Ухвала суду № 40869832, 06.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5815/12/2670(у 4-х т.+ 33 т. дод.) Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків за участю прокуратури Печерського району міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 2009 року по 2011 рік.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1190/4040/7/20010397 від 27 грудня 2011 року.

На підставі акту винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0000020700 та 0000030700 від 17 січня 2012 року.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року призначено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «АТ Каргілл» вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 2009 року по 2011 рік по взаємовідносинах із контрагентами, перерахованими в додатку № 1 до акта перевірки № 1190/4040/7/20010397 від 27 грудня 2011 року (а.с. 203-204, том І).

На виконання даної ухвали податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 2009 року по 2011 рік.

За наслідком перевірки податковим органом складено акт № 754/40-50/23-20/20010397 від 03.08.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п .7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 45 812 038, 76 грн. та порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за березень 2011 року в розмірі 307 202 грн.

Також податковим органом встановлено, що згідно з даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» ТОВ «АТ Каргілл» має значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податковими зобов'язаннями контрагентів постачальників.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правовою підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами, перерахованими в додатку № 1 до акта перевірки № 1190/4040/7/20010397 від 27 грудня 2011 року, з огляду на відсутність доказів реального виконання вказаних поставок.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд першої інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах з контрагентами, перерахованими в додатку № 1 до акта перевірки № 1190/4040/7/20010397 від 27 грудня 2011 року, дійшов обґрунтованого висновку, що надані первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаним контрагентом реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

Щодо висновку судово-економічної експертизи № 3892/3893/12938/12939/13415/13416/13-45 від 29 листопада 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Експерти посилаються на те, що в матеріалах справи наявні договори постачання сільськогосподарської продукції (пшениця, соняшник, кукурудза, рапс, ячмінь), товарні накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт/надання послуг, а також податкові накладні, виписані 156-ма контрагентами постачальниками ТОВ «АТ Каргілл», що в цілому дає право позивачу право для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за період з січня 2009 року по липень 2011 року.

Однак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що експертами не взято до уваги приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не враховано той факт, що первинні документи позивача містять не усі обов'язкові реквізити. В той час, як будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Разом з тим, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах. Водночас, експертами не враховано, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках господарської діяльності платника.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердження фактів реальної господарської діяльності з контрагентами позивача, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 45 812 038,75 грн. та до заниження суми податку на додану вартість на суму 307 202 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 13.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.