Ухвала суду № 40868928, 10.10.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" жовтня 2014 р. Справа № 925/1770/14

Суддя господарського суду Черкаської області Хабазня Ю.А., розглянувши заяву

боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна"

про визнання його банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Боржником у особі голови ліквідаційної комісії на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції, чинній з 19.01.2013 та з наступними змінами, далі - Закон-2013) подано заяву з вимогами порушити провадження у справі про банкрутство, визнати боржника банкрутом та призначити голову ліквідаційної комісії Паламарчука Я.В. ліквідатором банкрута.

Підставами вказаних вимог зазначено:

наявність боргу перед кредиторами у сумі 2834463,23 грн. (з яких визнано 2784883,71 грн., а заявлено 417988,86 грн.), недостатність активів у боржника на суму 8478,00 грн. для його погашення станом на 01.08.2014 і неспроможність виконати свої грошові зобов'язання;

вимоги ч.5 ст.11 та ч.1 ст.95 Закону-2013, згідно з якими боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи доказів згідно з рішеннями господарського суду Черкаської області від 15.05.2014 у справі №925/711/14 та від 03.06.2014 у справі 925/848/14 сума безспірних вимог ТОВ "Геона" складає більше трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати, однак постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання наказів суду у цих справах винесені лише 04.08.2014, тобто до закінчення установленого законом тримісячного строку. Законом виключення з цього правила не передбачено, заявником норму Закону, якою б було передбачено інше, не наведено.

Також заявником не надано відомостей органу ДВС про результати примусового виконання вищевказаних судових рішень, не вказано законних підстав відхилення присуджених судовим рішенням вимог органу податкової служби на 2113176,37 грн.

У порушення ч.3 ст. 11 Закону до заяви не додано:

у переліку кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником - місцезнаходження кожного кредитора, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності); із загальної суми заборгованості - заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені окремо);

довідку органу приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;

переліку осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення;

Згідно із ч.4 ст. 11 Закону боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. Однак, у заяві відомостей про наявність майна, достатнього для покриття судових витрат не вказано і доказів цьому до заяви не додано, що вказує на порушення вказаної норми.

При цьому суд виходить з того, що за відсутності майна для цих цілей у боржника звертатись із заявою про порушення процедур банкрутства та фінансувати їх проведення відповідно до Закону-2013 повинен кредитор, який має вимоги до боржника і зацікавлений у їх проведенні. Кредитори ж, які у фінансуванні процедур банкрутства не зацікавлені, мають відмовитись від вимог до боржника і списати безнадійну заборгованість, що тягне припинення боржника без здійснення судових процедур банкрутства.

Доводи заявника, що оплата послуг ліквідатора банкрута не здійснюватиметься з огляду на те, що Паламарчук Я.В. є головою ліквідаційної комісії і оплата його послуг не передбачається, суд відхиляє оскільки вони не обгрунтовані нормою Закону-2013, оскільки призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором банкрута є правом суду, оскільки витрати на здійснення судових процедур у справі про банкрутство не можуть здійснюватись за рахунок, держави, суду чи ліквідатора банкрута та оскільки такі витрати складаються не лише із оплати послуг ліквідатора банкрута.

Також приймаючи дане рішення суд виходить з того,

що статтею 84 Закону (розділу VII, особливості банкрутства окремих категорій боржників) передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Однак, ч.1 ст.95 Закону, установлюючи особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, інших положень від тих, які установлені у нормах ч.3 ст.10 і ч.4 ст.11 Закону не передбачає;

що ч.5 ст.11 Закону, передбачаючи випадки, у яких боржник зобов'язаний подати заяву до суду, не передбачає можливість (як виключення із загального правила) порушення провадження у справі про банкрутство без дотримання вимог ч.3 ст.10 та ч. 3 і ч.4 ст.11 Закону.

Аналізуючи слова Закону "якщо інше не передбачено цим Законом" суд вважає, що таке інше передбачення (тобто - крім установленого, інше від передбаченого, виключення з правила) має бути вказано:

по-перше, прямо;

по-друге, саме у цьому Законі-2013, а не в іншому і тим більше в підзаконному акті;

по-третє, або шляхом посилання на виключення конкретного абзацу пункту статті Закону-2013 або шляхом заперечення відповідної норми термінами тієї ж норми, яка заперечується.

Логічний висновок заявника зі змісту однієї норми Закону або з порівняння двох норм, тлумачення заявником норми Закону не підпадає під визначення "якщо інше не передбачено цим Законом".

Відповідно до ст.15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Після усунення допущених порушень заяву може бути подано у загальному порядку.

Рішення про повернення судового збору у сумі 6090 грн., сплаченого через Подільське відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" відповідно до доданої до заяви у цій справі квитанцією №0922596144 від 09.09.2014, судом не приймається, оскільки таке рішення було прийнято ухвалою суду від 15.09.2014 у справі №925/1579/14. При цьому суд звертає увагу на те, що вказані в ухвалі суду від 15.09.2014 порушення ініціюючим кредитором усунені частково.

Після усунення допущених порушень заяву може бути подано у загальному порядку.

Керуючись абз.3 ч.1 ст.15 Закону-2013, суддя -

УХВАЛИВ:

Повернути заяву від 02.10.2014 з доданими до неї документами без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Хабазня Ю.А.

2