Рішення № 40868567, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18425/14 06.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до 1) Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-центр»

про стягнення 11 502,72 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Горбан А.В. за довіреністю № Э.37.7.0.0./Д-935 від 04.08.2014 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.09.2014 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-центр» (відповідач-2) про стягнення 11 502,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» на підставі договору страхування наземного транспорту № HAEEAD40307049 від 12.11.2010 р., який в подальшому був пролонгований, внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Jeep Grand Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/5703726), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/18425/14 та призначено розгляд справи на 22.09.2014 р. об 11:10 год.

15.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначеним відзивом відповідач-1 також просив суд розглядати справу без участі представника відповідача-1.

17.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійша заява на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2014 р. Зазначеною заявою позивач повідомив суду про відсутність аналогічного спору, просив, у випадку нез'явлення представника в судові засідання, розглянути справу без участі представника позивача та просив суд долучити копію статуту позивача до матеріалів справи.

18.09.2014 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/25160 від 16.09.2014 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АВ/5703726.

В судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача-1 в судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.09.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представників відповідачів в судове засідання, призначене на 22.09.2014 р. та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 22.09.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. відкладено розгляд справи на 06.10.2014 р. о 12:10 год.

23.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Зазначеним клопотанням відповідач-2 повідомив суд про те, що він визнає пред'явлені позовні вимоги та про те, що виконав їх в повному обсязі, сплативши 510,00 грн. Разом із клопотанням відповідач-2 надав суду оригінал платіжного доручення № 384 від 16.09.2014 р., що підтверджує сплату позивачу суми боргу в розмірі 510,00 грн.

03.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про долучення копії полісу № АЕ/2065606 до матеріалів справи. Зазначеним клопотанням відповідач-1 також просив суд розглядати справу без участі представника.

В судове засідання, призначене на 06.10.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача-1 в судове засідання, призначене на 06.10.2014 р., не з'явився, але надіслав на адресу суду 03.10.2014 р. клопотання, яким просив суд розглядати справу без участі представника відповідача-1.

Представник відповідача-2 в судове засідання, призначене на 06.10.2014 р., не з'явився, але надіслав на адресу суду 23.09.2014 р. клопотання, яким просив суд розглядати справу без участі представника відповідача-2.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.10.2014 р. без участі представників відповідача-1 та відповідача-2, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 06.10.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги до відповідача-1 підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.10.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.11.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір № HAEEAD40307049 страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування), який в подальшому був пролонгований.

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Jeep Grand Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 12.11.2012 р. до 11.11.2013 р.

15.11.2012 р. по проспекту 50Р ВККСМ в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Jeep Grand Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3. Наведене підтверджується довідкою № 9108085 про дорожньо-транспортну пригоду Відділу Державтоінспекції Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області від 06.02.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Московського районного суду міста Харкова від 10.12.2012 р. у справі № 33/2027/5640/2012, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Jeep Grand Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 343/11/2012 дослідження спеціаліста-автотоварознавця, що складені 05.12.2012 р. оцінювачем ОСОБА_4 становить 12 752,72 грн. (надалі - звіт № 343/11/2012 від 05.12.2012 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № И-68 від 08.01.2013 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 11 502,725 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 13 від 09.01.2013 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній станом на 15.11.2012 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 15.11.2012 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

03.10.2014 р. відповідач-1 подав через відділ діловодства суду клопотання про долучення копії полісу № АЕ/2065606 до матеріалів справи. По матеріалам справи судом встановлено, що поліс, копія якого надана відповідачем-1, не відповідає обставинам справи.

В той же час матеріали справи містять відомості з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, надані на запит суду, про страхове покриття за полісом № АВ/5703726.

Відповідно до полісу № АВ/5703726 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідачем-1), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега-центр», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 29.03.2012 р. до 29.03.2013 р.

По матеріалам справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач-1 є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АВ/5703726, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів, зазначених у ст. 35 цього Закону.

В основу заперечень відповідача-1, викладених у відзиві, поданому 15.09.2014 р. через відділ діловодства суду, покладено твердження про те, що ані первісний кредитор, ані позивач з заявою про страхове відшкодування до відповідача-1 не звертався.

У відповідності до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на те, що до Позивача перейшли всі права та обов'язки потерпілої особи у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, то положення статті 37 Закону є обов'язковими у рівній силі як для потерпілої особи, так і для особи, яка змінила її у зобов'язанні.

І оскільки пропуск строку відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 статті 37 Закону є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідач-1 у своєму відзиві посилається на постанову Верховного суду України від 25.12.2013 р., якою зроблено правовий висновок про те, що за обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним і обґрунтованим є застосування до таких правовідносин положень ст.ст. 257, 262, 512, 993 ЦК України.

Постанова Верховного суду України від 25.12.2013 р. судом врахована, однак вона врегульовує інші правовідносини. Тому, суд зауважує, що твердження відповідача-1 є хибними та такими, що не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи.

Таким чином відповідач-1 є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АВ/5703726, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача-1, як особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів, позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 р. № 5028/17/22/2012 та в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування».

За таких обставин з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 10 992,72 грн. (11 502,72 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № 343/11/2012 від 05.12.2012 р., страховим актом № И-68 від 08.01.2013 р. по договору страхування та платіжним дорученням № 13 від 09.01.2013 р..) - 510,00 грн. (франшиза за полісом № АВ/5703726) = 10 992,72 грн.).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 10 992,72 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 10 992,72 грн.

Позивачем також заявлена до стягнення з відповідача-2 позовна вимога про стягнення 510,00 грн. -суми франшизи, встановленої полісом № АВ/5703726, оскільки суми страхового відшкодування в сумі 10 992,72 грн. не достатньо для покриття збитків, яких зазнав позивач в наслідок спірної ДТП.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Стаття 1194 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено по матеріалам справи, страхувальником за полісом № АВ/5703726 визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега-центр».

Таким чином відповідач-2 також є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача.

Матеріали справи містять клопотання відповідача-2, подане 23.09.2014 р. через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач-2 повідомив суд про те, що він визнає позовні вимоги та виконав їх в повному обсязі, сплативши 510,00 грн. Разом із клопотанням відповідач-2 надав суду оригінал платіжного доручення № 384 від 16.09.2014 р., що підтверджує сплату позивачу суми боргу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження в частині стягнення з відповідача-2 суми франшизи, встановленої полісом № АВ/5703726, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі № 910/18425/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-центр» суми франшизи в розмірі 510,00 грн., встановленої полісом № АВ/5703726, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 10 992,72 грн. (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 72 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 745,99 грн. (одну тисячу сімсот сорок п'ять гривень 99 коп.) судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-центр» (62495, Харківська область, селище Васищеве, вул. Промислова, 1; ідентифікаційний код 14373394), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 81,01 грн. (вісімдесят одну гривню 01 коп.) судового збору.

5. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2014 р.

Суддя Гумега О. В.