Постанова № 40866972, 30.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року Справа № 813/4665/14 Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Синчука С.М.

представника відповідача Кіндратів Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису,-

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (далі - ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Львівській області (далі - Інспекція), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №13-01-045/0608-0446 від 06.06.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем ч.4 ст.32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині збереження колишніх істотних умов праці, оскільки посадова інструкція начальника служби обслуговування містить інші завдання, обов'язки, права та кваліфікаційні вимоги начальника служби обслуговування пасажирів, ніж посадова інструкція начальника служби організації пасажирських перевезень. Позивач вважає, що не порушував ч.4 ст.32 КЗпП України при переведенні ОСОБА_4 на посаду начальника служби якості.

Позивач зазначає, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, а саме виніс оскаржуваний припис 06.06.2014р., тобто до завершення перевірки, яка тривала до 10.06.2014р. Крім того, у приписі №13-01-045/0608-0446 від 06.06.2014р. зазначено, що перевірка проведена у присутності в.о. директора позивача ОСОБА_5, який на час проведення перевірки був звільнений з посади генерального директора відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 02.06.2014р. №87-О. Позивач вказує, що фінансовий директор ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького» ОСОБА_5 у день винесення припису, а саме 06.06.2014р., був відсутнім на роботі, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а тому, був відсутній на роботі.

Відповідач подав до суду заперечення на позову заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення позапланової перевірки додержання позивачем вимог законодавства про працю відповідачем встановлено, що на підприємстві відсутні зміни істотних умов праці, натомість, здійснено переведення працівників, хоча змін в організації виробництва і праці не було, а змінились лише назви окремих структурних підрозділів зі збереженням попередніх функціональних обов'язків. Відповідач вважає, що порушення позивачем ч.4 ст.32 КЗпП України в частині збереження колишніх істотних умов праці підтверджується належними та допустимими доказами, а тому, оскаржуваний припис є правомірним та скасуванню не підлягає.

Завершення перевірки раніше, ніж були вжиті відповідні заходи реагування, зокрема винесений припис, відповідач обґрунтовує механічною помилкою головного державного інспектора праці, якого за допущену помилку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Відповідач зазначає, що проведення перевірки та винесення припису здійснювалось у присутності особи, яка представилась як ОСОБА_5 та надала копію наказу про призначення його як в.о. генерального директора позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав, наведених у ній. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

На підставі наказу відповідача від 06.06.2014 р. №0706 відповідно до направлення на перевірку від 06.06.2014р. №0707 проведена позапланова перевірка додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт №13010450608 від 10.06.2014 р. (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.4 ст.32 КЗпП України в частині збереження колишніх істотних умов праці, як приклад, з дослідження наданих в ході проведення перевірки посадових інструкцій не виявлено істотних відмінностей в обов'язках, правах, відповідальності та кваліфікаційних вимогах начальника служби організації пасажирських перевезень та начальника служби обслуговування пасажирів.

У зв'язку з вчиненим порушенням відповідач склав протокол №13-01-045/0507 від 06.06.2014р. про адміністративне правопорушення, а саме про порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.41 КЗпП України.

На підставі Акта перевірки №13010450608 від 10.06.2014р. відповідач виніс припис №13-01-045/0608-0446 від 10.06.2014р., яким зобов'язав позивача на усунення порушення вимог ч.4 ст.32 КЗпП України не допускати звільнення за п.6 ст.36 КЗпП України при збереженні колишніх умов праці.

Не погоджуючись з вказаним приписом позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №13-01-045/0608-0446 від 06.06.2014р.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо зафіксованого в Акті перевірки №13010450608 від 10.06.2014р. порушення позивачем вимог ч.4 ст.32 КЗпП України суд встановив таке.

Відповідно до Акта перевірки №13010450608 у період з 06.06.2014 р. по 10.06.2014р. відповідачем проведена позапланова перевірка додержання позивачем законодавства про працю. Підставою для проведення перевірки стало звернення ОСОБА_4 від 13.05.2014р., яка вважає, що позивач протиправно перевів її на посаду начальника служби якості, оскільки на підприємстві відсутні зміни істотних умов праці, а змінились лише назви окремих структурних підрозділів із збереженням попередніх функціональних обов'язків.

Статтею 32 КЗпП України передбачено три види змін умов трудового договору: переведення на іншу роботу, переміщення на іншу роботу, зміна істотних умов праці.

Переведення на іншу роботу - це будь-яка зміна трудової функції (спеціальності, кваліфікації чи посади) працівника, місця роботи, а також обумовлених угодою сторін умов трудового договору, що не були викликані змінами в організації виробництва і праці.

Під змінами в організації і праці слід розуміти об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення санітарно-гігієнічних умов.

Переведення працівника може бути зумовлене потребою перерозподілу персоналу, змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, звільненням у зв'язку з поновленням працівника, який виконував цю роботу раніше, у зв'язку з обмеженням спільної роботи родичів, в інших випадках, коли роботодавець, перед тим як звільнити працівника, зобов'язаний запропонувати йому іншу роботу.

Крім того, підставами для переведення можуть бути отримання нової спеціальності, кваліфікації, у зв'язку з успішним закінченням виробничого навчання, переведення на більш високу посаду тощо.

Згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Наказом позивача від 03.03.2014р. №64 «Про внесення змін до організаційної структури ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького» на 2014 рік та зміну істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці» з 12.05.2014р. введено і дію нову організаційну структуру позивача, вирішено з 12.05.2014р. працівникам таких структурних підрозділів, як виробничо-диспетчерської служби, служби з організації вантажних перевезень, служби з організації пасажирських перевезень, інженерно-авіаційної служби, а також інженерам з якості змінити істотні умови праці, а саме перевести на нові посади до таких структурних підрозділів, як центральної диспетчерської аеропорту, відділу обслуговування вантажу, служби обслуговування пасажирів, служби наземного обслуговування, служби якості відповідно до нового штатного розпису.

Як вбачається з наказу позивача від 30.04.3014р. №215-о 48 працівників зі служби організації пасажирських перевезень переведено у службу обслуговування пасажирів на підставі їх заяв, за винятком начальника служби організації пасажирських перевезень ОСОБА_4 Так, ОСОБА_7 заступника начальника служби організації пасажирських перевезень переведено на посаду начальника служби обслуговування пасажирів, працівників служби організації пасажирських перевезень ОСОБА_6,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36,

ОСОБА_37,ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47,ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52,ОСОБА_53 переведено в службу обслуговування пасажирів.

Суд встановив, що ОСОБА_4 неодноразово зверталась з заявами, зокрема від 19.02.2014р., від 04.03.2014р. до генерального директора позивача з проханням перевести її на посаду начальника служби обслуговування пасажирів.

У відповідях генерального директора позивача від 05.03.2014р. №443, від 06.03.2014р. №454 ОСОБА_4 поінформовано наступну зміну істотних умов праці, у зв'язку з переведенням її на посаду начальника служби якості та попереджено, що в разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з ОСОБА_4 буде припинено за п.6 ст.36 КЗпП України.

Позивач обґрунтовує правомірність попередження ОСОБА_4 про зміну істотних умов праці та можливе припинення трудового договору, у разі відмови від роботи в нових умовах за п.6 ст.36 КЗпП України тим, що у зв'язку зі зміною організаційної структури ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького» ліквідовано службу організації пасажирських перевезень ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького». Позивач зазначає про неможливість переведення ОСОБА_4 на посаду начальника служби обслуговування пасажирів ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького», у зв'язку з відмінністю посадових обов'язків начальника служби організації пасажирських перевезень ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького» та начальника служби обслуговування пасажирів ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького».

З аналізу посадових інструкцій начальника служби організації пасажирських перевезень ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького», затвердженої генеральним директором позивача 11.03.2013р. (далі - Інструкція 2013 року), та посадової інструкції начальника служби обслуговування пасажирів ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького», затвердженої генеральним директором позивача 30.04.2014р. (далі - Інструкція 2014 року), вбачається, що до обов'язків начальника служби організації пасажирських перевезень за Інструкцією 2013 року на відміну від начальника служби обслуговування пасажирів за Інструкцією 2014 року не входить , зокрема участь в спільних з представниками авіакомпаній засіданнях Аеропортового комітету, вжиття заходів щодо усунення зауважень, наданих представниками авіакомпаній стосовно процесу обслуговування пасажирів та багажу (п.2.9. Інструкції 2014 року); участь у погодженні SLOTів авіакомпаніям в частині забезпеченості ресурсами підпорядкованих підрозділів для обслуговування рейсів згідно запитаного розкладу (п.2.10. Інструкції 2014 року), моніторинг розкладу рейсів та їх статусу за допомогою систем INFOPAX та WISTA WEB (п.2.11. Інструкції 2014 року).

Крім того, права начальника служби обслуговування пасажирів розширені, зокрема він може представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами підприємства та організаціями за дорученням Генерального директора в межах своєї компетенції (п.3.6 Інструкції 2014 року), вносити на розгляд керівництву ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» пропозиції з питань удосконалення роботи служби (відділу), оптимізації використання ресурсів, підвищення рівня обслуговування пасажирів (п.3.9. Інструкції 2014 року).

Внаслідок здійснення змін у штатному розписі розширилась кількість підпорядкованих підрозділів в складі служби обслуговування пасажирів, так створено з відділ обслуговування вантажу до складу якого входять група обробки багажу та група розшуку і зберігання багажу.

Відмінними є і кваліфікаційні вимоги: у посадовій інструкції начальника служби обслуговування пасажирів (Інструкції 2014 року) передбачено додаткові вимоги до начальника, в порівнянні з Інструкцією 2013 року, а саме: на посаду начальника служби обслуговування пасажирів призначається особа, яка має повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст, магістр). сертифікати відповідного напрямку (систем реєстрації; обслуговування небезпечних вантажів, авіаційної безпеки, перевірки достовірності документів (а саме, віз та дозволів) необхідних для вильоту пасажирів, обслуговування пасажирів з ОФМ та ін.), пройшла навчання з аварійних ситуацій та кризового менеджменту, знає основи систем DSC та міжнародних стандартів організації обслуговування пасажирів, пройшла навчання з клієнтоорієнтованості.

Оцінюючі встановлені обставини, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми та ч.ч. 2, 3 ст. 32 КЗпП України зміна істотних умов праці стосується випадків зміни систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у ухвалі від 23 лютого 2011 року у справі № 6-58103св10.

Як вбачається з попередження про наступну зміну істотних умов праці від 05.03.2014р. ОСОБА_4 не повідомили, які ж власне істотні умови праці підлягають зміні. Водночас, позивач попередив про переведення вказаного працівника на іншу посаду - начальника служби якості.

Суд зазначає, що частина 3 статті 32 КЗпП України передбачає можливі зміни умов виконання роботи, а не іншу роботу. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 фактично запропонували виконувати роботу за іншою посадою, то таку пропозицію не можна розцінювати як попередження про зміну істотних умов праці, а слід розглядати як переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, яке відповідно до ч.1 ст. 32 КЗпП України допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 вказаного Кодексу.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач протиправно попередив ОСОБА_4 про можливе припинення трудового договору, у випадку відмови продовжувати роботу в нових умовах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні позапланової перевірки додержання позивачем законодавства про працю правомірно встановив порушення позивачем ч.4 ст.32 КЗпП України в частині збереження колишніх істотних умов праці.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення позапланової перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд встановив таке.

Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України № 386 від 06.04.2011 року, Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.п. 1 п. 4 вказаного Положення, Інспекція з питань праці здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці тощо.

Процедура проведення перевірок додержання законодавства про працю у межах наданих повноважень Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 року (далі - Порядок №390).

Суд встановив, що у матеріалах справи наявні два направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького», а саме направлення №0706 на період з 06.06.2014р. по 20.06.2014р. та №0656 на період з 28.05.2014р. по 10.06.2014р.

Щодо видачі двох направлень на перевірку представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що у зв'язку із надходженням на адресу Інспекцією з питань праці листа, в якому повідомлялось про неналежне проведення перевірки головним державним інспектором, проведено заміну в результаті чого видано інше направлення для іншого державного інспектора.

З огляду на наведене, суд вважає, що вказане порушення не вплинуло на законність оскаржуваного припису від 06.06.2014р.

Відповідно до ч.11 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Так, у приписі №13-01-045/0608-0446 від 06.06.2014р. зазначено, що перевірка проведена у присутності в.о. Генерального директора ОСОБА_5

Суд встановив, що відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 02.06.2014р. №87-0 ОСОБА_5 увільнено від виконання обов'язків генерального директора ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького», з 03.06.2014р. Крім того, як вбачається з листка тимчасової непрацездатності серії АГД №041574 ОСОБА_5 звільнений від роботи з 04.06.2014р. по 14.04.2014р., у зв'язку з загальним захворюванням.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 не міг бути присутнім 06.06.2014р. при винесенні припису №13-01-045/0608-0446.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що проведення перевірки та внесення припису здійснювалось у присутності особи, яка представилась як ОСОБА_5 керівник, в.о. Генерального директора позивача, оскільки на відповідача покладено обов'язок щодо встановлення особи, яка представляє інтереси підприємства під час проведення перевірки.

Пунктами 7 та 8 Порядку №390 передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Суд встановив, що в Акті перевірки позивача зазначені строки проведення перевірки, а саме з 06.06.2014р. по 10.06.2014р. Датою винесення оскаржуваного припису №13-01-045/0608-0446 є 06.06.2014р.

З наведеного вбачається, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №13-01-045/0608-0446 від 06.06.2014р. винесений не за результатами проведення перевірки, а всупереч п.п.7,8 Порядку №390 у перший день її проведення.

Представник відповідача у судовому засіданні вказане порушення визнав та пояснив, що завершення перевірки пізніше, аніж були вжиті відповідні заходи реагування, зокрема внесений припис, є механічною помилкою головного державного інспектора праці, у зв'язку з якою ОСОБА_54 головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів притягнуто до дисциплінарної відповідальності та відтерміновано присвоєння чергового рангу на три місяці за неналежне виконання посадових обов'язків, що підтверджується наказом від 02.07.2014р. №57к «Про відтермінування присвоєння чергового рангу ОСОБА_54».

Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №13-01-045/0608-0446 від 06.06.2014р. винесений відповідачем передчасно.

Таким чином, суд вважає, що припис Територіальної державної інспекції України з питань праці у Львівській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 06.06.2014 р. №13-01-045/0608-0446 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 73,08 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 7 - 11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції України з питань праці у Львівській області №13-01-045/0608-0446 від 06.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (код ЄДРПОУ - 33073442) сплачений судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн 08 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови суду виготовлений 06.10.2014р.

Суддя Мричко Н.І.