Рішення № 40868673, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14815/14 01.10.14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Подільський цемент»

до: Спільного Українсько-Французського приватного підприємства «Основа Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про: стягнення 449 544,91 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Антощук О.А.- представ. за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 01.10.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Подільський цемент» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Спільного Українсько-Французського приватного підприємства «Основа Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення суми основного боргу у розмірі 405 360,16 грн., інфляційних витрат у розмірі 27 292,90 грн., 3% річних у розмірі 16 891,85 грн., разом позовні вимоги складають суму у розмірі 449 544,91 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 порушено провадження у справі №910/14815/14 та призначено розгляд справи на 18.08.2014.

Ухвалою від 18.08.2014 розгляд справи відкладено на 09.09.2014.

Ухвалою від 09.09.2014 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 01.10.2014.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів.

18.08.2014 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання часу підготовки відзиву на позов, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом - відзив чи заперечень на позов суду не надав.

В судовому засіданні 01.10.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

21.10.2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Подільський цемент» (перейменоване рішенням зборів акціонерів від 07.03.2012р. в Публічне акціонерне товариство «Подільський цемент») (далі - постачальник) та Спільним Українсько-Французьким приватним підприємством "Основа Солсиф" у формі ТОВ (далі - замовник) було укладено договір купівлі-продажу № 11-334, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити цемент (далі-товар), на умовах, визначених у даному договорі.

11.01.2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Подільський цемент" (перейменоване рішенням зборів акціонерів від 07.03.2012 в Публічне акціонерне товариство "Подільський цемент") (далі - постачальник) та Спільним Українсько-Французьким приватним підприємством "Основа Солсиф" у формі ТОВ (далі - замовник) було укладено договір купівлі-продажу № 12-24, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити цемент (далі-товар), на умовах, визначених у даному договорі.

Договір № 11-334 від 21.10.2011 р. та договір №12-24 від 11.01.2012 р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.3 договорів купівлі-продажу №11-334 від 21.10.2011 року, №12-24 від 11.01.2012р. замовник здійснює 100% передплату, згідно виставлених постачальником рахунків, в 10-денний термін з дня отримання рахунку.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу №11-343 від 21.10.2011 року постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 3 449 349,76 грн. за період з 22.10.2011р. по 04.01.2012, в свою чергу відповідачем поставлений товар було оплачено частково у розмірі 2 967 221,30 грн., зв'язку з чим сума боргу складає 482 128,46 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що сума боргу покупця перед постачальником за період 22.10.2011 по 04.01.2012 згідно договору купівлі-продажу № 11-343 від 21.10.2011 року та на підставі накладних за період 22.10.2011 по 04.01.2012 становить 482 128,46 грн.

У позовній заяві позивач стверджує, що на виконання умов договору купівлі-продажу №12-24 від 11.01.2012 постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 15 737 112,78 грн. за період з 11.01.2012 по 14.01.2013, в свою чергу відповідачем поставлений товар було оплачено частково у розмірі 15 813 881,08 грн., зв'язку з чим сума боргу складає 76 768,30 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що сума боргу покупця перед постачальником за період 11.01.2012 по 14.01.2013 згідно договору купівлі-продажу № 12-24 від 11.01.2012 року та на підставі накладних за період 11.01.2012 по 14.01.2013 становить 76 768,30 грн.

Зокрема позивач стверджує, що всього в період з 21.10.2011 по 10.06.2014 на адресу відповідача було відправлено цементу на суму 19 186 462,54 грн. Відповідач частково сплатив поставлений цемент у розмірі 18 781 102,38 грн. Тобто заборгованість відповідача перед позивачем склала 405 360,16 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 405 360,16 грн. основного боргу, 3% річних 16 891,85 грн., інфляційні витрати - 27 292,90 грн. у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорів купівлі-продажу №11-334 від 21.10.2011, №12-24 від 11.01.2012.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п. 2.3 договорів купівлі-продажу № 11-334 від 21.10.2011, №12-24 від 11.01.2012 замовник здійснює 100% передплату, згідно виставлених постачальником рахунків, в 10-денний термін з дня отримання рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що всього в період з 22.10.2011 по 14.01.2013 на адресу відповідача було відправлено цементу на суму 19 645 666,40 грн. Відповідач частково сплатив поставлений цемент у розмірі 19 240 306,24 грн.

Тобто відповідач не сплатив поставлений товар за період з 22.10.2011 по 14.01.2013, що разом складає суму боргу у розмірі 405 360,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару була здійснена позивачем до здійснення відповідачем повної попередньої оплати за нього, в свою чергу відповідач прийняв його без будь-яких зауважень та застережень.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати товару, поставленого до здійснення попередньої оплати за нього, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 вказаного Кодексу якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Докази оплати заборгованості у розмірі 405 360,16 грн. матеріали справи не містять, в результаті чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 16 891,85 грн. за період з 20.01.2013 по 10.06.2014.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи п. 2.3 Договорів, суд зазначає, що позивач не вірно визначив початкову дату нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Враховуючи, що позивач розраховує 3 % річних та інфляційні втрати на всю суму заборгованості, початковою датою їх нарахування слід вважати вірною 25.01.2013.

Враховуючи вищенаведене суд, зробивши арифметичний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду (з початковою датою 25.01.2013), вважає що сума 3% річних яка нарахована позивачем підлягає задоволенню частково - у розмірі 16 725,27 грн.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 27 292,90 грн. за період з 20.01.2013 по 10.06.2014.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 27 292,90 грн., враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу - 405 360,16 грн., 3 % річних - 16 725,27 грн., інфляційних втрат - 27 292,90 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Спільного Українсько - Французського приватного підприємства "Основа Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд. 17, код 20057315) на користь Публічного акціонерного товариства «Подільський цемент» (32325, Хмельницька обл., Кам'янець - Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, 1-А, код 00293091) суму основного боргу у розмірі 405 360,16 грн. (чотириста п'ять тисяч триста шістдесят гривень 16 коп.), 3% річних у розмірі 16 725,27 грн. (шістнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 27 коп.), інфляційних витрат у розмірі 27 292,90 грн. (двадцять сім тисяч двісті дев'яносто дві гривні 90 коп.) та 8 987,57 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 57 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.10.2014.

Суддя М.Є. Літвінова