Рішення № 40868763, 07.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р.Справа № 922/3081/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (м. Харків) до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (м. Харків) про стягнення 2 066 260,06 грн. за участю представників сторін:

позивача - Дмитренко Т.О. (довіреність №6058-07/32 від 11.07.2014 р.);

відповідача - Тюменцева В.Ю. (довіреність №85/1160 від 30.12.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на свою користь суму заборгованості за березень, квітень, травень та червень 2014 року по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 2066260,06 грн.

Відповідач, у відзиві на позов, заперечує проти стягнення заборгованості в сумі 375000,00 грн. та просить відмовити позивачу в її стягненні., посилаючись на те, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача відшкодування за квітень та травень 2014 р. в сумі 250000,00 грн., та на підтвердження цього надав платіжні доручення №5517 від 26.06.2014 р., №4513 від 29.05.2014 р. та №6291 від 29.07.2014 р.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 07.10.2014 р. підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2014 р. проти позовних вимог заперечив частково, з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" (відповідач) зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова за реєстраційним номером №0747.

31 травня 2007 року, відповідно до ухвали господарського суду Харківської області по справі №Б-39/10907, порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківський тракторний завод імені С.Орджонікідзе".

Як зазначає у позовній заяві позивач, ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" має поточну заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з березня по червень 2014 року в загальній сумі 2066260,06 гривень.

Відповідач підтвердив право своїм працівникам на призначення пільгової пенсії за списком №1, відповідно до пункту "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій зберігається порядок, що діяв до набрання чинності зазначеного закону.

Відповідач має поточну заборгованість перед позивачем зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з березня по червень 2014 року.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі-Інструкція), відповідачу були вручені повідомлення про необхідність перерахування коштів по заборгованості по виплаченій і доставленій пільговій пенсії за списком №1, з розрахунками заборгованості по кожному пенсіонеру окремо, а саме:

- повідомлення за березень місяць 2014 року в сумі 449971,71 гривень;

- повідомлення за квітень місяць 2014 року в сумі 481243,09 гривень;

- повідомлення за травень місяць 2014 року в сумі 536934,95 гривень;

- повідомлення за червень місяць 2014 року в сумі 598110,31 гривень.

Відповідно до п.п.6.8 Інструкції - підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, визначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних повідомлень, відповідачем було перераховано на рахунок позивача відшкодування за квітень 2014 року в сумі 250000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Крім того, відповідач частково сплатив заборгованість за травень місяць 2014 року у розмірі 125000,00 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням, у зв'язку з чим, за період з березня по червень 2014 року, у нього залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1691260,06 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідні платежі відповідач проводив із призначенням платежу: "Виплата та доставка пільгових пенсій за списком №1", та з зазначенням спірного місяця 2014 року.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем до теперішнього часу добровільно не сплачено 2066260,06 гривень витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області.

Також, позивач зазначив, що сплачену відповідачем суму боргу у розмірі 375000,00 гривень він зарахував як погашення аналогічної заборгованості за 2011 рік. При зарахуванні сплачених відповідачем коштів за відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових внесків за списком№1 позивач керувався п.п.10.11 Інструкції, тобто зараховував кошти в порядку календарної черговості, а не за призначенням платежу.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткову відмову у позові, виходячи з наступного.

Згідно із ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058), страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць.

Відповідно до ч.2. ст.106 Закону №1058, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Пунктом 7 ч.1 ст.64 Закону №1058 встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. Згідно з п.3 ст.106 Закону №1058, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч.3 ст.106 Закону №1058, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки, страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Підпунктом 8.2 Постанови Правління ПФУ "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція) встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Відповідно до п.п.10.11. Інструкції, у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому, у випадку передбаченому п.б пп.8.2. Інструкції, вимога надсилається щомісяця (тобто окремо щодо кожного звітного базового періоду в якому у страхувальника виникла недоїмка) протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Єдиним підтвердженням перерозподілу сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення, у передбаченому Інструкцією порядку, є належним чином складене та вручене страхувальнику повідомлення.

Відповідно до п.3.11 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій не належать до фонду оплати праці, й не можуть бути об'єктом для нарахування страхових внесків.

Тобто, відповідно до діючого законодавства та підзаконних актів України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій не відносять до страхових внесків.

Позивач, посилаючись на п.п.10.11. Інструкції, як на підставу зміни періоду платежу, визначеного відповідачем у графі "призначення платежу", помилково застосував ці положення до фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2.

Представник позивача пояснив, що оскільки Інструкція не регулює порядок обчислення і сплати заборгованості по виплаченій і доставленій пільговій пенсії за списком №2, в тому числі і розподіл сплачених коштів, то позивач за аналогією застосував частково пункт 10.11 Інструкції в частині розподілу сплачених коштів.

При цьому позивач застосовував аналогію законодавства до підзаконного акта-Інструкції, вибірково, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем не складались та відповідно не направлялись відповідачу повідомлення про перерозподіл сплаченої заборгованості за 2013 рік в рахунок оплати відповідної заборгованості за 2011 рік, як того вимагає Інструкція при застосуванні пункту 10.11.

Слід зазначити, що зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів за квітень-травень 2014 року в загальній сумі 375000,00 гривень в рахунок погашення заборгованості позивача за липень-серпень 2011 року, суд вважає неправомірним, оскільки ст.8 Цивільного кодексу України регулює порядок застосування аналогії тільки у цивільних правовідносинах, до яких пенсійне законодавство не відноситься в силу положень ст.1 ЦК України. Крім того, не можна вибірково застосовувати за аналогією тільки ту частину якоїсь правової норми, яка вигідна, а решту норми ігнорувати.

Діюче законодавство не надає позивачу права змінювати призначення платежу, яке вказане платником у платіжному дорученні на перерахування коштів по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач не довів, що відповідно до закону або договору він має право змінювати призначення платежу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, з урахуванням викладеного, та того, що в матеріалах справи наявні докази часткової сплати заборгованості відповідачем на суму 250000,00 гривень, яка була здійснена останнім у добровільному порядку ще до звернення позивача із позовною заявою, та одночасно відсутні належні докази правомірного перерозподілу сплаченої суми заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача 250000,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 125000,00 грн. (призначення платежу - виплата та доставка пільгових пенсій список №1 за травень 2014 р.), що підтверджується платіжним дорученням від №6291 29.07.2014 р.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу у сумі 125000,00 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, в іншій частині позов слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 36325,20 гривень судового збору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік", на 2014 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.18 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає частковому стягненню з відповідача до Державного бюджету України у розмірі 36325,20 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.599 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр-т Московський, 275; Код ЄДРПОУ 05750295; р/р №26000032034805 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (61089, м. Харків, вул. 2-ї П`ятирічки, 36; Код ЄДРПОУ 22645252; р/р №256083012091 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк", МФО 351823) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п."а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень, квітень, травень та червень 2014 року в сумі 1 691 260,06 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр-т Московський, 275; Код ЄДРПОУ 05750295; р/р №26000032034805 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18), код одержувача №37999654, р/р №31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 03500039, символ звітності 101) судовий збір в сумі 36325,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п."а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за травень 2014 року в сумі 125000,00 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова