Ухвала суду № 40869323, 08.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4966/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року у справі за адміністративним Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2014 року № 0000484210.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 13 червня 2014 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2014 року № 0000484210 було порушення позивачем норм п. 57.1 ст. 57 ПК України, з урахуванням норм п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, в період з 21.02.2013 року по 28.02.2013 року, що полягало у наступному: позивачем були неправильно заповнені реквізити платіжного доручення від 19.02.2013 року № 13-1784, а саме - зазначений новий код бюджетної класифікації, та одночасно вказаний розрахунковий рахунок (« 31111158700010») - відмінний від належного розрахункового рахунку для сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (« 31111158799010»). В результаті цього станом на 20 лютого 2013 року в картці обліку особового рахунку підприємства по коду бюджетної класифікації 11023100 сформувалася недоїмка в сумі 335 455, 73 грн. На думку відповідача сплата позивачем визначеного за Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за ІІІ-и квартали 2012 року податкового зобов'язання з авансових внесків по податку на прибуток підприємств на інший бюджетний рахунок по своїй суті не є своєчасною сплатою такого податкового зобов'язання по особовому рахунку платника. Дана правова позиція, викладена у Податковому роз'ясненні щодо відповідальності платника податків за порушення термінів сплати сум податкових зобов'язань при перерахуванні платником коштів на рахунки, які відкрито не за місцем його реєстрації, неправильні коди бюджетної класифікації, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 15.01.2002 року № 25.

На підтвердження правомірності своєї правової позиції відповідач надав суду наступні документи:

- витяг з облікової картки платника податків - ДП «Укрзалізничпостач» (ідентифікаційний код 19014832) з податкового платежу авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (код платежу за бюджетною класифікацією доходів « 11023100») станом на 31.03.2013 року, згідно якої за позивачем протягом періоду з 20.02.2013 року по 01.03.2013 року обліковувалася недоїмка в сумі 335 455, 73 грн., яка була погашена 01.03.2013 року шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший згідно платіжного доручення від 26.02.2013 року № 816-20 в сумі 350 000, 00 грн.;

- лист ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС від 31.01.2013 року № 431/8/06.1-13, адресований центральному податковому органу, з питання розміщення на веб-сайті ДПС України інформації про відкриття з 21.01.2013 року нових рахунків бюджетної класифікації для сплати авансових внесків з податку на прибуток та відповідних розрахункових рахунків;

- роздруківку скріншоту з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України, де містяться відомості про розміщення станом на 25 січня 2013 року даних про доповнення класифікації доходів бюджету новими позиціями, в т.ч. позицією 11023100 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», та без наведення відомостей про нові рахунки.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 38.1 ст. 38 цього ж Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПК України).

У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

В розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III (далі по тексту - Закон № 2346-ІІІ) «переказ грошей» - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 цього Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Також п. 22.6 ст. 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час ініціювання переказу за допомогою розрахункових документів, до яких згідно п. 22.1 цієї статті Закону відноситься в т.ч. платіжне доручення, обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 ст. 9 ПК України).

Пунктами 4 і 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов'язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок», затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.1 цього Положення).

Також зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення про Єдиний казначейський рахунок слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів; тому сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб до місцевих бюджетів за місцем проживання фізичних осіб, а не за своєю податковою адресою, не вплинула на обставини зарахування такого податку та виконання податкового обов'язку щодо сплати податку своєчасно та у повному обсязі.

Крім того, з контексту вищевикладених норм права вбачається, що поняття «сплата» і «зарахування» податків і зборів (обов'язкових платежів) законодавцем не ототожнюються. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що платник податку (суб'єкт господарської діяльності), надавши банку платіжне доручення, вважається таким, що виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом у повному обсязі.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В даному випадку, як вбачається з встановлених судом обставин справи, невірне зазначення платником податку (позивачем) номеру рахунку для «авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій» фактично не призвело до ненадходження відповідної суми податкового платежу до державного бюджету у визначений законом строк.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням наявним матеріалів справи, колегія суддів вважає, що подані відповідачем заперечення та документи, не доводять факт вчинення позивачем правопорушення.

До аналогічних висновків прийшов Вищий адміністративний суду України в своїх рішеннях: ухвали від 08.08.2013 року № К/9991/38036/12, від 20.08.2013 року № К-35852/10,

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.