Ухвала суду № 40852259, 22.08.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22.08.2014 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі суддів:

Крегула М.М. (головуючого), Машкаринця М.М., Животова Є.Г.,

прокурора - Сирохман Л.І.

при секретарі - Габані І.І.

адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Ужгородської міжрайонної прокуратури на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013070170001198 від 16.07.2013 року , за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст. 127 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2014 року затверджений прокурором Ужгородської міжрайонної прокуратури 18 червня 2014 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 повернуто прокурору в порядку ч. 3 ст. 314 КПК України, яким ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 05.07.2013 р. близько 20 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1, умисно, двома руками затиснутими в кулак наніс тілесні ушкодження своїй сестрі ОСОБА_6 , в результаті чого вона впала на підлогу, де ОСОБА_5 продовжив наносити сестрі удари руками затиснутими в кулак в область обличчя, чим вчинив над ОСОБА_6 акт катування, що виразився в отриманні потерпілою фізичного болю, тілесних ушкоджень та морального страждання, що було здійснено з метою примусити її до вчинення на корить ОСОБА_5 дій, які суперечили волі потерпілої, а саме: залишити будинок АДРЕСА_1, в якому вана проживає. В результаті вчиненого акту катування, потерпілій було завдано легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя.

За даним епізодом дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 127 КК України.

Окрім того, ОСОБА_5 08.05.2014 року близько 10 год. 30 хв. під час негайного примусового його виселення Державною виконавчою службою з житлового будинку в АДРЕСА_1, знаходячись в с. Тарнівці по вул. Горького біля магазину «Сільпо», побачивши сестру ОСОБА_6, підійшов до неї та умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, тримаючи в руках скляну пляшку з-під пива, з метою вчинення нею на користь ОСОБА_5 дій, які суперечили волі ОСОБА_6 - залишити нею та її матірю ОСОБА_7 будинку АДРЕСА_1, в якому останні проживають, кинув пляшку в область голови ОСОБА_6, в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження , які супроводжувались фізичним болем та моральним строжданням. Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 127 КК України як катування вчинене повторно.

Вказаною ухвалою, суд повернув прокурору обвинувальний акт зважаючи на те, що він не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, зокрема, вказані в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення суперечать наведеній правовій кваліфікації, в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в ньому належним чином не сформульоване обвинувачення , відсутній виклад правової кваліфікації кримінального правопорушення з належним посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, чим порушено право на захист ОСОБА_5. Зазначені , на думку суду порушення, не дають можливість призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись з судовим рішенням, порушує питання про його скасування. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 314 КПК України в своїй ухвалі дав оцінку питанням, які мають вирішуватися після дослідження та оцінки доказів у кримінальному провадженні та безпідставно повернув обвинувальний акт, оскільки, на його думку, процесуальний документ складений у відповідності з вимогами ст. 291 КПК України. Вказує, що питання щодо відповідності кваліфікації дій обвинуваченого встановленим фактичним обставинам кримінального правопорушення не є предметом вирішення під час підготовчого судового засідання, що визначено і положеннями ст.ст. 314 - 315 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та просить задовольнити апеляційну скаргу, доводи захисника ОСОБА_4, який просив ухвалу суду залишити без зміни, запобіжний захід щодо ОСОБА_5 змінити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення в процесі підготовчого провадження помилково дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору.

Відповідно до вимог ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Основні вимоги щодо складання, затвердження, форми та змісту обвинувального акту, реєстру документів, які додаються до нього закріплено статтею 291 КПК України. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Згідно ухвали, суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору, послався на те, що зазначений документ не відповідає вимогам п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в ньому належно не сформульоване обвинувачення підсудного ОСОБА_5, відсутній виклад правової кваліфікації кримінального правопорушення з належним посиланням на положення і статті кримінального кодексу України та наявністю суперечності між викладеними в обвинувальному акті обставинами справи та кваліфікацією злочинних діянь. Суд першої інстанції в своїй ухвалі дійшов висновку, що протиправні діяння ОСОБА_5 не створюють кваліфікуючу ознаку повторність, оскільки вказані в обвинувальному акті діяння не є самостійними злочинами, а складають продовжений злочин. Крім того, судом в ухвалі поставлено під сумнів і правильність кваліфікації діянь обвинуваченого.

Однак, такі висновки суду не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Із обвинувального акту видно, і про це зазначено в апеляції прокурора, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладено так, як прокурор вважає встановленими, їх правова кваліфікація також наведена із посиланням по кожному з них на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Акт містить і належне формулювання обвинувачення. Проте суд на стадії підготовчого провадження піддав сумніву висновки прокурора про фактичні обставини кримінального правопорушення , їх правова кваліфікація та формулювання обвинувачення, хоча на цій стадії судового провадження він не вправі цього робити. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції при вирішенні питань в процесі підготовчого судового засідання виклав висновки, що виходять за межі вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Такі висновки суду до того ж є необгрунтованими.

Зазначені в ухвалі обставини, які на думку суду є підставами для повернення акту прокурору, мають бути вирішені судом за наслідками дослідження доказів, відповідно з вимогами ст. 23 КПК України та у випадку, передбаченому ст..ст. 368, 374 КПК України. При цьому, у випадку визнання обвинуваченого винуватим, суд, повинен навести формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним або мотиви зміни обвинувачення, кваліфікації діянь, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим, тощо ( п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК).

Окремі міркування суду щодо теоретичних положень кримінального процесуального та кримінального закону не підтверджують висновки про необхідність повернення цього обвинувального акту прокурору.

Отже, як видно з матеріалів, судом не було встановлено обставин, передбачених ст.. 291 КПК та інших, які б давали підстави для повернення обвинувального акту прокурору в порядку ст. 314 КПК України. Більше того, положення ст..ст. 337-341 КПК України, якими визначено межі судового розгляду, зміни обвинувачення в суді, висунення додаткового і нового обвинувачення, давали суду можливість розглянути справу з дотриманням відповідних засад кримінального провадження та постановити законне і обґрунтоване судове рішення. Тому це рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції і повернення справи на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання .

Апеляція прокурора підлягає до задоволення.

Разом з тим, прокурор в судовому засіданні також заявив усне клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5, оскільки згідно ухвали суду від 26.06.2014 року такий спливає 22.08.2014 року.

Розглянувши усне клопотання прокурора про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_4, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців. Згідно ч. 1 ст.. 401 КПК України апеляційний суд вправі вирішувати питання щодо запобіжного заходу.

Як видно прокурор у своєму клопотанні зазначив обставини, які свідчать про те, що заявлений на досудовому слідстві ризик не зменшився та навів додаткові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки судовий розгляд кримінального провадження щодо нього у вчиненні тяжкого злочину не розпочато, достовірність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, у суду не викликає сумніву і підтверджено заявою потерпілої - сестри ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_7 про те, що останній не полишав свого наміру застосовувати до них насильства і вони просять суд вжити заходів щодо забезпечення їх безпеки від подальших насильницьких дій обвинуваченого. Про це свідчать і конкретні фактичні обставини справи, обґрунтована підозра, яка пред'явлена ОСОБА_5, його характеризуючи дані.

Можливість застосування щодо ОСОБА_5 іншого альтернативного запобіжого заходу на даний час із матеріалів провадження не вбачається.

Із врахуванням наведеного, клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою на строк, що не може перевищувати 14 днів підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 401, 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2014 року , якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 повернуто прокурору, скасувати - скасувати.

Обвинувальний акт із додатками та матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013070170001198 від 16.07.2013 року , за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст. 127 КК України направити в той же суд на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою продовжити на 14 днів - до 05 вересня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає .

Судді: