Ухвала суду № 40869161, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1306/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, яке перебуває в податковій заставі,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі - відповідач, ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву») про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, яке перебуває в податковій заставі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» є юридичною особою, яка перебуває на обліку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У період з 2010 року по 2013 рік у відповідача внаслідок не виконання ним самостійно задекларованих податкових зобов'язань та податкових повідомлень-рішень утворився податковий борг у розмірі 2 636 956,65 грн.

У зв'язку з цим позивачем на адресу ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» надсилалися податкові вимоги, які були отримані товариством, однак не виконані.

25.05.2010 року позивачем складено акт опису активів відповідача, на які поширюється право податкової застави, а податкову заставу зареєстровано в Державному реєстрі рухомого майна.

Після цього ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві неодноразово зверталась до товариства з листами-вимогами про погашення боргу та недопущення його зростання, на що відповідачем надавалися відповіді з графіками погашення податкової заборгованості, але самі податкові зобов'язання у межах цих графіків виконанні не були.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічна правова норма міститься в пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України.

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

П.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пп.89.1.1, 89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п.89.3 ст.89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

П.95.1 ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для надання судом дозволу на погашення податкового боргу суб'єкта господарювання за рахунок його майна є одночасна сукупність наступних умов: 1) наявність непогашеного податкового боргу, який складається з узгоджених податкових зобов'язань платника податків; 2) відсутність коштів на рахунках суб'єкта господарювання; 3) перебування його майна в податковій заставі.

Таким чином, оскільки відповідач не заперечує щодо наявності в нього податкового боргу, який складається з узгоджених податкових зобов'язань, а також щодо відсутності в товариства коштів на його погашення та перебування майна ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» в податковій заставі, то колегія суддів вважає, що в даному випадку є доцільним та необхідним задоволення вимог позивача про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, яке перебуває в податковій заставі.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до моменту звернення до суду з даним адміністративним позовом неодноразово надавала відповідачу можливість погасити податковий борг у добровільному порядку, однак відповідачем цього здійснено не було.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даного адміністративного спору в суді першої інстанції судом зупинялося провадження задля того, щоб ще раз надати боржнику можливість самостійно виконати свої податкові зобов'язання, чого ним зроблено також не було.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено його право на участь у процесі прийняття судового рішення, колегія суддів вважає такими, що повністю спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що представник позивача особисто під розписку був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи 21.05.2014 року.

Посилання апелянта на те, що 100% акцій ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» належить державі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки товариство є самостійним учасником податкових правовідносин, на якого так само, як і на всіх інших суб'єктів господарювання розповсюджується дія ст.67 Конституції України та ст.16 ПК України, а перебування акцій відповідача у державній формі власності не є достатньою правовою підставою для звільнення товариства від його податкових зобов'язань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.