Ухвала суду № 40869186, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6437/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №95426552207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99 150 грн., у тому числі: 66 100 грн. - основний платіж, 33 050 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 28.11.2013 року №95426552207.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес мото Україна» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес мото Україна» пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 66 100 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 07.11.2013 року №618/26-55-22-07/30306393 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №95426552207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99 150 грн., у тому числі: 66 100 грн. - основний платіж, 33 050 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес мото Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд» були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому податкове повідомлення-рішення протиправне та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтується виключно на матеріалах атку державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 18.10.2013 №1455/22-07/38517816 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд»., в зв'язку з наявністю вказаного акту відповідачем зроблено висновкок про відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес мото Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд» за договором транспортно-експедиторських послуг від 29.03.2012 №2903/13-ТЕ.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, позивачем на умовах Правил транспортно-експедиційного обслуговування та кур'єрської доставки відправлень EXmoto (далі - Правила), Договорів транспортно-експедиційного обслуговування та кур'єрської доставки відправлень Позивачем були прийняті Відправлення Клієнтів останнього за наступними, оформленими згідно із умовами Правил Авіанакладними AWB (форма передбачена п. 10.2. Правил): № № 6807-18332, 6818-46543, 6815-23948.

Для організації перевезення вказаних вище Відправлень в межах території України, Позивачем на умовах Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 2903-ТЕ від 29.03.2012 р., було залучено договірного експедитора (Виконавця за договором) TOB «Ярмак Трейд».

Прийняття-передавання вказаних вище відправлень від Позивача до договірного експедитора було здійснено за єдиним (передбаченим за формою п. 10.2.1. Правил а також Додатком № 1 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 2903-ТЕ від 29.03.2012 р.) Маніфестом № IEV-050613-12 - маніфестована консолідація, рейсами Київ-Харків, котрі підписуються представниками Замовника та Виконавця відповідно. Прийняття Відправлень відбувається за кількістю місць згідно вказаних в Маніфесті Авіанакладних AWB.

Прийняття Відправлень працівником Позивача в місті розвантаження здійснюється за кількістю місць та номерами Авіанакладних AWB з перевіркою цілісності зовнішньої упаковки Відправлень.

Подальша доставка вказаних Відправлень до Отримувача, за даними вказаними в Авіанакладних AWB, здійснюється працівниками Позивача в м. Дніпропетровськ, що підтверджується підписами про отримання на кожній окремій Авіанакладній AWB представником Отримувача.

За надані послуги транспортно-експедиційного обслуговування та кур'єрської доставки відправлень Позивачем на адреси Клієнтів було виставлено наступні Рахунки-фактури згідно в Актами здачі-прийняття наданих послуг № № А 133185 від 30.06.2013 р, А 133188 від 30.06.2013 р, А 133528 від 30.06.2013 р.

Підписанням представниками Клієнта та Позивача вказаних Актів, сторони засвідчили належність надання послуг (повноти здійсненої господарської операції) та засвідчили про відсутність претензій, послуги кур'єрської доставки були частково сплачені Клієнтами, кошти надійшли на розрахунковий рахунок Перевізника, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26009136519 за 16/07/2013 р, 16507/2013 р., 23/07/2013 р.

Виконавцем, згідно Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 2903-ТЕ від 29.03.2012 р., на адресу Позивача, за надані послуги експедирування (вище вказані Авіанакладні ввійшли до складу актів наданих послуг), було направлено Акт надання послуг № 307 від 10.07.2013 р. та виписано відповідно податкову накладну № 307.

Підписанням представниками Позивача та Виконавця за Договором вищевказаного Акту наданих послуг № 307 від 10.07.2013 р. сторони засвідчили належність надання послуг (повноти здійсненої господарської операції) та засвідчили про відсутність претензій, послуги експедирування були сплачені Позивачем, списані з рахунку останнього, що підтверджується банківською випискою № 26009136519 за 16/17/2013 р.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик отриманих послуг, які б однозначно свідчили про їх призначення для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Таким чином, враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Ярмак Трейд» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

Так, судом першої інстанції досліджено всі первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності та товарності укладених договорів, та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Так, до висновку про безтоварність господарських операцій, відповідач дійшов на підставі висновків акту податкового органу від 18.10.2013 №1455/22-07/38517816 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд».

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення ст.71 КАС України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства.

Також, слід зазначити, що дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві по складанню акту від 18.10.2013 №1455/22-07/38517816 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд» та коригування на підставі цього акту даних податкового обліку товариства були оскаржені товариством з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд» в судовому порядку в адміністративній справі №826/4330/14, та постановою від 16.05.2014 року було задоволено позовні вимоги в частині визнання дій податкового органу протиправними та зобов'язання податковий орган відновити показники податкової звітності ТОВ «Якрмак Трейд».

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акт перевірки контрагента позивача та коригування його податкової звітності не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Н.Е. Старова

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Старова Н.Е.