Рішення № 40865828, 02.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2жовтня 2014 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до страхової компанії «Добробут», третя особа: ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення (заочне) Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до СК «Добробут» про стягнення страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначав, що 18березня 2013 року о 17 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_3, керуючи автомобілем Шевролет, д/н НОМЕР_2, на паркувальному майданчику по вул. Берковецькій, 6 в м. Києві,під час виїзду з місця стоянки, допустив зіткнення з автомобілем Хонда, д/н НОМЕР_1, під його керуванням, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Також зазначав, що 10 квітня 2013 року Святошинським районним судом м. Києва винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, згідно якої останнього визнано винним у вчиненні вищезазначеного ДТП.

Зогляду на те, що відповідальність ОСОБА_3 було застраховано у СК «Добробут», 20 березня 2013 року він, в порядку, визначеному ст.ст. 33, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до вказаної страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та здійснення виплати страхового відшкодування, і надав відповідачу усі необхідні документи для проведення страхового відшкодування.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/11772/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Проте, станом на 17 квітня 2014 року ні письмового повідомлення, ні страхового відшкодування він не отримав.

Рішенням (заочним) Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, явку представників не забезпечили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення виходячи із наступного .

При розгляді справи судом встановлено, що 18березня 2013 року в

м. Києві на паркувальному майданчику по вул. Берковецькій, 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шевролет, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Хонда, д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2

Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30квітня 2013 року винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля Шевролет, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_3 /а.с. 11/. Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

З огляду на приписи статті 61 ЦПК України судом встановлено факт винуватості ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, який не підлягає доказуванню.

Також встановлено, що у ОСОБА_3 виник обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої позивачу пошкодженням його транспортного засобу у результаті ДТП.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Шевролет, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «НФСК «Добробут» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ № 6839137 від 9 серпня 2012 року.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні статей 58, 59 ЦПК України в підтвердження подачі ним до ПрАТ «НФСК «Добробут» заяви про страхове відшкодування встановленого зразка та всіх необхідних документів визначених ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також доказів в підтвердження відмови у виплаті йому страхового відшкодування або бездіяльності відповідача.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 березня 2013 року в м. Києві на паркувальному майданчику по вул. Берковецькій, 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів позивача та третьої особи з вини останнього (ОСОБА_3), що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року.

Зі змісту статей 1187, 1188 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З викладеного вбачається, що особа, якій завдано шкоди джерелом підвищеної небезпеки має право на її відшкодування винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «НФСК «Добробут», що вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ

№ 6839137 від 9 серпня 2012 року.

Статті 979, 980 ЦК України визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Посилання суду першої інстанції щодо того, що відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «НФСК Добробут», а позивач звернувся з позовом до страхової компанії «Добробут», а тому підстави для задоволення позовних вимог відстуні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач зазначив у позовній заяві код ЄДРПОУ юридичної особи відповідача - 31093336 та юридичну адресу. Заначений код відповідає коду в старховому полісі та в державному реєстрі та слугує ідентифікатором страхової компанії як юридичної особи.

З огляду на викладене слід дійти висновку що стархова компанія «Добробут» і є ПрАТ «НФСК Добробут» є однією і тією ж особою.

Не може бути відмовлено в задоволенні вимог про захист порушеного права з одних лише формальних міркувань.

Не відповідають фактичним обставинам справи і висновки суду щодо відсутності доказів на підтвердження відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування або бездіяльності відповідача, оскільки відповідач в силу приписів процесуального законодавства, у разі наявності заперечнь проти позову мав право звернутися з ними до суду, підтвердивши їх належними доказами, у розумінні статей 57-60 ЦПК України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач із запереченнями проти позову до суду не звертався, доказів виплати позивачу страхового відшкодування не надав.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 29 169,38 грн. та складається з: 27 295,04 грн. боргу, 873,34 грн. пені, 201,00 грн. 3% річних та 800 грн. вартість проведеної експертизи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги помилковість висновків суду першої інстнації, що призвели до неправильного вирішення справи при фактично вірному встановленні її обставин, колегія суддів дійшла всинвоку про необхідність скасування рішення та ухвалення нового - про задоволення позову, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення (заочне) Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути із страхової компанії «Добробут» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 29 169,38 грн. та

291,69 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : І.М. Вербова

Судді : Г.М. Кирилюк

М.М.Панченко