Рішення № 40849902, 29.09.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа №917/863/14

за позовом Прокурора Новосанжарського району Полтавської області, вул.Леніна, 32, смт. Нові Санжари, Полтавської області, 39300

до 1.Новосанжарської селищної ради, вул. Леніна, 41, смт. Нові Санжари, Полтавської області, 39300;

2. Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 39300

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області, адреса: вул.Міщенка,2, м.Полтава, 36011

про визнання недійсними і скасування рішень, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: Сорочинська О.М., посв. № 020635 від 20.09.13р.

від відповідачів: 1.Івашина В.М., дов. № 02-4/657 від 08.08.2014р., Стрельцова С.П. дов. дов. № 02-16/585 від 14.07.2014р; 2. ОСОБА_5, дов. № 654 від 15.08.2012р.

від третьої особи: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про визнання недійсними і скасування рішення Новосанжарської селищної ради від 04.05.11р. "Про погодження місця розташування земельного строкового сервітуту та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою" в частині погодження місця розташування малої архітектурної форми на земельній ділянці лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,0164 га, рішення від 12.11.2011р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право земельного сервітуту" в частині надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 дозволу на встановлення особистого строкового сервітуту під розміщення малої архітектурної форми (кіоску для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом) площею 164 кв.м. на землях лісогосподарського призначення, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Нові Санжари та знаходяться на території парку Воїнів-Інтернаціаналістів, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською селищною радою та ФОП ОСОБА_7 №138 від 25.10.2013 року (зареєстрований у Реєстраційній службі Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області від 16.11.2013 року - номер запису про інше речове право 3413296), а також про зобов"язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, розташовану в смт. Нові Санжари на території парку Воїнів - Інтернаціаналістів площею 164 кв.м. кадастровий номер 5323455100:30:007:0119 шляхом винесення малої архітектурної форми за її межі та повернути територіальній громаді смт. Нові Санжари в особі Новасанжарської селищної ради.

Від редактора Полтавської ОДТРК «Лтава» ОСОБА_8 надійшло клопотання про дозвіл для проведення відеозйомки розгляду справи № 917/863/14.

Суд вказане клопотання відхилив, у здійсненні відеозйомки відмовив, проте, роз'яснив про можливість бути присутніми під час розгляду справи та здійснювати аудіофіксацію судового засідання власними засобами.

В судовому засіданні 26.09.2014 р. від відповідача 2 надійшла заява з клопотанням про залишення позову без розгляду (вх. № 12647 від 26.09.14р.).

Суд відмовив в задоволенні клопотання з підстав, зазначених у мотивувальній частині рішення.

Відповідач 2 надав заяву з клопотанням про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України (вх. № 12688 від 29.09.14р.).

Представники відповідача 1 клопотання відповідача 2 підтримують.

В задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2 суд відмовив з мотивів, зазначених у мотивувальній частині рішення.

Від прокуратури надійшли пояснення з приводу доводів відповідачів на предмет позову (вх. № 12672 від 29.09.14р.), заперечення проти клопотання (вх. № 12673 від 29.09.14р.) та пояснення з приводу предмету спору (вх. № 12735 від 20.09.14 р.).

Від відповідача 2 надійшли супровідний лист з додатковими документами (вх. № 12689 від 29.09.14р.) для долучення до матеріалів справи та пояснення (вх. № 12734 від 29.09.14р.)

Відповідач 1 у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що рішенням Новосанжарської селищної ради від 04 травня 2011р. гр. ОСОБА_6 погоджено місце розташування малої архітектурної форми (кіоск для продажу фасованих продуктів та літній майданчик з навісом) на земельній ділянці лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,0164 га з метою подальшого встановлення особистого строкового сервітуту для провадження підприємницької діяльності та організації відпочинку населення в межах населеного пункту смт. Нові Санжари на території Новосанжарської селищної ради та надано дозвіл на виготовлення технічної документації iз землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (право особистого строкового сервітуту) для провадження підприємницької діяльності та організації відпочинку населення, а саме, розміщення малої архітектурної форми.

Рішенням Новосанжарської селищної ради від 12 жовтня 2011р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) на землях лісогосподарського призначення (іншого лісогосподарського призначення) під розміщення малої архітектурної форми - кіоску для продажу фасованих продуктів та літній майданчик з навісом в парку «Воїнів-інтернаціоналістів» площею 164 кв.м. терміном на 15 років та надано дозвіл ФОП ОСОБА_9 на встановлення особистого строкового сервітуту на землях лісогосподарського призначення (іншого лісогосподарського призначення) під розміщення малої архітектурної форми - кіоску для продажу фасованих продуктів та літній майданчик з навісом в парку «Воїнів- інтернаціоналістів» площею 164 кв.м. терміном на 15 років.

Вказані рішення, як зазначає відповідач 1, прийняті з дотриманням вимог чинного земельного законодавства України.

Посилаючись на ст. 401 Цивільного кодексу України та ст. 98 Земельного кодексу України, відповідач 1 зазначає, що підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту. Власником зазначеної земельної ділянки відповідно до пунктів 2,3 ст. 83 Земельного кодексу України є територіальна громада в особі селищної ради. Територіальна громада реалізує своє право на користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення - парком «Воїнів-інтернаціоналістів» тим, що залишає в користуванні зелені насадження, як елементи благоустрою парку. Тим самим селищна рада, як зазначає відповідач 1, не позбавляє ФОП ОСОБА_9 права на розміщення тимчасової споруди комерційного призначення, виключно на підставі земельного сервітуту, тому, що в інший спосіб такі права не можуть бути реалізовані. Саме надання земельного сервітуту на вищевказану земельну ділянку надає можливість безперешкодно, спільно користуватися нею, як Новосанжарській селищній раді, так і ФОП ОСОБА_9 До того ж, генеральним планом смт. Нові Санжари не визначено місць розташування тимчасових споруд для здійснення комерційної діяльності, а отже, питання розміщення на земельній ділянці на території парку «Воїнів-інтернаціоналістів» для розміщення тимчасової споруди комерційного призначення може розглядатися, і не суперечить містобудівній документації.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що на території парку «Воїнів- інтернаціоналістів» проходить комунальний водогін, експлуатація якого необхідна для задоволення потреб населення селища водою, що підтверджується довідкою Новосанжарського селищного комбінату комунальних підприємств №43 від 26.05.2014р. (Довідка додається). В зв"язку з цим, надання в користування вказаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_9 можливе тільки на умовах сервітуту і не може бути задоволено в інший спосіб, тому, можливості оформлення права оренди на дану земельну ділянку в селищній раді не було.

На нараді у селищного голови, де було розглянуто колективний лист жителів смт. Нові Санжари, визначено необхідність відкриття малої архітектурної форми комерційного призначення для здійснення роздрібної торгівлі на території парку «Воїнів- інтернаціоналістів». Відповідний заклад погодилася розмістити на території парку «Воїнів інтернаціоналістів» ФОП ОСОБА_9 (Протокол додається).

В ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік прав на земельні ділянки, які реалізуються виключно шляхом продажу цих прав на земельних торгах. Земельні сервітути до таких прав не відносяться. Разом з цим, як зазначає відповідач 1, селищна рада вжила необхідних заходів щодо забезпечення надання права земельного сервітуту на земельну ділянку в парку «Воїнів - інтернаціоналістів» на конкурсних умовах, запросивши на розгляд даного питання підприємців селища, про що свідчить вказаний вище протокол зборів. Твердження прокурора щодо незаконності прийняття рішення Новосанжарської селищної ради від 12.11.2011р., згідно якого надано у користування земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває в межах прибережної захисної смуги річки Ворскла, є безпідставним, так, як зазначена земельна ділянка передавалась в користування на правах сервітуту, а не оренди.

Відповідач 1 також зазначає, що на час винесення селищною радою рішень про встановлення земельного сервітуту вищезазначених земельних ділянок, заяв на встановлення таких же прав на ці земельні ділянки до селищної ради не надходило, а, отже, права інших осіб не обмежувалися.

В своїй позовній заяві, як зазначає відповідач 1, прокурор вважає незаконними рішення селищної ради на підставі ст. 99 Земельного кодексу України, в якій, як і в статті 404 ЦК України не передбачено вичерпного переліку земельних сервітутів. Так, в пункті « 3» ст. 99 ЗК України передбачені «інші земельні сервітути», а в переліку видів земельних сервітутів в статті 404 ЦК України вказані деякі сервітути з позначенням в кінці переліку - «тощо». Згідно академічного тлумачного словника української мови, слово «тощо» вживається в кінці переліку чого-небудь, як вказівку на його неповноту, на можливість його продовження. Отже, відповідач 1 стверджує, що випадок розміщення тимчасової споруди для комерційної діяльності на умовах земельного сервітуту може бути продовженням переліку земельних сервітутів, зазначених у вищевказаних статтях Земельного та Цивільного кодексів.

Відповідач 1 зазначає, що на момент прийняття Новосанжарською селищною радою рішення від 04.05.2011р. «Про погодження місця розташування земельного строкового сервітуту та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою» була чинною постанова Кабінету Міністрів України №982 від 26.08.2009р. «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», відповідно пункту 10 якої, сільська, селищна, міська рада протягом місяця після реєстрації документів приймає рішення щодо розміщення малих архітектурних форм та /або укладення особистого строкового сервітуту. А отже, як вказує відповідач 1, вищевказаною постановою прямо передбачено можливість укладення особистого строкового сервітуту для розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності.

Відповідач 1 також зазначає, що безпідставним є твердження прокурора про те, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, але ж, статтею 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Як приклад, відповідач 1 наводить статтю 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» передбачена можливість розміщення опорних конструкцій повітряних ліній електропередач на чужих земельних ділянках на підставі укладених договорів сервітуту, але при цьому, власники опорних конструкцій не є орендарями чи власниками сусідніх суміжних земельних ділянок. І таких прикладів, як зазначає відповідач 1, безліч.

Акт прийому - передачі земельної ділянки від 24.11.2013р., який є невід'ємною частиною договору про встановлення земельного сервітуту №138 від 24.10.2013р., як зазначає відповідач 1, розпорядженням селищного голови №21 від 24 квітня 2014р. скасовано.

Вимоги прокурора про звільнення та повернення ФОП ОСОБА_9 земельної ділянки на території парку «Воїнів інтернаціоналістів» в смт. Нові Санжари площею 164 кв.м., як зазначає відповідач 1, не можуть бути задоволені, так, як, ст. 401 ЦК України передбачає право земельного сервітуту, а не передачу в користування земельної ділянки. Тому, земельна ділянка не може бути звільнена чи повернута, в той час, коли вона не була надана. Пунктом 1.1 Договору про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською селищною радою та ФОП ОСОБА_9 від 24.10.2013р. передбачено надання Розпорядником сервітуту Володарю сервітуту права обмеженого користування земельними ділянками для провадження підприємницької діяльності, а не самої земельної ділянки.

Відповідач 1 зазначає, що Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області 03 квітня 12014р. за № 460 видано направлення на проведення позапланової перевірки щодо додержання вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки в користування ФОП ОСОБА_6 на території Парку Воїнам-інтернаціоналістам в смт. Нові Санжари державному інспектору сільського господарства в Полтавській області Цисику В.О. Підставою для проведення перевірки вказана вимога прокурора Новосанжарського району від 25.03.2014р. № 67-970 вих.14.

На підставі вказаної проведеної перевірки, державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області 07 квітня 2014р. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, та підписаний інспектором вказаної інспекції Цисиком В.О. Акт про результати спільної перевірки підписаний тільки представником державної інспекції сільського господарства в Полтавській області не надавався для підпису присутньому при перевірці представнику селищної ради. Підпис представника прокуратури в акті відсутній.

08 квітня 2014р. державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Цисиком В.О. складена довідка по проведенню спільної перевірки з прокуратурою Новосанжарського району щодо дотримання вимог земельного законодавства.

09 квітня 2014р. Новосанжарською селищною радою одержано лист від Державної Інспекції сільського господарства в Полтавській області від 09.04.2014р. за № 01-14/16-08 про відкликання направлення про проведення позапланової перевірки Новосанжарської селищної ради №460 від 03.04.2014р.

Таким чином, відповідач 1 зазначає, що вказані вище документи, складені державним інспектором: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та довідка по проведенню спільної перевірки, не мають юридичної сили та законних підстав для подальшого використання їх в роботі, тим більше, посилатися на них в позовній заяві.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що 28 травня 2014р. селищною радою одержано лист від Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області про скасування наказу Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 03.04.2014р. №915 про участь у проведенні позапланового заходу, направлення на проведення позапланової перевірки від 03.04.2014р. №№ 459, 460 та скасування акту перевірки додержання вимог земельного законодавства від 07.04.2014р., складеного державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Цисиком В.О.

В зв'язку з викладеним, відповідач 1 вважає, що спільна перевірка діяльності Новосанжарської селищної ради не ґрунтується на законних підставах, висновки зроблені в результаті такої перевірки, не можуть бути прийняті до уваги, а вимоги, викладені в позовній заяві прокурора Новосанжарського району, не можуть бути задоволені.

Відповідач 2 у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що Рішенням Новосанжарської селищної ради від 04 травня 2011 року відповідачу ФОП ОСОБА_7 було погоджено місце розташування малої архітектурної форми на земельній ділянці лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,0164 га з метою подальшого встановлення особистого строкового сервітуту для провадження підприємницької діяльності та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.

На момент прийняття селищною радою згаданого рішення діяла постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року "Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності" і згадана постанова була чинною (втратила чинність 06.06.2011року) прямо передбачала можливість укладання особистого строкового сервітуту.

А отже, як зазначає відповідач 2, і рішення селищної ради є таким, що відповідає законам України.

Рішенням Новосанжарської селищної ради від 12.10.2011р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування (праві земельного сервітуту) земельною ділянкою на землях лісогосподарського призначення під розміщення малої архітектурної форми - кіоску для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом.

Відповідач 2 зазначає, що ні в ст. 404 ЦК України, ні в ст. 99 ЗК України не визначено вичерпного переліку земельних сервітутів. Таким чином, розміщення тимчасової споруди для комерційної діяльності на умові земельного сервітуту може бути одним із видів земельного сервітуту.

Відповідач 2 зазначає, що безпідставним є твердження прокурора Новосанжарського району Полтавської області про те, що ініціатором встановлення сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використані суміжної (сусідньої) земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 401 ЦК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже, відповідач 2 стверджує, що у даному випадку сервітут належить іншій, конкретно визначені особі, а саме, ФОП ОСОБА_7

Для вирішення даної справи, як зазначає відповідач 2, немає ніякого значення перелік видів діяльності, які може здійснювати ФОП ОСОБА_7

Відповідно до протоколу наради у Новосанжарського селищного голови від 05 травня 2010 року, було розглянуто колективне звернення жителів см Нові Санжари від 30 квітня 2010 року щодо встановлення малої архітектурної форми комерційного призначення для здійснення роздрібної торгівлі на території парку Воїнів-інтернаціоналістів в смт. Нові Санжари за участю підприємців селища. Із усіх присутніх на нараді підприємців, відповідний заклад погодилася розмістити лише ФОП ОСОБА_7 При чому, як зазначає відповідач 2, відповідно до довідки, виданої Новосанжарською селищною радою від 13 червня 2014 року, ФОП ОСОБА_7 у 2013 році сплатила за договором сервітуту згідно банківських квитанцій 1620 грн. Отже, права територіальної громади ніяким чином не були порушені ФОП ОСОБА_7, оскільки, по-перше, остання забезпечила умови для мешканців селища для належного відпочинку у парку Воїнів-інтернаціоналістів у смт. Нові Санжари, а, по-друге, забезпечила відповідні надходження до бюджету селища.

Відповідач 2 також зазначав, що Державною інспекцією сільського господарства у Полтавській області було видано два направлення під одним номером 460 від 03 квітня 2014 року із різними датами закінчення перевірки та різними предметами, а саме: направлення на проведення перевірки у строк з 07 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року на предмет додержання вимог земельного законодавства при наданні в користування земельних ділянок посадовими особами Новосанжарської селищної ради на території смт. Нові Санжари; направлення на проведення перевірки у строк з 07 квітня 2014 року по 08 квітня 2014 року на предмет додержання вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки в користування ФОП ОСОБА_7 на території парку Воїнів-інтернаціоналістів в смт. Нові Санжари.

Відповідач 2 зазначив, що 07 квітня 2014 року державним інспектором сільського господарства у Полтавській області Цисиком В.О. було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого остання проводилася з питання додержання вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки в користування ФОП ОСОБА_7 на території парку Воїнів-інтернаціоналістів в смт. Нові Санжари в присутності землевпорядника Новосанжарської селищної ради ОСОБА_13

Після фактичного проведення перевірки, 09 квітня 2014 року на адресу селищного голови було направлено лист про відкликання направлень на проведення згаданої перевірки.

Крім того, відповідач 2 зазначив, що 08 квітня 2014 року державним інспектором сільського господарства у Полтавській області Цисиком В.О. було складено ще й інформаційну довідку по проведенню спільної перевірки з прокуратурою Новосанжарського району щодо дотримання вимог земельного законодавства посадовими особами Новосанжарської селищної ради при прийнятті рішень з питання надання земельних ділянок для обслуговування тимчасових споруд на території смт. Нові Санжари,

Відповідач 2 вказує, що ФОП ОСОБА_7 оскаржуються неправомірні дії прокуратури Новосанжарського району Полтавської області та Держсільгоспінспекції у Полтавській області під час проведення згаданої перевірки.

Третя особа у відзиві позов підтримала, посилаючись на те, що Державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області на виконання вимог прокуратури Новосанжарського району № 67-970 вих.13 від 25.03.2014 р. та постанови прокуратури Новосанжарського району від 24.03.2014 р. за № 67-966 вих.14, проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства посадовими особами Новосанжарської селищної ради в частині надання в користування земельних ділянок в смт. Нові Санжари Новосанжарського району Полтавської області.

Третя особа зазначила, що спірні рішення ради, прийняті з порушенням вимог ст. 401 Цивільного кодексу України, ст, ст. 98, 99, 100 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вони є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлена, що підтверджується листом від 26.09.14р.

В судовому засіданні 26.09.14р. оголошувалась перерва до 29.09.14р. до 14-00 годин.

Строк вирішення спору продовжено згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 29.09.14р. була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано згідно ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням Новосанжарської селищної ради від 04.05.2011 року «Про погодження місця розташування земельного строкового сервітуту та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою» (а.с. 19, том 1) погоджено місце розташування малої архітектурної форми (кіоск для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом) на земельній ділянці лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,0164 га з метою подальшого встановлення особистого строкового сервітуту гр. ОСОБА_1 для провадження підприємницької діяльності та організації відпочинку населення, в межах населеного пункту смт. Нові Санжари на території Новасанжарської селищної ради. Надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (право особистого строкового сервітуту) для провадження підприємницької діяльності та організації відпочинку населення, а саме, розташування малої архітектурної форми (кіоск для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом).

Рішенням Новосанжарської селищної ради від 12.10.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право земельного сервітуту» (а.с. 18, том 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування на земельну ділянку (право особистого строкового сервітуту) на землях лісогосподарського призначення (іншого лісогосподарського призначення) під розміщення малої архітектурної форми (кіоск для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом) в парку Воїнів- Інтернаціоналістів площею 164 кв.м.

Надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на встановлення особистого строкового сервітуту на земельних ділянках лісогосподарського призначення (іншого лісогосподарського призначення) під розміщення малої архітектурної форми (кіоск для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом в парку Воїнів- Інтернаціоналістів площею 164 кв.м. терміном на 15 років.

На виконання умов рішення селищної ради від 12.10.2011 року, між Новосанжарською селищною радою та ФОП ОСОБА_7 укладено договір про встановлення земельного сервітуту №138 від 24.10.2013 року (а.с.28-30, том 1).

Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору відповідач 1 у відповідності до умов цього договору надав відповідачу 2 право обмеженого користування земельними ділянками (земельний сервітут) для провадження підприємницької діяльності та організації відпочинку населення, що знаходяться в межах населеного пункту на території Новасанжарської селищної ради (землі лісогосподарського призначення) в парку Воїнів - інтернаціоналістів загальною площею 164 кв.м.

Відповідно до п. 1.3. договору цільове призначення земельної ділянки, на якій установлюється сервітут, не змінюється.

Площа земельної ділянки 164 кв. м. з кадастровим номером 5323455100:30:007:0119.

Відповідно до п. 4.1. договору земельний сервітут є строковим і надається на 15 років.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 24.11.2013 року (а.с.30, том 1) власник земель - Новосанжарська селищна рада в особі селищного голови Реки А.О. передала в оренду ФОП ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 164 кв. м. для комерційного використання (будівництво та обслуговування будівель торгівлі) кадастровий номер 5323455100:30:007:0119.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений акт прийому - передачі земельної ділянки від 24.11.2013р. скасовано розпорядженням селищного голови №21 від 24 квітня 2014р.(а.с.77, том 1).

Договір про встановлення земельного сервітуту №138 від 24.10.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2013 р. (а.с. 38, том 1).

Прокурор Новосанжарського району вважає, що рішення Новосанжарської селищної ради від 04.05.2011 року та від 12.10.2011 року прийняті відповідачем 1 з порушенням вимог ст. 401 Цивільного кодексу України, ст. ст. 98, 99,100,134,135 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вони є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Зазначені рішення Новосанжарської селищної ради щодо оформлення ФОП ОСОБА_7 особистого строкового земельного сервітуту на вказану земельну ділянку, як стверджує прокурор, суперечать вимогам чинного законодавства та створюють механізм надання землі у користування суб'єктам господарської діяльності в обхід проведення аукціонів.

Прокурор в позові зазначає, що усупереч вищезазначеним нормам, Новосанжарською селищною радою з ФОП ОСОБА_7 укладено договір про встановлення земельного сервітуту №138 від 25.10.2013 року для встановлення останньою кіоску та літнього майданчику з навісом для продажу фасованих продуктів на земельній ділянці площею 164 кв. м. в парку Воїнів-Інтернаціоналістів в смт. Нові Санжари.

Прокурор також зазначає, що відповідно до вищезазначеного договору всупереч ч. 2 ст. 20 ЗК України відповідач 1 передав відповідачу 2 земельну ділянку (землі лісогосподарського призначення) для комерційного використання (будівництво та обслуговування будівель торгівлі).

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Позивача в обгрунтування позовних вимог посилається також на інформаційну довідку по проведенню спільної перевірки з прокуратурою в Новосанжарському районі щодо дотримання вимог земельного законодавства посадовими особами Новосанжарської селищної ради при прийнятті рішень з питання надання земельних ділянок для обслуговування тимчасових споруд на території смт. Нові Санжари від 08.04.201 р. (а.с. 32, том 1), а також на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.04.2014 р., проведеної державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Цисиком В.О.(а.с. 22-23, том 1).

Прокурор Новосанжарського району просить суд визнати недійсними та скасувати вищезазначені рішення Новосанжарскої селищної ради та визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту №138 від 25.10.2013 року, укладений між відповідачами, а також просить зобов"язати відповідача 2 звільнити земельну ділянку, розташовану в смт. Нові Санжари на території парку Воїнів - Інтернаціаналістів площею 164 кв.м. кадастровий номер 5323455100:30:007:0119 шляхом винесення малої архітектурної форми за її межі та повернути територіальній громаді смт. Нові Санжари в особі Новасанжарської селищної ради.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно з правилами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні докази того, що потреби ФОП ОСОБА_1, а саме, розміщення тимчасових споруд, не могли бути задоволені іншим способом. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не є суб'єктом правовідносин, що виникають з приводу встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

За відсутності у ФОП ОСОБА_1 права на земельний сервітут, Новосанжарська селищна рада мала можливість розпорядитися вказаними земельними ділянками шляхом передачі в оренду.

Однак, при прийнятті рішень від 04.05.2011 року та від 12.11.2011 року Новосанжарська селищна рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вищевказане, вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування рішення Новосанжарської селищної ради від 04.05.2011 року „Про погодження місця розташування земельного строкового сервітуту та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою" в частині погодження місця розташування малої архітектурної форми на земельній ділянці лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,0164 га з метою подальшого встановлення особистого строкового сервітуту гр. ОСОБА_1 для провадження підприємницької діяльності та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (право особистого строкового сервітуту), а також рішення Новосанжарської селищної ради від 12.11.2011 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право земельного сервітуту" в частині надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу на встановлення особистого строкового сервітуту під розміщення малої архітектурної форми (кіоску для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом) площею 164 кв.м. на землях лісогосподарського призначення, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Нові Санжари та знаходяться на території парку Воїнів-Інтернаціоналістів є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає безпідставним посилання відповідачів на Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 26.08.2009 року № 982 (далі - Порядок), згідно п.12 якого у разі відсутності у суб'єкта господарювання державного акта на право власності на земельну ділянку чи на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди такої земельної ділянки сільська, селищна, міська рада укладає з таким суб'єктом господарювання в десятиденний строк з дня прийняття передбаченого пунктом 10 цього Порядку рішення, договір особистого строкового сервітуту в порядку, визначеному законодавством, оскільки вищевказаний Порядок є підзаконним нормативним актом, і мав відповідати Закону.

Оскільки Порядок суперечив вимогам ст. ст. 98, 123, 124, 134, Земельного кодексу, суд застосовує норми, які на час прийняття спірного рішення мали вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що п. 12 вищезазначеного Порядку встановлює, як одну з підстав укладення договору сервітуту, - відсутність у суб'єкта господарювання договору оренди такої земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) на землях лісогосподарського призначення (інші землі лісогосподарського призначення) гр.ОСОБА_1 під розміщення малої архітектурної форми кіоску для продажу фасованих продуктів та літній майданчик з навісом в смт. Нові Санжари на території Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 28-35, том 2) вбачається, що земельна ділянка площею 0,0164 га використовується в комерційних цілях (а.с.30, том 2, експлікація земель).

Тобто, на землях лісогосподарського призначення ФОП ОСОБА_1 здійснюється комерційна діяльність, і порядок зміни цільового призначення землі всупереч ст. 20 Земельного кодексу України не дотримано.

Суд також вважає необгрунтованим та безпідставним посилання відповідачів на те, що, в даному випадку, сервітут може належати іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут), оскільки відповідно до п. 2.34 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» обов'язковою умовою встановлення земельного сервітут є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб.

Відповідачі не обґрунтували та не довели суду належними та допустимими доказами законність надання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки у користування шляхом встановлення земельного сервітуту в обхід проведення торгів, аукціонів, а не передачу земельної ділянки в оренду.

Суд також вважає безпідставними та необгрунтованими посилання відповідачів на направомірність та протиправність дій Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області, зокрема, інспектора Цисик В.О., а також на неправомірність дій прокуратури Новосанжарського району Полтавської області, оскільки в матеріалах справи судові рішення щодо встановлення вищезазначених фактів відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ч.1 ст. 215 ЦК України).

Оскільки зміст договору про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською селищною радою та ФОП ОСОБА_7 №138 від 25.10.2013 року суперечить нормам Цивільного кодексу, зокрема, ст. 401, 404, ст.ст. 98,99 Земельного кодексу України, договір укладено на підставі недійсних та скасованих судом рішень Новосанжарської селищної ради, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською селищною радою та ФОП ОСОБА_7 №138 від 25.10.2013 року (зареєстрований у Реєстраційній службі Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області від 16.11.2013 року-номер запису про інше речове право 3413296) є обґрунтованими та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що чинним законодавством заборонено користування земельними ділянками, що належать до комунальної власності без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а також на підставі недійсного правочину, позовні вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку, розташовану в смт. Нові Санжари на території парку Воїнів-Інтернаціоналістів площею 164 кв.м. кадастровий номер 5323455100:30:007:0119 шляхом винесення малої архітектурної форми за її межі та повернути територіальній громаді смт. Нові Санжари в особі Новосанжарської селищної ради (смт. Нові Санжари, вул. Леніна, 41, ідентифікаційний код юридичної особи 21044987), є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з відповідачем 2, що в позовній заяві прокурора не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави при прийнятті Новосанжарською селищною радою спірних рішень, і яка існує загроза порушення інтересів держави, а також, що з відповідними вимогами звертатись до суду має право лише орган місцевого самоврядування - Полтавська міська рада, і прокурор, взагалі, не може бути позивачем, а лише набуває статус позивача.

А тому, в задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду суд відмовив, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

При зверненні до суду із зазначеним позовом в інтересах держави, прокурора Новосанжарського району, у відповідності до вимог ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Крім того, при зверненні до суду прокурором Новосанжарського району у позовній заяві зазначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державну інспекцію сільського господарства у Полтавській області. Однак, у зв'язку з відсутністю у вказаного державного органу повноважень звернення до господарського суду з вказаними у позові вимогами, прокурором пред'явлено цей позов в інтересах держави як позивачем, про що зазначено в позовній заяві.

Згідно ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Враховуючи вищевикладене, прокуратурою Новосанжарського району в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства у діяльності Новосанжарської селищної ради при прийнятті рішень щодо надання у користування земельних ділянок у смт. Нові Санжари, за результатами якої встановлено, що спірні рішення про встановлення земельного сервітуту ФОП ОСОБА_1 під розміщення малої архітектурної форми (кіоску для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом) площею 164 кв.м. на землях лісогосподарського призначення, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Нові Санжари та знаходяться на території парку Воїнів-Інтернаціоналістів, прийняті з порушенням вимог Цивільного та Земельного кодексів України.

Вищезазначене, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.

Суд вважає безпідставним і посилання відповідача 2 на те, що прокурор не може бути позивачем, а лише набуває статус позивача.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві. (ч. 9 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі» № 2 від 16.01.2013 року). Клопотання відповідача 2 (вх. № 12688 від 29.09.204 р.) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки рішення з даного спору не вплине на права та обов'язки Кабінету Міністрів України щодо відповідачів. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю. Судовий збір на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів.

На підставі матеріалів справ, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним і скасувати рішення Новосанжарської селищної ради від 04.05.2011 року „Про погодження місця розташування земельного строкового сервітуту та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою" в частині погодження місця розташування малої архітектурної форми на земельній ділянці лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,0164 га з метою подальшого встановлення особистого строкового сервітуту гр. ОСОБА_1 для провадження підприємницької діяльності та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (право особистого строкового сервітуту).

3. Визнати недійсним і скасувати рішення Новосанжарської селищної ради від 12.11.2011 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право земельного сервітуту" в частині надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу на встановлення особистого строкового сервітуту під розміщення малої архітектурної форми (кіоску для продажу фасованих продуктів та літнього майданчику з навісом) площею 164 кв.м. на землях лісогосподарського призначення, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Нові Санжари та знаходяться на території парку Воїнів-Інтернаціоналістів.

4. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту між Новосанжарською селищною радою та ФОП ОСОБА_7 №138 від 25.10.2013 року (зареєстрований у Реєстраційній службі Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області від 16.11.2013 року-номер запису про інше речове право 3413296).

5. Зобов'язати ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку, розташовану в смт. Нові Санжари на території парку Воїнів-Інтернаціоналістів площею 164 кв.м. кадастровий номер 5323455100:30:007:0119 шляхом винесення малої архітектурної форми за її межі та повернути територіальній громаді смт. Нові Санжари в особі Новосанжарської селищної ради (смт. Нові Санжари, вул. Леніна, 41, ідентифікаційний код юридичної особи 21044987).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Новосанжарської селищної рада, вул. Леніна, 41, смт. Нові Санжари, Полтавської області, 39300 в доход Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 3045,00 грн. судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи підприємця-ОСОБА_1, АДРЕСА_1 39300, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Солодюк

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 жовтня 2014 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України