Постанова № 40869431, 09.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 922/2230/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі - Міракові Г.А.,

за участю:

позивача - не з'явився;

відповідача - Бочарова Н.В. за довіреністю від 20.06.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків (вх. 2326Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі №922/2230/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпропетровськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків,

про стягнення 24783,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. (суддя Доленчук Д.О.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" суму основного боргу у розмірі 22129,77 грн., суму пені у розмірі 979,07 грн., суму збитків від інфляції у розмірі 1301,29 грн., суму 3% річних у розмірі 372,95 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення заборгованості (основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань) за неналежне виконання умов договору є обґрунтованими, правомірними та доведеними матеріалами справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі №922/2230/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської пені у розмірі 105,27 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем при нарахуванні пені не було враховано позовну давність, а висновок суду в частині правильності та обґрунтованості нарахування пені та не застосування строків позовної давності не відповідає законодавству.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача (вх. 8297) на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 06.10.2014р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення, в частині стягнення пені, скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд апеляційної скарги відповідача за наявними у справі документами за відсутності представника позивача.

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення даної заяви та вирішила розглядати справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ВАТ «Укртелеком» та ТОВ «Велтон.Телеком» був укладений договір про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації № 987-41 від 13.04.2010р. (а.с. 8-9).

Предметом договору відповідно до п. 1.1. договору Укртелеком відповідно до умов цього Договору, у тому числі згідно з зазначених у Додатку №1 до Договору технічних даних, зобов'язується надати замовнику (відповідачу) послугу доступу до місця в каналі кабельної каналізації для виконання замовником (або підрядною будівельною організацією за дорученням замовника) робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому та у подальшому надавати замовнику у використання місце в каналі кабельної каналізації у м. Кривий Ріг, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1.6. Укртелеком зобов'язаний на строк дії договору надати замовнику у використання місце в каналі кабельної каналізації Укртелекому у м. Кривий Ріг згідно технічних даних, зазначених у Додатку №1 до договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації визначається в додатку № 2 до договору відповідно до діючих тарифів позивача.

Крім того, згідно з пунктом 3.2. договору тарифи та вартість послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації позивач має право змінювати в односторонньому порядку відповідно до пункту 2.3.3. договору.

Згідно з п. 8.2. договору термін дії договору продовжується на кожний наступний строк на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не заявить письмово іншій стороні про своє небажання продовжити дію договору не менше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 3.5. договору відповідачу виставлялись рахунки на оплату телекомунікаційних послуг (а.с. 22-58).

Згідно з п. 2.2.1. договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати позивачу вартість наданих послуг відповідно до виставлених рахунків.

Відповідно до п. 3.5. договору відповідач повинен сплачувати виставлені рахунки не пізніше 20 числа поточного місяця.

Але, в порушення умов договору з лютого 2013 року по березень 2014 року відповідач систематично не виконував своїх зобов'язань та не сплачував рахунки за надані послуги у повному обсязі. В результаті порушення договірних зобов'язань за відповідачем за договором станом на 30.04.2014р. за період з лютого 2013 року по березень 2014 року рахується заборгованість у сумі 22129,77 грн., що не заперечується відповідачем.

Пунктом 4.2. договору була передбачена відповідальність відповідача за порушення строків проведення розрахунків у вигляді пені за кожну добу затримки платежу, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з метою захисту своїх порушених прав та просив стягнути з ТОВ «Велтон.Телеком» суму основного боргу 22129,77 грн., пеню - 1082,87грн., 3% річних - 372,95 грн., інфляційні витрати - 1362,10 грн. та судовий збір у сумі 1827 грн.

У серпні 2014 року позивач подає до господарського суд першої інстанції уточнення позовної заяви, а саме просить стягнути суму основної заборгованості - 22129,77 грн., 3% річних - 372,95грн., пені - 979,07 грн., індекс інфляції в розмірі 1301,29 грн. та судовий збір 1827 грн. (а.с. 144).

04.08.2014р. господарський суд Харківської області виніс оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, за укладеним договором оплата послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації замовником здійснюється щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Однак, відповідач не виконав умови укладеного договору з позивачем, а тому утворилась заборгованість, про стягнення якої ПАТ «Укртелеком» звернувся до господарського суду першої інстанції.

Місцевий господарський суду дійшов до висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача 22129,77 грн. основного боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1,2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 979,07 грн. пені, 3% річних у розмірі 372,95 грн. та 1301,29грн. інфляційних нарахувань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського Кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського Кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору була передбачена відповідальність відповідача за порушення строків проведення розрахунків у вигляді пені за кожну добу затримки платежу, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивач нарахував 979,07 грн. пені за прострочення зобов'язань за договором з лютого 2013 року по квітень 2014 року.

Однак, відповідач з таким розрахунком не погодився та вважає, що стягненню підлягає 395,77 грн. пені за період з вересня 2013 року по березень 2014 року.

Господарський суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача та стягнув з відповідача 979,07 грн. пені. Однак колегія суддів, не може погодитися з даним висновком суду з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, колегія суддів вважає за правомірним стягнення пені з лютого 2013 року по липень 2013 року. При цьому, перевіривши розрахунок пені, колегія суддів встановила, що розрахункова сума пені складає 1143,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, як вбачається з матеріалів справи такого клопотання сторони не подавали, позивач, як вже було зазначено, в позові просить стягнути суму в розмірі 979,07 грн. Таким чином апеляційний господарський суд не має права виходити за межі позовних вимог.

Отже, до стягнення підлягає сума коштів, визначених у позовній заяві, а саме 979,07 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних у сумі 372,95 грн. господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині нарахування відповідачу у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків за договором 372,95 грн. 3% річних.

А також, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат з огляду на наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, та з чим погодився господарський суд першої інстанції, позивач надав розрахунок заборгованості з урахуванням інфляції у сумі 1301,29 грн. (а.с. 146).

Однак, колегія суддів не може прийняти даний розрахунок, оскільки він виконаний з арифметичними помилками, а також з неправильним застосуванням індексу інфляції.

При перерахунку, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач повинен сплатити 735,45 грн. інфляційних. Тому, в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів частково погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції, а саме в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 22129,77 грн., та 3% річних в сумі 372,95 грн. А в частині стягнення інфляційних нарахувань та пені, рішення підлягає зміні, та з відповідача стягується 735,45 грн. інфляційних нарахувань та 1143,00 грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за подання позовної заяви та 913,50 грн. за подання апеляційної скарги з вимогами майнового характеру у даному разі, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.4 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі № 922/2230/14 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 50, ідентифікаційний код 35074228, п/р 26001010003867 в Філії ПАТ "Уні Кредит Банк" м. Київ МФО 300744) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 26, ідентифікаційний код 25543196, п/р 26005439072 у АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ МФО 380805) - 22129,77 грн. основного боргу, пені в сумі 979,07 грн., 3% річних в сумі 372,95 грн., інфляційних нарахувань в сумі 735,45 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн. за подання позову.

Доручити господарського суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 09.10.2014р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко