Рішення № 40868171, 30.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15754/14 30.09.14За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"

До 1) Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

2) Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова

компанія"

Про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 628, 11 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Самборська Ю.В. (дов. № 1065-14 від 20.12.2013)

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.09.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (далі по тексту - позивач) до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі по тексту -відповідач-1) та до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі за текстом - відповідач - 2) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8 628, 11 грн., з яких 2599, 42 грн. просить стягнути з відповідача - 1, а 6028, 11 грн. з відповідача - 2, а також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15754/14, розгляд справи призначено на 23.09.2014, зобов'язано Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) надати інформацію щодо страховика та страхувальника за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспорту ІЖ 27175 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, строку дії полісу АВ/383561 та інше. .

19.08.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва на вимогу ухвали про порушення провадження у справі від М(т)СБУ надійшов лист з інформацією про страхове покриття.

18.09.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем було подано клопотання про долучення документів на вимогу ухвали про порушення провадження у справі до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 розгляд справи було відкладено на 30.09.2014 в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням представників відповідача-2, невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю надання в матеріали справи сторонами додаткових доказів по справі.

24.09.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.09.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача - 1 було подано заяву про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 30.09.2014 представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 993, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування" та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідачі своїм право на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами на надання відзиву та направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2013 між позивачем, в якості страховика, Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна", в якості страхувальника та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", в якості вигодонабувача/Лізингодавця, було укладено страхове свідоцтво № 2501.00.0249588 - 32 до договору № 2501.000249588 добровільного страхування наземного транспорту від 11.07.2013. За договором № 2501.000249588 добровільного страхування наземного транспорту від 11.07.2013, його предметом є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням Страхувальником/Вигодонабувачем застрахованими транспортними засобами (далі по тексту - Застраховані Т3) та додатковим обладнанням, встановленим на транспортному засобі стаціонарно, щодо яких Вигодонабувачем (Лізингодавцем) укладено договір лізингу (надалі - "Договір лізингу") з Страхувальником (Лізингоодержувачем), і що зазначені, у страхових свідоцтвах (надалі -"Страхові свідоцтва"), що становлять невід'ємну частину договору.

Як вбачається із Страхового свідоцтва № 2501.00.0249588-32 від 04.10.2013 до договору, позивачем було застраховано майнові інтереси ТОВ "Еліт-Україна" щодо володіння та/або користування та/або розпорядження Страхувальником/Вигодонабувачем автомобілем марки Fiat Doblo Cargo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

З розгорнутої Довідки № 9306204 Відділу ОМДТП УДАІ, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, що 23.11.2013 о 12 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті пр. Корольова та вул. Симиренка відбулося зіткнення автомобілів за участю транспортного засобу марки Fiat Doblo Cargo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 (власник ТОВ «Райффайзен Аваль») та транспортного засобу марки ИЖ 27175, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 (власник УКРПОШТА). Внаслідок зазначеного зіткнення транспортний засіб Fiat Doblo Cargo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження задньої центральної частини.

23.11.2013 страхувальник транспортного засобу марки Fiat Doblo Cargo державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ТОВ «Еліт Україна» повідомив позивача про настання страхового випадку, а 11.12.2013 вигодонабувач ТОВ «Раййфайзен Лізинг Аваль» заявив про перерахування (виплату) страхового відшкодування за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком на станцію технічного обслуговування зазначену в заяві.

На підставі наказу № 2501001059313 від 26.12.2013 про виплату страхового відшкодування, виданого на підставі заяви страхувальника та страхового акту № 250100-10593-13 від 26.12.2013 позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 23 374,84 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 15676 від 27.12.2013.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2013 по справі № 759/18876/13-п провадження № 3/759/7197/13 ОСОБА_4, 23.11.2013 о 12 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом автомобілем ІЖ, д.н. НОМЕР_1, на пр-т Корольова - вул. Симиренка в м. Києві, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Фіат д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що призвело до зіткнення та пошкодження вказаних транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР.

Зазначеною постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн. на користь держави.

На підтвердження виконання гр. ОСОБА_4 посадових обов'язків в момент вчинення ДТП до матеріалів справи долучено копії подорожнього листа № 508845 від 23.11.2013, розпорядження № 800-к від 30.10.2012 про прийняття на роботу, наказу від 22.01.2014 №40 про закріплення автомобілів за водіями дирекції та довідку з місця роботи.

Цивільно-правову відповідальність власника (УДППЗ "УКРПОШТА") транспортного засобу ІЖ-27175 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано відповідачем за полісом № АВ/3835261 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.07.2012

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № 7799 від 05.12.2013, вартість відновлювального ремонту автомобіля Fiat Doblo Cargo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 20 775, 42 грн.

26.02.2014 позивач звернувся до відповідача-1 із претензією № 10593 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу в сумі 23 374, 84 грн. (Вих. № Н-142/02) з доданням до неї необхідних для її розгляду документів у відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яку відповідач-1 отримав 03.03.2014, що підтверджено матеріалами справи.

05.03.2014 позивач звернувся до відповідача-2 із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 23 374, 84 грн. (Вих. № Н-156/03) з доданням до неї необхідних для її розгляду документів у відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яку відповідач-2 отримав 11.03.2014, що підтверджено матеріалами справи.

Проте, відповідач-1 ніякої відповіді на претензії позивача не надав і оплату страхового відшкодування не здійснив.

За твердження позивача відповідач-2 частково сплатив страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 746,73 грн.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи по суті борг відповідачів перед позивачем складає 8 628, 11 грн., з яких заборгованість відповідача-1 складає 2 599,42 грн., а заборгованість відповідача-2 - 6 028,69 грн.

Матеріали справи доказів оплати відповідачем-1 на користь позивача відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 599,42 грн. й відповідачем-2 на користь позивача - в розмірі 6 028,69 грн. та/або в будь-якому іншому розмірі не містять.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів 8 628, 11 грн. відшкодування понесених витрат в порядку регресу та сплачений судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача-1 та до відповідача-2 підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль марки ІЖ 27175, д.н. НОМЕР_1, належить відповідачу-1 (УДППЗ "Укрпошта"), та закріплений за водієм ОСОБА_4, який на час здійснення ДТП перебував з відповідачем-1 у трудових відносинах.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що на момент вчинення ДТП (23.11.2013), цивільно-правову відповідальність відповідача-1 як власника автомобіля ИЖ 27175, д.н. НОМЕР_1 було застраховано відповідачем-2 за полісом № АВ/3835261 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.07.2012 (далі - Поліс). З доданого позивачем до матеріалів справи Полісу, за яким застраховано автомобіль ИЖ 27175, д.н. НОМЕР_1, вбачається, що строк дії Полісу (п. 3): з 00год.00хв 24.11.2012 по 23.11.2013 включно.

Вина ОСОБА_4, який керував автомобілем марки ИЖ 27175 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2013 по справі № 759/18876/13-п № 3/759/7197/13.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

При цьому, за приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідачі є відповідальними особами за завдані збитки власнику автомобіля Fiat Doblo Cargo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідач - 2 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач - 1 відповідно до положень ст. ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за страховим свідоцтвом № 2501.00.0249588 - 32 до договору № 2501.000249588 добровільного страхування наземного транспорту від 11.07.2013, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідачів як осіб, відповідальних за завдані збитки. При цьому, від відповідача - 2 до позивача перейшло право регресу отримання страхового відшкодування в розмірі 20 775, 42 грн. (оцінена шкода), а від відповідача - 1 - 2 599, 42 грн. (23 374, 84 грн. фактично виплачених - 20 775, 42 грн. оціненої шкоди = 2 599, 42 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою).

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем - 2 страхового відшкодування в розмірі 14 746, 73 грн. (що стверджується позивачем), заборгованість відповідача-2 перед позивачем по оплаті страхового відшкодування станом на момент винесення рішення по справі становить 6 028, 69 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Заборгованість відповідача - 1 перед позивачем, станом на момент винесення рішення становить 2 599, 42 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" підлягають задоволенню в повному обсязі, як доведені та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.22, код ЄДРПОУ 21560045; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-г; код ЄДРПОУ 32253696) 2 599 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 42 коп. страхового відшкодування та 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн.43 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-г; код ЄДРПОУ 32253696) 6 028 (шість тисяч двадцять вісім) грн. 69 коп. основної заборгованості та 1 276 (одну тисячу двісті сімдесят шість) грн. 57 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2014

Суддя Г.П. Бондаренко