Постанова № 40866733, 30.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року о 17 год. 10 хв.Справа № 808/4474/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Пелеха С.І.

представників сторін:

позивача - Господінова Ю.С., Овсієнко А.В., Єрохіна О.П.

відповідача - Стародумової А.С., Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНС-1", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного

управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити певні дії та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАНС-1", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому після уточнення позовних вимог просить: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки ТОВ "ШАНС-1" та складання акту перевірки №56/08-31-22/30241432 від 15.05.2014; визнати протиправними дії відповідача щодо винесення та направлення податкової вимоги №894-25 від 24.06.2014; стягнути суму судового збору; стягнути суму правової допомоги у розмірі 5500грн. за рахунок Державного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що відповідачем при призначенні та проведенні камеральної перевірки позивача не дотримано вимог Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що за результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки, в якому відповідач дійшов протиправних та необґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та за результатами якого винесено оскаржувану податкову вимогу. Також зазначили, що відповідачем пропущено строки проведення камеральної перевірки по декларації за квітень 2011 року, оскільки з моменту зазначеної декларації сплинув трирічний строк, тоді як п.200.10 ст.200 ПК України встановлено 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила його задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях та просили відмовити у його задоволені. В обґрунтування заперечення зазначають, що проведення перевірок платників податків належить до компетенції податкових органів, а тому вважають, що при проведенні камеральної перевірки ними були дотримані усі вимоги податкового законодавства. Також зазначили, що позивач при зверненні до суду з позовом першочергово мав на меті скасувати податкову вимогу винесену ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, проте в судовому засіданні було надано письмове підтвердження, а саме витяг з програми Міністерства доходів і зборів України «облік платежів» від 30.09.2014 року про анулювання такої вимоги податковим органом 28.07.2014 року, а тому на час розгляду адміністративного позову поновлено порушене право позивача шляхом скасування оскаржуваної вимоги від 24.06.2014 року №894-25.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в приміщенні податкового органу проведено камеральну перевірку ТОВ "ШАНС-1" декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, за результатами якої складений акт від 15.05.2014 року №56/08-31-22/30241432 (а.с.10).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.15 ст.201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.11 №41, завищення від'ємного значення , яке було враховане у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 37498грн.

В подальшому відповідачем було винесено податкову вимогу від 24.06.2014 року №894-25, відповідно до якої сума податкового боргу ТОВ "ШАНС-1" за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 30 490грн. (а.с.15).

Вважаючи дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки та винесення податкової вимоги від 24.06.2014 року протиправними, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Відмовляючи в задоволенні позову, надаючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Згідно вимог пункту 76.1 статті 76 Кодексу камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

З системного аналізу викладеного вбачається, що під час проведення камеральної перевірки звірці (електронній обробці) підлягає виключно податкова звітність з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Суд звертає увагу, що за наслідками камеральної перевірки формуються висновки на підставі проведеного поглибленого аналізу звітних даних платника, даних інформаційних ресурсів податкового органу, у разі якщо працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб виявлені податкові ризики платників податку на додану вартість.

Таким чином, працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб проводять камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, та за їх результатами направляють до структурних підрозділів відповідні висновки для проведення документальних перевірок та їх оперативного супроводження, отже виявлені під час проведення камеральної перевірки порушення є підставою для організації проведення документальної перевірки в порядку визначеному Податковим кодексом України.

Отже, предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій. А у разі, якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Відповідно до ст. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України зазначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно ст.86.2 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином суд дійшов висновку, що акт перевірки та зазначена в ньому інформація, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Як слідує з наявного в матеріалах справи запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження від 08.05.2014 року надісланого відповідачем на адресу керівника ТОВ "ШАНС-1", в ньому запитується пояснення та документальне підтвердження щодо розшифровки даних зазначених у рядку 20.1 декларацій з ПДВ, а саме завірені належним чином копії документів (а.с.11).

З наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача судом встановлено, що витребувані документи на вищезазначений запит податкового органу ТОВ "ШАНС-1" було надано.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час проведення камеральної перевірки податковий орган перевіряє виключно дані зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та не має права вимагати у такого платника податків під час проведення саме камеральної перевірки будь-які інші документи, оскільки це суперечить пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України.

Що стосується твердження позивача про порушення строків проведення камеральної перевірки по декларації за квітень 2011 року за результатами якої складено акт перевірки від 15.05.2014 року судом встановлено наступне.

З наданих в судовому засіданні з цього приводу пояснень представника відповідача, а також наданої для долучення до матеріалів справи службової записки від 20.05.14 б/н надісланої заступником начальника відділу податкового аудиту Полозок Т.В. на адресу начальника ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Волошину С.К., начальнику координаційно - моніторингового відділу Андрієвській В.О., начальнику відділу погашення заборгованості Цюпі Т.М. слідує, що у зв'язку з завищенням позивачем від'ємного значення, яке було враховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 37498грн., просять координаційно-моніторинговий відділ ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя поновити суму боргу з ПДВ в сумі 37 498грн. (а.с.63).

Проте на підтвердження відсутності податкового боргу у позивача, відповідачем було надано зворотній бік облікової картки з ПДВ станом на дату розгляду справи та витяг з програми Міністерства доходів і зборів України «облік платежів» від 30.09.2014 року про анулювання такої вимоги податковим органом 28.07.2014 року (а.с.64-65, 75).

У зв'язку із наданням таких відомостей представником позивача в судовому засіданні 30.09.2014 року було подано заяву про зміну позовних вимог, та виключені позовні вимоги в частині скасування податкової вимоги від 24.06.2014 року №894-25 (а.с.74).

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що хоча податковим органом проведено камеральну перевірку поданої декларації позивача за квітень 2011 року лише 15.05.2014 року, проте в даному випадку права позивача не були порушені, оскільки за результатами такої перевірки хоча і були встановлені певні порушення але це не призвело до нарахувань податкових зобов'язань, не було винесено податкового повідомлення - рішення, а щодо оскаржуваної податкової вимоги, то під час судового засідання з боку відповідача були надані докази про її анулювання.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо винесення та направлення податкової вимоги від 24.06.2014 року №894-25, то зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Оскільки в судовому засіданні встановлено анулювання з ініціативи податкового органу податкової вимоги від 24.06.2014 року, то відповідно відповідач визнав відсутність існування за позивачем податкового боргу а отже підстави, які слугували для звернення з такими позовними вимогами до суду також відпали, оскільки було поновлено порушене право позивача шляхом скасування оскаржуваної вимоги

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні в цій частині позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Що стосується наявного в матеріалах справи податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 року №0000721520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 45713грн. та 1,00грн. штрафних санкцій, винесеного на підставі Акту перевірки від 11.05.2011 №70/16/30241432, то під час усього часу судового розгляду справ ні позивачем ні відповідачем не було надано ні зазначеного акту перевірки, ні будь-яких обґрунтованих пояснень щодо підстав винесення, як акту так і податкового повідомлення-рішення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми правової допомоги у розмірі 5500грн. за рахунок Державного бюджету, суд відмовляє в задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.16 КАС України кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 1. ч. 3. ст. 87 КАС України - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 90 КАС України - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20 грудня 2011 року - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару до уваги беруться такі фактори, як обсяг часу та роботи, які вимагаються для належного виконання доручення, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення для клієнта, роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, особливі вимоги клієнта щодо строків виконання доручення, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката, витрати адвоката, пов'язані з виконанням процесуальних дій у справі (копіювання документів, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів тощо).

Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно обставин кожного конкретного випадку.

Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Судом встановлено, що між Фізичною особою - підприємцем Овсієнко Аллою Вікторівною (надалі - Виконавець) та ТОВ "ШАНС-1" (надалі - Клієнт) укладено договір №14/06/16 від 16 червня 2014 року про надання послуг в сфері права (а.с.71).

Відповідно до змісту п.п.2.3 Договору зазначено, що Клієнт несе обов'язки сплатити гонорар Виконавцю в розмірі 10% від ціни позову.

Суд звертає увагу на те, що витрати на правову допомогу є предметом доказування, проте при зверненні до суду з позовом однією з вимог було скасування податкової вимоги від 24.06.2013 року №894-25 в розмірі 30 490 грн. та яку як з'ясовано в процесі розгляду справи відповідачем було анульовано ще 28.07.2014 року (а.с.75).

А отже на думку суду є незрозумілим заявлені до відшкодування розміри витрат на правову допомогу саме в розмірі 5500грн., тоді як навіть при існуванні податкової вимоги на суму боргу 30 490грн., гонорар в розмірі 10% від цієї суми є значно меншим.

Також судом встановлено, що відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт від 17.09.2014 року, в якому перелічені усі роботи по виконанню договору про надання послуг в сфері права, а саме зазначено наступне: «Представництво інтересів «Замовника» в адміністративному суді: 23 липня 2014 року - 2000грн., 17 вересня 2014 року - 2000грн., 30 вересня 2014 року - 2000грн.» (а.с.72).

З огляду на зазначене, суду є незрозумілим, яким чином у акті виконаних робіт від 17.09.14 були вже виконані роботи по представництву інтересів у судовому засіданні 30 вересня 2014 року.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено обставин та підстав з якими наведені вище норми закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу в контексті ч.1 ст. 94 КАС України, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНС-1" - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара