Ухвала суду № 40846642, 18.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3253/14-к 18.09.2014 18.09.2014 18.09.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Войтовського С.А.,

суддів: Значок І.С., Семенчука О.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160010000284 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2014 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Марьянівка Клинцовського району Брянської області Російської федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Діденко Г.С.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник ОСОБА_1

потерпіла ОСОБА_3

представник потерпілої ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду та стосовно ОСОБА_2 закрити кримінальне провадження.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

_________________

Провадження № 11-кп/784/556/14 Головуючий у 1-й інстанції:Олефір М.В.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, із застосуванням п.2 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язавши його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 740 грн. 87 коп., моральної шкоди - 15 000 грн.;

- на користь держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрати понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої в сумі - 11 737 грн. 54 коп..

Узагальнені доводи апелянта.

Захисник ОСОБА_1 вважає, що судом не було повністю досліджені фактичні обставини справи, оскільки не була призначена та проведена повторна комісійна судово-медична експертиза.

Вважає, що висновки експерта, які були взяті до уваги судом, є неповними, оскільки не містять відповідей на поставлені питання щодо механізму виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3

Зазначає, що під час досудового розслідуванням залишилися не з'ясованими питання щодо можливої наявності у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень до моменту ДТП.

Ставить під сумнів, висновки експерта про заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки, на його думку, вона отримала легкі тілесні ушкодження.

Вказує, що згідно консультативного висновку спеціаліста в області судової медицини, зробленого на його запит, для визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень наявних у потерпілої необхідно провести комісійну судово-медичну експертизу.

Узагальнення викладу позиції потерпілої.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_3 не погоджується з доводами наведеними в апеляційній скарзі та просить відмовити у її задоволені, а вирок суду залишити без змін.

Зазначає, що вина обвинуваченого у вчинені злочину доведена повністю і підтверджується дослідженими матеріалами провадження. Стверджує, що до моменту ДТП у неї не було будь-яких тілесних ушкоджень, в тому числі травм ноги. Наявні у неї тілесні ушкодження, у зв'язку з якими вона тривалий час лікувалась, отримані в результаті наїзду на неї автомобілем ОСОБА_2, за обставин встановлених судом.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2013 року о 13 годині 15 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Мерседес Бенц Віано» державний номерний знак НОМЕР_1, здійснюючи рух по території ринку за адресою: вул. Авангардна, 2/б в м. Миколаєві, в порушення пп. 2,3 б, 10.1, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни та перед початком зміни напрямку руху праворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не вибрав безпечний інтервал до пішохода, не вжив заходів до негайного зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду пішохода ОСОБА_3, яка стояла біля торгового прилавку спиною до автомобіля, в результаті чого допустив наїзд на останню

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді рвано-скальпованої рани нижньої третини лівої голені, після травматичної некротичної рани лівої голені, які відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення потерпілої і її представника, які не погодились з доводами наведеними в апеляційній скарзі та вказали, що наявні тілесні ушкодження потерпіла отримала в результаті наїзду на неї автомобіля ОСОБА_2 і до цього ніяких ушкоджень або травм ноги у неї не було і просили залишити вирок суду без зміни, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини подій, які відбулися 02 жовтня 2013 року під час яких обвинувачений ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц Віано», здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_3, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження, фактично підтвердив і сам обвинувачений, але при цьому зазначив, що своїми діями завдав їй легкі тілесні ушкодження.

Однак, такі показання обвинуваченого в частині заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень являються неспроможними і спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.

Так, хоча у висновку судово-медичної експертизи № 366 від 08.10.2013 року експертом було зазначено про заподіяння потерпілій ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, однак цей висновок не був остаточним, оскільки потерпіла на той час продовжувала лікування.

Після проведення лікування, було проведено додаткову судово-медичну експертизу №33 від 13.02.2014 року з якої вбачається, що у потерпілої ОСОБА_3І були наявні тілесні ушкодження у виді рвано-скальпованої рани нижньої третини лівої гомілки. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів, з механізмом удару, можливо в строк та за обставин вказаних в постанові, тобто в момент ДТП 02 жовтня 2013 року. Експертом у висновку вказано, що ці тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Суд першої інстанції під час судового розгляду належним чином перевірив висновки вказаних експертиз, та допитав експерта ОСОБА_7, який показав, що ним було проведено дві експертизи щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілою ОСОБА_3

Після проведення першої експертизи 08.10.2013 року за № 366 він прийшов до висновку про отримання потерпілою легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Однак, після проведення додаткової експертизи за № 33 від 13.02.2014 року ним було встановлено, що потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вказаний висновок ним був зроблений на підставі додатково наданих медичних документів ОСОБА_3 з міської лікарні № 3 м. Миколаїва, згідно яких у хворої відбувся некроз отриманої рани, що вплинуло на ступінь отриманих тілесних ушкоджень, та на термін лікування, а тому ним було зроблено висновок про середньої тяжкості тілесні ушкодження з врахуванням загального періоду лікування потерпілої.

Експерт вказав, що некроз отриманої рани у потерпілої відбувся в результаті порушення живлення ділянки шкіри та недостатністю притоку крові, що зумовлено особливостями організму потерпілої і її віку.

Суд правильно встановив обставини справи та обґрунтовано прийняв до уваги додаткову судово-медичну експертизу, а тому доводи апелянта про те, що потерпіла ОСОБА_3 в результаті ДТП отримала легкі тілесні ушкодження являються неспроможними.

Вказані висновки експерта спростовують твердження захисника про те, що ці висновки не містять відповіді на питання щодо механізму виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3

Висновок експерта щодо тяжкості тілесних ушкоджень також узгоджується з поясненнями потерпілої ОСОБА_3

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що тілесні ушкодження отримала в результаті наїзду на неї автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та затиснення автомобілем її ноги, у зв'язку з чим вона перенесла численні операції та тривале лікування. В результаті отриманого пошкодження, на даний час ОСОБА_3 не може повноцінно рухатись.

Таким чином, доводи апелянта про те, що залишилися не з'ясованими питання щодо можливої наявності у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень до моменту ДТП, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Що стосується твердження захисника про те, що для визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, наявних у потерпілої, необхідно провести комісійну судово-медичну експертизу, то вони є необґрунтованими.

Так, в апеляційній скарзі захисником не наведено підстав за якими можна було б визнати висновок судово-медичної експертизи № 33 від 13.02.2014 року неповним і таким, що не узгоджується з іншими матеріалами провадження.

Посилання захисника на консультативний висновок спеціаліста в області судової медицини не може ставити під сумнів зазначений висновок експертизи та не спростовує обставин участі ОСОБА_2 в ДТП, його вини в даній пригоді та спричиненні потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні відсутні протиріччя між показаннями експерта та висновками судово-медичних експертиз за №366 та за № 33.

Що стосується консультативного висновку спеціаліста в області судової медицини, наданого захисником, то суд апеляційної інстанції ставиться до нього критично.

З даного висновку вбачається, що він був проведений без надання вказаному спеціалісту всіх необхідних відомостей і доказів наявних в матеріалах провадження, та він зроблений на припущеннях без врахування всіх даних історій хвороб та тривалості лікування потерпілої.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам, наданим стороною обвинувачення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Що стосується покарання, то воно призначено обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та пом'якшуючих покарання обставин.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку, не встановлено.

Підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2014 року стосовно ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: