Постанова № 40867365, 08.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 серпня 2014 р. № 820/11319/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Спасибо В.В.,

представника відповідача - Пекареніна А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Авіалінії Харкова", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.04.2014 року №0001511503 та № 0001501503.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не згоден з висновками Основ'янської ОДПІ, викладеними в акті камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку № 925/20-38-15-03-0/25469838 від 25.03.2014 року щодо порушення строків сплати грошового зобов'язання з податку на землю, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення винесені без встановлення всіх фактичних обставин, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Платник податків пояснював, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини по оплаті існуючого податкового боргу з податку за землю в розстрочку на умовах, визначених мировою угодою. Оплата грошового зобов'язання, визначеного мировою угодою, була здійснена позивачем частками. Усього на погашення боргу за мировою угодою з податку на землю позивач сплатив 465629, 55 грн., що на 13631, 26 грн. перевищило суму, котра в дійсності увійшла до складу вимог відповідача як конкурсного кредитора у справі про банкрутство. Позивач здійснив оплату податкового боргу за мировою угодою з порушенням строків оплати, визначених цією угодою, однак, за судженням позивача, санкція за прострочення оплати податкового боргу в цій частині визначається не положеннями Податкового кодексу України (ст. 126), на яку посилається відповідач, а положеннями самої мирової угоди. Так, мировою угодою передбачено, що за прострочення оплати зобов'язань перед кредиторами підприємством у строки, визначені мировою угодою, на суму несвоєчасно сплачених грошових сум нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення (п. 8.2 мирової угоди). Позивач стверджує, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 % на суми, сплачені ним після спливу строку, встановленого мировою угодою, є безпідставним і таким, що не відповідає закону.

Щодо оплати другого грошового зобов'язання - зобов'язання, які виникли вже після закриття провадження у справі про банкрутство, тобто після 22.06.2011р., то загальна сума задекларованих грошових зобов'язань за період з червня 2011р. по серпень 2012р. складає 161110, 23 грн. Вказана сума розподілялась за кожним податковим періодом. Позивач не заперечує, що допустив прострочення оплати задекларованих ним грошових зобов'язань за липень - листопад 2011р. на загальну суму 45673, 02 грн., а також березень 2012р. на суму 8362, 17 грн., але сума у розмірі 45673, 02 грн. з урахуванням пені і штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату вказаних грошових зобов'язань, була сплачена позивачем 28.09.2012р., що підтверджено платіжним дорученням. Вказана проплата здійснена позивачем у відповідь на лист відповідача № 1210/10/19-136 від 18.09.2012р. на загальну суму 92666, 11 грн. А сума у розмірі 8362, 17 грн. з урахуванням пені і штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату цього грошового зобов'язання, була сплачена позивачем 25.05.2012р., що також підтверджено платіжним дорученням. Водночас, за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень і серпень 2012р. позивач вносив оплату в повному обсязі і своєчасно, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

За таких обставин, позивач стверджує, що на момент проведення спірної податкової перевірки, за результатами якої були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, у позивача не існувало жодних неоплачених грошових або податкових зобов'язань, а також була здійснена оплата усіх штрафних санкцій і пені, нарахованих за несвоєчасну оплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на землю, а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є безпідставним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.82-84) відповідач вказав, що позивачем було порушено п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України, у зв'язку з чим на підставі акту перевірки № 925/20-38-15-03-0/25469838 від 25.03.2014 року Основ'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області цілком правомірно та обґрунтовано 14.04.2014 року прийняті податкове повідомлення - рішення № 0001511503, яким ПАТ "Авіалінії Харкова" нараховані штрафні санкції у розмірі 10 %, тобто в сумі 10241, 66 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку, та податкове повідомлення - рішення № 0001501503, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 20 %, тобто в сумі 80184, 07 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку.

Посилаючись на викладені вище доводи, представник відповідача у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство "Авіалінії Харкова", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 25469838, перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м.Харкова.

25 березня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу місцевих податків i зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю об'єктів та операцій Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено перевірку податкової звітності з податку на землю Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова".

Документально результати проведеної перевірки оформлені актом № 925/20-38-15-03-0/25469838 від 25.03.2014 року (а.с. 15-18), який містить судження інспекції про вчинення платником податків податкового правопорушення - порушення строків сплати грошового зобов'язання з податку на землю. Звітним періодом, за який проводилась перевірка, згідно з відомостями акту, 2007- 2012рр.

14 квітня 2014 року з посиланням на згаданий акт перевірки відповідач, відповідач виніс спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0001511503, яким на підставі п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 10 241 грн. 66 коп. (10 % від простроченої суми) (а.с. 19);

- № 0001501503, яким на підставі п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 80 184,07 грн. (20% від простроченої суми) (а.с. 20).

Позивач оскаржив вказані вище повідомлення - рішення в адміністративному порядку, звернувшись до Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с. 21-24).

За результатами розгляду скарги позивача контролюючим органом було прийнято Рішення № 3614/10/20-40-10-04-17 від 29.05.2014 року (а.с. 25-28), яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін. Водночас вказаним Рішенням було збільшено:

- грошове зобов'язання з земельного податку, визначене в податковому повідомленні - рішенні від 14.04.2014р. № 0001501503, на 3 382, 99 грн.;

- грошове зобов'язання з земельного податку, визначене в податковому повідомленні - рішенні від 14.04.2014р. № 0001511503, на 27, 6 грн.

Позивач не згоден з результатами перевірки, а також iз результатами розгляду його адміністративної скарги, i вважає, що податкові повідомленні - рішенні були прийняті безпідставно.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що штрафні санкції у розмірі 10241 грн. 66 коп. та 80184,07 грн., застосовані до підприємства позивача, були нараховані відповідачем у зв'язку із простроченням сплати грошового зобов'язання на 450, 441, 437, 429, 411, 395, 394,380, 365, 349, 339, 331, 319, 288, 258, 227, 196, 182,167,151,121, 90, 60 днів.

Як вбачається зі змісту Рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області, яке було прийнято за результатами розгляду адміністративної скарги позивача, а також з витягу облікової картки платника земельного податку, долученої до матеріалів справи, згадані штрафні санкції нараховані на такі суми грошових зобов'язань:

1. Грошове зобов'язання, визначене Мировою угодою, що була укладена між позивачем та його кредиторами за наслідками розгляду справи про банкрутство позивача i підлягало сплаті у строк до 01 травня 2012 року;

2. Грошові зобов'язання, що виникли вже після закриття провадження у справі про банкрутство i не увійшли до складу податкового боргу, що підлягав виплаті за умовами Мирової угоди.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 20 липня 2005 року, у зв'язку з неспроможністю позивача розрахуватися перед контрагентами та контролюючими органами за боргами перед бюджетом, Господарським судом Харківської області було відкрито провадження у справі про банкрутство позивача (а.с. 30-31). Слухання справи тривало до 22 червня 2011 року і завершилось закриттям провадження у цій справі та укладенням між сторонами Мирової угоди. (а.с. 32-40).

Відповідно до п. 1.1., 1.2 Розділу 1 Мирової угоди кредитори на умовах, викладених в розділі 2 даної Мирової Угоди здійснюють розстрочку заборгованості позивача в узгодженому між сторонами pозмірі. Згідно з п. 3.1 Мирової угоди, кредитори на умовах, викладених в цьому розділі, погоджуються на задоволення їх вимог до позивача в розстрочку за рахунок фінансової допомоги Третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС AM», код ЄДРПОУ 35133822 (далі по тексту - Третя особа). Одним із кредиторів позивача, визначеним у Мировій угоді, був i відповідач.

Згідно з розділом 2 вказаної вище Угоди, відповідач мав до позивача наступні вимоги:

- вимоги в якості кредитора четвертої черги, котрі в сумі складають 1 752 763, 75 грн.;

- вимоги в якості кредитора шостої черги, котрі в сумі складають 54 103, 96 грн.;

- поточна заборгованість по розрахункам з податку на прибуток (з урахуванням пені) та податку на додану вартість в сумі 217 171,31 грн.

Отже, загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем за період з 20.05.2005 по 22.06.2011 рік складала 2 024 039,02 грн., до складу якої входили грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, податку на землю i податку на додану вартість. При цьому, заборгованість зі сплати податку на землю, що увійшла до Мирової угоди, складала 451 998,29 грн.

За Мировою угодою, кінцевим терміном, до якого позивач зобов'язувався погасити існуючі борги, було визначено 01 травня 2012 року.

Таким чином, між позивачем i відповідачем існували правовідносини по оплаті податкового боргу з податку на землю в розстрочку на умовах, визначених Мировою угодою. Зокрема, за умовами Мирової угоди:

- оплаті на умовах розстрочки підлягала лише сума податку на землю, яка виникла в період з 20.05.2005 року по 22.06.2011 року, тобто - 451 998,29 грн.;

- кінцевим терміном оплати вказаної суми визначалося 01 травня 2012 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи, оплата грошового зобов'язання, визначеного Мировою угодою, була здійснена позивачем частками у такі терміни:

- 25.05.2012 року - оплата у poзмірі 80 758 грн. 08 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 131 від 25.05.2012 р.;

- 20.07.2012 року - оплата у poзмірі 134 911,2 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 191 від 20.07.2012 р.;

- 31.08.2012 року - оплата у poзмірі 32 788,96 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 242 від 31.08.2012;

- 13.09.2012 року - оплата у poзмірі 217171,31 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 263 від 13.09.2012.

Усього на погашення боргу за Мировою угодою з податку на землю позивач сплатив 465 629,55 грн., що на 13 631, 26 грн. перевищило суму, яка в дійсності увійшла до складу вимог відповідача як конкурсного кредитора у cправі про банкрутство (465 629,55 - 451 998,29).

Суд відзначає, що позивач здійснив оплату податкового боргу за Мировою угодою з порушенням строків оплати, визначених цією угодою, тобто вже після 01.05.2012 року.

Разом з тим, санкція за прострочення оплати податкового боргу в цій частині визначається не положеннями Податкового кодексу України (ст. 126 ПКУ), на яку посилається відповідач, а положеннями самої Мирової угоди.

Так, Мировою угодою передбачено, що за прострочення оплати зобов'язань перед кредиторами підприємством позивача у строки, визначені Мировою угодою, на суму несвоєчасно сплачених грошових сум нараховується пеня у poзмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення (пункт 8.2 даної Мирової Угоди).

Розв'язуючи спір суд вважає за необхідне вказати, що згідно з п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з oci6, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Водночас, п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього кодексу.

Положеннями п. 100.3. ст. 100 Податкового кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

З аналізу наведених вище положень п. 1.3. ст. 1, п. 87.10. ст. 87, п. 100.3. ст. 100 ПК України, а також ст. 35 та ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» випливає, що: відносини щодо порядку погашення податкового зобов'язання особами, на яких поширюються процедури, визначені ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не регулюються нормами ПК України; порядок здійснення погашення податкових зобов'язань у цьому випадку визначається наведеним Законом з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство; розстрочення та відстрочення погашення податкового зобов'язання здійснюється не на підставі положень ПК України, а на підставі i в порядку, визначеному мировою угодою.

Окpім цього, відповідальність за прострочення строків оплати податкового боргу, якщо такі строки встановлені мировою угодою, визначається не нормами ПК України, а безпосередньо мировою угодою.

Так, згідно з п. 126.1. ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємства протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, строки сплати суми грошового зобов'язання для застосування саме цієї статті повинні встановлюватися у Податковому кодексі України. Якщо ж такі строки встановлені на підставі іншого нормативно-правового акту, то положення цієї статті до відносин щодо погашення податкового боргу чи грошового зобов'язання не застосовуються.

3 огляду на вказане, нарахування штрафних санкцій у poзмірі 20 % на суми, сплачені позивачем після спливу строку, встановленого Мировою угодою, є безпідставним i таким, що суперечить закону.

Щодо оплати іншого грошового зобов'язання - зобов'язання, яке виникло вже після закриття провадження у справі про банкрутство, тобто після 22.06.2011 року, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що загальна сума задекларованих позивачем грошових зобов'язань за період з червня 2011 року по серпень 2012 року склала 161110,23 грн.

3 аналізу Розрахунку оплати грошових зобов'язань, які були задекларовані позивачем або визначені відповідачем в період з червня 2011 по серпень 2012 року випливає, що позивач дійсно допустив прострочення оплати задекларованих ним грошових зобов'язань за липень - листопад 2011 року на загальну суму 45 673,02 грн., а також за березень 2012 року на суму 8362,17 грн.

Проте, сума у poзмірі 45 673,02 грн. з урахуванням пені i штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату вказаних грошових зобов'язань, була сплачена позивачем 28.09.2012 року, що підтверджено платіжним дорученням. (а.с. 47).

Вказана проплата була здійснена позивачем у відповідь на лист відповідача № 1210/10/19-136 від 18.09.2012 року на загальну суму 92 666,11 грн. (а.с. 48), що не заперечується відповідачем.

Сума у poзмірі 8362,17 грн. з урахуванням пені i штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату цього грошового зобов'язання, сплачена позивачем 25.05.2012 року, що підтверджено платіжним дорученням. (а.с. 43)

Водночас, за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень i серпень 2012 року позивач вносив оплату у повному обсязі i своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями. (а.с. 44-47, 60-67).

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що на момент проведення спірної перевірки, за результатом якої були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, у позивача не існувало неоплачених грошових або податкових зобов'язань. Останнім також була здійснена оплата ycix штрафних санкцій i пені, нарахованих за несвоєчасну оплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на землю, а відтак прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень податковим органом суд вважає безпідставним.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірних рішень на момент їх винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин добутими доказами, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи зібраних суб'єктом владних повноважень за визначеною законом процедурою фактичних даних, які б однозначно та поза розумним сумнівом спростовували презумпцію добропорядності і добросовісності суб'єкта господарювання як платника податків.

За таких обставин, слід дійти висновку стосовно недоведеності контролюючим органом за правилами ч.2 ст.71 КАС України п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України в ході розгляду справи факту вчинення платником податків податкового правопорушення, оскільки використані податковою інспекцією мотиви, судження і доводи мають виключно характер припущень, а не належно та з достатньою повнотою підтверджених обставин дійсності.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.04.2014 року №0001511503 та №0001501503.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" (місцезнаходження: 61031, м.Харків, Аеропорт, вул.Стартова, буд.7, код ЄДРПОУ - 25469838) судовий збір у розмірі 1876,72грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят шість гривень сімдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 08 серпня 2014 року.

Суддя О.В. Панченко