Рішення № 40863480, 06.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2398/14 Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/4731/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 18 06.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Черепинець А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство Богдан» про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що 05 січня 2006 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» (далі - ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія») був укладений договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, згідно з умовами якого вона сплатила на рахунок ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» грошові кошти у сумі 251 261 грн. та їй 10 січня 2007 року було видано довідку про інвестування 100 % загальної площі об'єкта інвестування - двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Зазначала, що згідно з умовами вказаного договору ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» зобов'язалося використати сплачені позивачем грошові кошти на будівництво вказаної квартири та по завершенню будівництва передати її у власність позивача. Вказувала, що згідно з п.1.3 вказаного договору термін введення в експлуатацію об'єкта інвестування встановлено четвертий квартал 2007 року.

Позивач зазначала, що 27 липня 2009 року ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» не виконавши умов договору, уклало з приватним акціонерним товариством «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство Богдан» (далі - ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан») договір про заміну сторони в зобов'язанні, відповідно до умов якого всі права та обов'язки за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 05 січня 2006 року перейшли до ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан».

Посилаючись на те, що відповідач, в порушення умов вказаного вище договору, не завершив будівництво об'єкта інвестування та не ввів його в експлуатацію, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 34 070 грн. відповідно до п.6.3 договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, моральну шкоду у розмірі 40 000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1 900 грн. та судовий збір у розмірі 584 грн. 31 коп.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, який задовольнити її позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення судових повісток.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам закону в повному обсязі не відповідає.

Ухвалюючи заочне рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що договором про заміну сторони в зобов'язанні від 27 липня 2009 року не встановлено строк виконання зобов'язання відповідача передати позивачу об'єкт нерухомості, а саме, закінчення його будівництва, здачі в експлуатацію та державної реєстрації. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що будівництво об'єкта інвестування не закінчено і він не введений в експлуатацію. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення пені.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України зобов'язання є порушеним, якщо воно не виконано або виконано з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05 січня 2006 року між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» та ОСОБА_2 був укладений договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку №132-ОбІн, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалася надати ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» грошові кошти в порядку пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому договорі розмірі та порядку, а товариство зобов'язалося використати зазначені грошові кошти для будівництва об'єкта будівництва та передати позивачу по завершенні будівництва частину об'єкта будівництва - квартиру НОМЕР_1, загальною площею 67,40 кв.м., житловою площею 30,12 кв.м., по АДРЕСА_1 (під'їзд №6). Вартість об'єкта інвестування 245 538 грн. (а.с.5-8).

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що плановий термін закінчення будівництва об'єкту інвестування - 3 квартал 2007 року, а плановий термін його введення в експлуатацію - 4 квартал 2007 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 на виконання умов договору здійснила 100 % оплату вартості об'єкта інвестування у сумі 251 261 грн., що підтверджується даними довідки ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» від 10 січня 2007 року (а.с.14).

Згідно з п.6.3 договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, у випадку прострочення планового строку введення об'єкта інвестування в експлуатацію більше ніж на 60 днів товариство сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми інвестиції за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Також встановлено, що 27 липня 2009 року між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» та ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» був укладений договір про заміну сторони в зобов'язанні, згідно з умовами якого замінено сторону у договорі пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку № 132-ОбІн від 05 січня 2006 року - ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» на ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» (а.с.9).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору з моменту набрання ним чинності усі права та обов'язки по договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку №132-ОбІн від 05 січня 2006 року, в тому числі й ті, що стосуються будівництва, введення в експлуатацію та передачі інвестору закінченого будівництвом об'єкту за основним договором переходять до ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» та мають бути виконані ним вчасно та в тому обсязі, в якому вони передбачені згідно з умовами договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку.

Пунктом 2 договору передбачено, що з моменту набрання ним чинності між інвестором та ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» припиняються будь-які зобов`язання, в тому числі й ті, що стосуються повернення отриманих від інвестора в рамках договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку грошових коштів за об'єкт інвестування або передачу інвестору закінченого будівництвом об'єкту інвестування. Вказані зобов'язання одночасно виникають між інвестором та ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан».

Згідно з п.3 договору усі інші положення договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, не змінені цим договором залишаються чинними та підлягають виконанню інвестором та ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» на умовах договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку.

Однак суд першої інстанції при вирішенні справи в порушення вимог ст.214 ЦПК України на вказані положення договору належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що договором про заміну сторони в зобов'язанні від 27 липня 2009 року не встановлено строк виконання зобов'язання відповідача передати позивачу об'єкт нерухомості, а саме, закінчення його будівництва, здачі в експлуатацію та державної реєстрації.

Крім того, при апеляційному розгляді справи встановлено, що будівельні роботи з будівництва житлового комплексу з паркінгом та торговельним центром по АДРЕСА_1 призупинені, готовність вищевказаного об'єкту будівництва становить 60%, що підтверджується даними листа Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 17 липня 2014 року (а.с.48).

Зі змісту прозову вбачається, що ОСОБА_2 просила стягнути з ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан» на її користь пеню за період з 07 травня 2013 року по 06 травня 2014 року у розмірі 34 070 грн. 99 коп. на підставі ст.611 ЦК України та п.6.3 договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 05 січня 2006 року, посилаючись на те, що ПрАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» прострочило строки введення об'єкта інвестування в експлуатацію.

При визначенні розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегією суддів проведено наступний розрахунок: 251 261 грн. Ч розмір подвійної облікової ставки за період з 07 травня 2013 року по 06 травня 2014 року (3510, 77+ 6167, 94 + 21835, 61+ 3008, 25) Ч 365 днів : 100 = 34 522 грн. 57 коп.

Враховуючи, що суд відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 34 070 грн. 99 коп.

За таких обставин заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення пені не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 з наведених вище підстав.

Ухвалюючи заочне рішення в частині відмови у позові про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між сторонами склалися договірні, а не деліктні правовідносини. При цьому судом враховано, що договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 05 січня 2006 року та договором про заміну сторони в зобов'язанні від 27 липня 2009 року, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не надано належних доказів відповідно до вимог ст.ст.57, 60 ЦПК України на підтвердження її доводів, що відповідачем їй була спричинена моральна шкода, а також з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надала ксерокопію акта від 30.08.2013 року, згідно з яким ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 юридичні послуги, зокрема, підготував позовну заяву до суду та надав консультації, а всього на загальну суму 1900 грн. Також позивач надала ксерокопію квитанції до прибуткового касового ордеру ТОВ «Адвокатська агенція» від 30.05.2010 року на суму 1 900 грн. (а.с.24, 25).

Згідно з п.2 ч.3 ст.79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, є витратами, пов'язаними з розглядом справи, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Однак, даних про те, що представник ТОВ «Адвокатська агенція» чи ОСОБА_4 приймали участь у розгляді справи та були допущені до участі в її розгляді, як особа що надає правову допомогу на підставі ухвали суду, матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача.

Таким чином заочне рішення суду в частині відмови у позові про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при подачі позову сплатила судовий збір у розмірі 584 грн. 31 коп., а при подачі апеляційної скарги - 370 грн. 35 коп.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і позов задовольняє частково, то понесені ОСОБА_2 витрати присуджуються їй пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення пені скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позовну вимогу ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство Богдан» про стягнення пені задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство Богдан» на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 34 070 (тридцять чотири тисячі сімдесят) грн. 99 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство Богдан» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 439 грн. 26 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді