Рішення № 40863141, 09.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/565/14-ц 09.10.2014 09.10.2014 09.10.2014

Провадження №22-ц/784/2587/14 Суддя по 1 інстанції - Гуденко О.А.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

9 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Данилової О.О., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Кудрі В.М.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

- відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Позивачка зазначала, що вона є співвласницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1 яка розміщена на першому поверсі, а відповідачці належить аналогічна квартира НОМЕР_1 поверхом вище.

В обгрунтування позову вказувала, що з вини відповідачки з 2010 року періодично здійснюється залиття кухні, кімнати та санвузла її квартири, в зв'язку з чим зіпсована стеля, стіни цих приміщень.

Посилаючись на те, що внаслідок цього їй спричинена майнова та моральна шкода, позивачка просила стягнути з відповідачки на відшкодування майнової шкоди 3 814 грн. та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також повернути понесені нею судові витрати.

Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалась на безпідставність позову та відсутність фактів затоплення квартири позивачки з її вини.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивачки 2 964 грн. на відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 243,60 грн. судового збору та 600 грн. витрат на дослідження спеціаліста.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення просила його змінити, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4, в своїй апеляційній скарзі посилалась на незаконність та необґрунтованість рішення, просила його скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника відповідачки підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, районний суд виходив з доведеності того, що неправомірними діями відповідачки позивачці спричинена майнова та моральна шкода.

Між тим, з висновками суду першої інстанції колегія не погоджується, оскільки вони не відповідає фактичним обставинам справи, в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження неправомірних дій відповідачки та спричинення нею шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також підлягає відшкодуванню й моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Зазначені роз'яснення щодо та вимоги закону суд першої інстанції не врахував при вирішенні спору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка є співвласницею (разом із чоловіком) однокімнатної квартири НОМЕР_2 в багатоквартирному багатоповерховому будинку АДРЕСА_1, яка розміщена на першому поверсі, а відповідачці належить аналогічна квартира НОМЕР_1 поверхом вище.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що протягом 2010 - 2013 років відповідачка періодично спричиняє залиття її квартири (кухні, ванної кімнати та житлової кімнати) внаслідок несправного сантехнічного обладнання в її квартирі.

Зазначене підтверджувала своїми заявами до спеціалізованого комунального підприємства «Гуртожиток», на балансі та обслуговуванні якого з 2006 року знаходиться будинок, актами обстеження своєї квартири, складеними представниками вказаного комунального підприємства від 5 лютого 2010 року, 10 квітня 2012 року, 1 липня та 7 серпня 2013 року, а також кошторисом на ремонт квартири (а.с. 12-17, 18-29).

Так, зі змісту заяв позивачки ( від 2 та 9 лютого 2010 року, 9 квітня та 21 травня 2013 року) вбачається, що позивачка скаржилася на періодичне замокання стелі та прилеглих стін на кухні, санвузлі, коридорі та кімнаті її квартири НОМЕР_2, просила з'ясувати причину цього, оскільки вода стікає по трубах холодної води загального користування та між перекриттям І та ІІ поверхів. Вказувала, що після появи майстрів комунального підприємства стік води припинявся на декілька днів, а потім поновлювався (а.с. 6- 7, 9-10).

В заяві від 27 грудня 2011 року позивачка скаржилася на те, що 26 грудня 2011 року затоплена ванна її квартири, текла вода по стояку холодної води та з панельного перекриття. Зазначала, що зі слів відповідачки їй відомо про порив резинового шлангу на бойлері в її ванній кімнаті (а.с. 8).

Відповідачка такий факт не визнає, вважає його вигадкою позивачки, відповідний акт щодо цього факту не складався, інших доказів не надано.

Із наданих позивачкою актів обстеження її квартири, загалом вбачається наявність жовтих плям на стелі та відшарування фарби та шпатлівки на стелі та стінах у ванній кімнати та кухні, жоден із актів не підтверджує конкретний факт залиття, його дату та причину, вони складені без участі відповідачки та інших осіб, які могли бути очевидцями факту або наслідків залиття з вини відповідачки.

За формою та змістом акти не відповідають п. 2.3.6 Правил утримання будинків та прибудинкових територій ( з додатком 4), затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76.

Зокрема, вони складені не комісійно, без участі причетних до залиття осіб або очевидців, не містять конкретного факту (фактів) залиття квартири НОМЕР_2, її причин, обсяг ушкоджень, винних осіб у заподіяній шкоді, висновків та рекомендацій щодо усунення причин.

Так, в акті від 5 лютого 2010 року, складеного двома працівниками комунального підприємства, зафіксовано на стелі кухні квартири НОМЕР_2 сліди від затікання з другого поверху квартири НОМЕР_1, а замокання відбувається через те, що гайка на розводці водопроводу під мийкою квартири НОМЕР_1 підтікає (а.с. 13).

Заперечуючи проти цього, відповідачка вказувала, що про існування цього акту (як і інших) їй стало відомо після звернення позивачки до суду, жодних обстежень її квартири або квартири позивачки за її участі (або інших очевидців) не було, хоча вона переважно перебуває вдома, оскільки з 2000 року є інвалідом ІІ групи.

Ймовірною причиною наявності жовтих плям на стелі приміщення квартири позивачки відповідачка вважала відсутність належної вентиляції, у тому числі й у житловому будинку, а також накопичення конденсату на трубах холодної та гарячої води в квартирі позивачки.

В акті обстеження квартири НОМЕР_2 від 10 квітня 2012 року, складеного одним працівником комунального підприємства, зафіксована наявність жовтих плям біля труб у ванній кімнаті, жовті плями, відшарування фарби та шпаклівки на стелі і стінах у кухні, на стелі у житловій кімнаті відшарування фарби. Зі слів господарки квартири НОМЕР_2 причиною цього є залиття її квартири у квітні 2011 року (а.с. 12).

В акті обстеження квартири НОМЕР_2 від 1 липня 2013 року, складеного двома представниками комунального підприємства, зазначено про наявність жовтих плям на стелі у кухні та ванній кімнаті, на стінах відшарування фарби, що свідчить про затікання зверху із квартири НОМЕР_1 (а.с. 14).

В акті обстеження квартири НОМЕР_2 від 7 серпня 2013 року, за участю двох представників комунального підприємства, зазначено, що при огляді ванної кімнати, де проходить каналізаційна труба та стояк холодної води, є сліди протікання. На другому поверсі в квартирі НОМЕР_1 з бачка унітаза підтікає вода, що є причиною підтікання на 1 поверх (а.с. 15).

Оскільки відповідачка категорично заперечувала будь-які несправності в її квартирі, судом першої інстанції, для перевірки викладеного в актах, неодноразово викликалися в якості свідків співробітники комунального підприємства: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які складали акти, однак вони до суду не з'явилися і свідчень не надали.

Представник третьої особи - СКП «Гуртожиток», в судовому засіданні також не змогла пояснити причини замокання стелі в квартирі позивачки.

Окрім іншого, судом першої інстанції 22 квітня 2014 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза для з'ясування причин замокання у квартирі НОМЕР_2, а також наявності несправного сантехнічного обладнання у квартирі НОМЕР_1 або проведення там ремонтно-будівельних робіт, однак позивачка відмовилася від її проведення та оплати (а.с.73-76).

До того ж, кошторис на проведення ремонту квартири НОМЕР_2, складений спеціалістом 14 жовтня 2013 року, не є доказом на підтвердження причинного зв'язку між наявністю зазначених пошкоджень у квартирі позивачки та винними діями відповідачки.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідачки позивачці спричинена майнова та моральна шкода, пов'язана з із затопленням квартири.

Статтями 177, 179 ЖК України передбачений обов'язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 ( з наступними змінами) (далі - Правил).

Зокрема, п. 7 Правил передбачено обов'язок власника квартири дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян.

Доказів порушення відповідачкою цих Правил або притягнення її до відповідальності за неналежне утримання та схоронність її житлового приміщення в матеріалах справи немає.

За такого, висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірних дій відповідачки позивачці спричинена майнова та моральна шкода є припущенням, а позовні вимоги не доведеними.

Доводи ОСОБА_2 про доведеність її позовних вимог є помилковими. Оскільки відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В зв'язку з викладеним, рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: