Постанова № 40869165, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/73/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про скасування акту та постанови, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - ПАТ «ПроКредит Банк») про:

- визнання незаконними дій відповідача при винесенні рішення, викладеного у формі акту про реалізацію предмету іпотеки від 12.12.2013 року у виконавчому провадженні №33830810 (далі - позовна вимога №1);

- скасування акту про реалізацію предмету іпотеки від 12.12.2013 року у виконавчому провадженні №33830810 (далі - позовна вимога №2);

- визнання незаконними дій відповідача при винесені рішень, викладених у формі постанов від 12.12.2013 року про поновлення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №33830810 (далі - позовна вимога №3);

- скасування постанов від 12.12.2013 року про поновлення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №33830810 (далі - позовна вимога №4);

- зобов'язання відповідача зупинити виконавче провадження №33830810 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2012 року №607 (далі - позовна вимога №5);

- зобов'язання відповідача відновити становище у виконавчому провадженні №33830810, яке існувало станом на 06.06.2013 року в день винесення ухвали про заборону вчиняти дії (далі - позовна вимога №6).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на його думку, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.09.2010 року між ПAT «ПроКредит Банк», з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.), з іншої сторони, були укладені кредитна угода від 28.12.2001 року №1001/12.01 та рамкова угода №FW105.543.

Для забезпечення виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_3 за вказаними договорами та іншими угодами, що укладалися на їх підставі, між позивачем і ПAT «ПроКредит Банк» 29.09.2010 року було укладено договір іпотеки №1.2645-ІД1, на підставі якого ОСОБА_2 передано в іпотеку відповідне нерухоме майно, а саме: домоволодіння загальною площею 343,00 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,1603 га, які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань за вказаними вище кредитним договором та рамковою угодою, ПАТ «ПроКредит Банк» було прийнято рішення про задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на зазначене майно ОСОБА_2, передане позивачем в іпотеку на підставі договору від 29.09.2010 року №1.2645-ІД1 з метою забезпечення виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань.

23.07.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі зазначеного договору іпотеки було вчинено виконавчий напис №607 про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2, а саме: на домоволодіння загальною площею 343,00 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,1603 га, які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, для задоволення вимог ПАТ «ПроКредит Банк».

На підставі вказаного виконавчого напису 08.08.2012 року структурним підрозділом відповідача було відкрито виконавче провадження №33830810.

У травні 2013 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.05.2013 року заборонено Державній виконавчій службі України, Реєстраційній службі Києво-Святошинського районного управління юстиції проводити будь-які дії щодо виконавчого провадження ВП №33830810 від 08.08.2012 року.

18.07.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було постановлено ухвалу про скасування вказаної ухвали та знову застосовано такі ж самі заходи забезпечення позову.

31.07.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2012 року №607 таким, що не підлягає виконанню, було винесено постанову про задоволення позовних вимог.

31.10.2013 року рішенням Апеляційного суду Київської області зазначену постанову скасовано, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

12.12.2013 року на підставі заяви ПАТ «ПроКредит Банк» відповідачем було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №33830810 та складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис нотаріуса від 23.07.2012 року №607 є чинним і підлягає виконанню.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-ХІV), «Про іпотеку» (далі - Закон №898-IV).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.11 Закону №606-ХІV закріплено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.39 Закону №606-ХІV, після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Відповідно до п.п.,1,6 ст.52 Закону №606-ХІV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У п.1 ст.54 Закону №606-ХІV закріплено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

П.8 ст.54 Закону №606-ХІV передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ч.2,3 ст.47 Закону №898-IV, протягом п'яти робочих днів з дня отримання державним виконавцем повідомлення про здійснення оплати разом з документами, що підтверджують реалізацію предмету іпотеки, державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки.

Акт про реалізацію предмету іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги. На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна.

За змістом ч.1 ст.47 Закону №606-ХІV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу за наявності однієї з підстав, закріплених в цій статті.

У ч.5 ст.47 Закону №606-ХІV закріплено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано повноваження державного виконавця відкривати виконавче провадження на підставі виконавчих документів, у тому числі, виконавчого напису нотаріуса, зупиняти та поновлювати його за наявності відповідних правових підстав для цього, а також його обов'язок вчиняти дії задля забезпечення задоволення вимог стягувача за відповідним виконавчим документом та виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, зокрема, шляхом складання акту про реалізацію предмета іпотеки.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що оскаржуваний акт про реалізацію предмету іпотеки від 12.12.2013 року у виконавчому провадженні №33830810 був складений посадовою особою структурного підрозділу відповідача на підставі виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2012 року №607, який діяв на момент вчинення таких дій відповідача та не був скасований у законному порядку.

Спірні постанови від 12.12.2013 року про поновлення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №33830810 були винесені посадовою особою структурного підрозділу відповідача у зв'язку з винесенням Апеляційним судом Київської області рішення від 31.10.2013 року у справі №369/5241/13-ц про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому, виходячи з приписів ч.1 ст.223 та ч.6,7 ст.154 ЦПК України, з прийняттям зазначеного рішення судом апеляційної інстанції застосовані у справі судом першої інстанції заходи забезпечення позову скасовуються.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що відповідач при складанні акту про реалізацію предмета іпотеки та при винесенні зазначених рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог №№1,3.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014 року було скасовано зазначене вище рішення Апеляційного суду Київської області від 31.10.2013 року у справі №369/5241/13-ц та залишено в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2013 року, яким виконавчий напис нотаріуса від 23.07.2012 року №607 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Зазначені обставини справи існували на момент розгляду справи у суді першої інстанції, однак, безпідставно та помилково не були ним досліджені та прийняті до уваги.

З огляду на це та з урахуванням приписів ч.1 ст.72 КАС України, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржувані акт про реалізацію предмету іпотеки від 12.12.2013 року та постанови від 12.12.2013 року про поновлення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №33830810 були винесені органом ДВС України на підставі та на виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2012 року №607, який у судовому порядку рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню, то в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для скасування вказаного акту та постанов від 12.12.2013 року і задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог №№2,4.

З'ясувавши питання щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача зупинити виконавче провадження №33830810 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2012 року №607 та відновити становище у виконавчому провадженні №33830810, яке існувало станом на 06.06.2013 року в день винесення ухвали про заборону вчиняти дії, колегія суддів вважає необхідним відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Так, вже саме по собі задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог №№2,4 призведе до поновлення прав позивача, які були порушені у зв'язку з винесенням відповідачем оскаржуваних рішень, а тому, виходячи з приписів ч.1 ст.2 та ст.6 КАС України, судова колегія вважає безпідставним і недоцільним задоволення позовних вимог №№5,6.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про скасування акту та постанови, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати акт про реалізацію предмету іпотеки від 12.12.2013 року у виконавчому провадженні №33830810.

Скасувати постанову від 12.12.2013 року про поновлення виконавчого провадження №33830810.

Скасувати постанову від 12.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №33830810.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.