Ухвала суду № 40869492, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 року

справа № 811/385/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 р.

по справі № 811/385/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страж 2"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Страж 2" звернулось з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.11.2012 р. №00024220151 про сплату позивачем суми 10 216,00 грн., з яких: за основним платежем - податок на прибуток в розмірі 8173,00 грн. та штрафної санкції на суму 2043,00 грн.; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача №960 від 26.12.2012 р. про сплату пені в розмірі 2850,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 19.11.2012 р. представнику позивача було повідомлено про проведення відповідачем камеральної перевірки податкової звітності позивача та вручено податкову вимогу відповідача від 26.12.2012 р. №960 про сплату пені в розмірі 2 850,59 грн., акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток про виявлення помилок (порушень) від 19.11.2012 р. №406/151/35347205 (далі – акт перевірки), податкове повідомлення – рішення відповідача від 29.11.2012 р. №0002420151, яким позивачу визначено, суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 10 216,00 грн. із них: за основним платежем 8173,00 грн. та штрафні санкції на суму 2043,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року даний позов задоволено.

Не погодившись з даним рішенням суду Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з’явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом 19 листопада 2012 року проведено камеральну перевірку

За результатом проведеної перевірки складено акт №406/151/35347205 від 19.11.2012 року.

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 5.6.1 ст. 5.6 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме безпідставно завищено суму витрат на оплату праці. Так, згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за I квартал 2009 року (вх. №53439 від 12.05.2009 р.), за II квартал 2009 року нарахована заробітна плата становить 6240 грн. (вх. №54036 від 12.05.2009 р., №176700 від11.05.20100), за II квартал 2009 року (вх. №97199 від 10.08.2009 р.), за III квартал 2009 р., (вх. 133839 від 06.11.2009 р., №176699 від 11.05.2010, за IV квартал 2009 року (вх. №173765 від 09.02.2010 р.) нарахована заробітна плата становить 139405,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що платником занижено грошове зобов’язання з податку на прибуток на суму 8173 грн. На підставі акту перевірки 29.11.2012 р. відповідач прийняв рішення: форми “Р” №0002420151, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на 10216 грн., із них: за основним платежем на 8173,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2043,00 грн., що підтверджується розрахунком штрафних санкцій.

26.12.2012 року відповідачем була прийнята податкова вимога №960, якою позивачеві визначено суму податкового боргу у розмірі 12056,86 грн., із них за основним платежем 7163,27 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкції 2043,00 грн., та пені в сумі 2850,59 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.11.2012 р. №0002420151, та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 11.1. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

На підставі п. 16.4. ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п. 16.15. ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом.

Згідно з п. 1.5. "Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 р., зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.2003 р. за №241/7592 (далі - Порядок), податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону № 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року. У відповідності до п. 4.1. Порядку, декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

На підставі п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0002420151 прийняте 29.11.2012 р. за порушення допущені позивачем в період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р., тобто з порушенням строку 1095 днів, тому на думку суду, відповідач на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002420151 пропустив строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 3 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з 2.1. Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.12.2012 р. №960, винесену відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до абз. 2 п. 59. 3 ст. 59 ПК України, податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На підставі п. 59.4 ПК України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність визначення позивачеві грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та застосування до нього фінансових санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідача, тому є підстави для визнання незаконним нарахування відповідачем пені в розмірі 2850,59 грн. за несвоєчасну сплату позивачем такого грошового зобов’язання.

Суд зауважує, що сума нарахованої пені в розмірі 2850,59 грн. була визначена відповідачем лише в оскаржуваній податковій вимозі, а не в акті перевірки та не в оскаржуваному податковому повідомленні – рішенні відповідача.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року по справі № 811/385/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров