Постанова № 40846199, 16.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа№ 910/9836/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.09.2014 року по справі № 910/9836/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.06.2014 року) по справі № 910/9836/14 (суддя Бойко Р.В.)

За позовом приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж"

до публічного акціонерного товариства «Неос Банк»

приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

про визнання договорів недійсними та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилась справа № 910/9836/14 за позовом приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" до публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" та приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про визнання договорів недійсними та визнання права власності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року частково задоволено заяву підприємства про забезпечення позову та заборонено: Банку вчиняти дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та будь-якого іншого обтяження спірного нерухомого майна; органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в т.ч. особам, які виконують функції державного реєстратора прав вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав на спірне нерухоме майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" відмовлено повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року у справі № 910/9836/14.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9836/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року по справі № 910/9836/14 відновлено приватному підприємству "Творча майстерня "Престиж" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 09.09.2014 року.

Публічним акціонерним товариством "НЕОС Банк", який є правонаступником публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року у справі № 910/9836/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

09.09.2014 року в судове засідання представники позивача не з'явились, однак 08.09.2014 року представником приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" подано клопотання про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи.

Також представники відповідача-2 не з'явились.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року по справі № 910/9836/14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року по справі № 910/9836/14 на п'ятнадцять днів до 29.09.2014 року. Розгляд справи № 910/9836/14 відкладено на 16.09.2014 року о 09 год. 30 хв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року по справі № 910/9836/14 здійснено заміну відповідача-1 - публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» на його правонаступника - публічне акціонерне товариство «Неос Банк».

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні, призначеному на 16.09.2014 року, та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник відповідача-2 в судові засідання не з'являвся, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача-2, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року по справі № 910/9836/14 - слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2010 року між відкритим акціонерним товариство «Банк Кіпру» (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Неос Банк», відповідач-1, банк) та приватним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (позичальник, відповідач-2) було укладено кредитний договір № 14-257/2010 (кредитний договір, а.с. 13-17).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У ст. 1055 ЦК України зазначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 1.1. договору Банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 10 000 000,00 доларів США для завершення будівництва проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва) з 15.06.2010 року по 14.06.2013 року зі сплатою Libor (1 місяць) + 12,5%, а позичальник взяв на себе зобов'язання забезпечити погашення кредиту не пізніше 14.06.2013 року, сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі Libor (1 місяць) + 12,5% річних за строковий кредит та Libor (1 місяць) + 17,5% річних у разі порушення строків повернення кредиту.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення в забезпечення: першої черги на нерухомість, за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корп. 1, м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 16-б, м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 10-б, м. Київ, вул. Прирічна, 13; застави майнових прав по договорам оренди іншої нерухомості, на суму не менше 1 400 000,00 доларів США; застави майнових прав по Проекту будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва); після завершення будівництва Проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва) та оформлення документів на право власності, непродану нерухомість оформити в заставу Банку; передачі права по всім існуючим та майбутнім гарантіям, вимогам по виконанню гарантій та страховим полісам по відношенню до власності на проект та заставленого майна на користь Банку; застави майнових прав по існуючим та майбутнім договорам купівлі-продажу нерухомості в Проекті будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва); застави майнових прав по договору генерального підряду на будівництво та дозвільних документів на Проект (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва); поруки ОСОБА_3; поруки ТОВ "ТМ "Вісак", ПП "ТМ "Престиж". Вищевказані об'єкти забезпечення мають бути оформлені протягом 2 (двох) місяців з дати підписання цього договору.

25.06.2010 року між відкритим акціонерним товариство «Банк Кіпру» (після зміни організаційно-правової форми - публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру») (кредитор, відповідач-1), приватним підприємством «Творча майстерня «Престиж» (поручитель, позивач) та приватним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (позичальник, відповідач-2) було укладено договір поруки № 216-2010 (договір поруки, а.с. 22-23).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У п. 1.1. договору поруки зазначено, що поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі грошових зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.

06.07.2010 року між відкритим акціонерним товариство «Банк Кіпру» (після зміни організаційно-правової форми - публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру») (іпотекодержатель, відповідач-1) та приватним підприємством «Творча майстерня «Престиж» (іпотекодавець, позивач) було укладено іпотечний договір (іпотечний договір 1, а.с. 32-35). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1679.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до умов іпотечного договору-1 іпотекодавець в забезпечення виконання Трестом своїх зобов'язань з повернення кредиту за Кредитним договором передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №13), з №1 по №28 (групи приміщень №16) - магазин непродовольчих товарів, загальною площею 861,60 кв.м., які розташовані в м. Києві, Оболонська набережна № 19, корпус 1 (літ. А); квартиру №1 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,60 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв.м.; квартиру №2 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,40 кв.м.; квартиру №3 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,40 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,10 кв.м.; квартиру №4 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,60 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,40 кв.м.; квартиру №5 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 216,60 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 118,30 кв.м.; квартиру №6 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,40 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв.м.; квартиру №7 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,90 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,70 кв.м.; квартиру №8 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв.м.; квартиру №9 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,30 кв.м.; квартиру №10 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 74,70 кв.м.; квартиру №11 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 223,70 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв.м.; квартиру №12 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,10 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,00 кв.м.

03.11.2010 року між Банком (іпотекодержатель) та Підприємством (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №3154, (Іпотечний договір-2, а.с. 37-38) відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання Трестом своїх зобов'язань з повернення кредиту за Кредитним договором передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: будівлю дитячого садка (літ. А) загальною площею 1 986,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 10б.

28.01.2011 року між Банком (іпотекодержатель) та Підприємством (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №205, (іпотечний договір-3, а.с. 39-41) відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання Трестом своїх зобов'язань з повернення кредиту за Кредитним договором передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №62), з №1 по №29 (групи приміщень №60) (в літ.А), відділення банку, загальною площею 777,20 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 26а; нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №14) - офіс №1 (в літ.А), загальною площею 171,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1; нежилі приміщення з №1 по №24 (групи приміщень №13) - перукарня (в літ. А), загальною площею 309,40 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1.

28.01.2011 року між Банком та Трестом було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору (а.с. 18-19) за змістом якого вирішили викласти п. 3.2 Кредитного договору в наступній редакції: "3.2. Забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення в забезпечення: першої черги на нерухомість, за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корп. 1, м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 10-б, м. Київ, вул. Прирічна, 13, м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корп. 1 (літера А), нежилі приміщення з №1 по №24 (групи приміщень №13), м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корп. 1 (літера А), нежилі приміщення з №1 по №23 (групи приміщень №14), м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 26А, (літера А), нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №62), з №1 по №29 (групи приміщень №60); застави майнових прав по договорам оренди іншої нерухомості, на суму не менше 1 400 000,00 доларів США; застави майнових прав по Проекту будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва); після завершення будівництва Проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва) та оформлення документів на право власності, непродану нерухомість оформити в заставу Банку; передачі права по всім існуючим та майбутнім гарантіям, вимогам по виконанню гарантій та страховим полісам по відношенню до власності на проект та заставленого майна на користь Банку; застави майнових прав по існуючим та майбутнім договорам купівлі-продажу нерухомості в Проекті будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва); застави майнових прав по договору генерального підряду на будівництво та дозвільних документів на Проект (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва); поруки ОСОБА_3; поруки ТОВ "ТМ "Вісак", ПП "ТМ "Престиж".".

Листом № 0904-09/7385 від 19.06.2013 року Банк звернувся до Тресту та Підприємства з повідомленням про порушення умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 4 546 077,82 доларів США та вказував на звернення стягнення за Іпотечними договорами у випадку непогашення наведеної заборгованості (а.с. 42-47).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань по поверненню валютного кредиту та сплаті процентів за користування ним, відповідачем-1 було звернуто стягнення заборгованості на предмет іпотеки, зазначеного в іпотечних договорах та переоформив 11-12.09.2013 року право власності на користь банку на нерухоме майно позивача, яке було придбане банком за ціною 37 688 580,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним, приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" та приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про визнання договорів: поруки № 216-2010 від 25.06.2010 року; іпотеки від 06.07.2010 року; від 03.11.2010 року; від 28.01.2011 року недійсними та визнання права власності на нежилі приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №13), з №1 по №28 (групи приміщень №16) - магазин непродовольчих товарів, загальною площею 861,60 кв.м., які розташовані в м. Києві, Оболонська набережна № 19, корпус 1 (літ. А); квартиру №1 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,60 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв.м.; квартиру №2 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,40 кв.м.; квартиру №3 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,40 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,10 кв.м.; квартиру №4 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,60 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,40 кв.м.; квартиру №5 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 216,60 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 118,30 кв.м.; квартиру №6 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,40 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв.м.; квартиру №7 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,90 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,70 кв.м.; квартиру №8 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв.м.; квартиру №9 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,30 кв.м.; квартиру №10 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 74,70 кв.м.; квартиру №11 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 223,70 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв.м.; квартиру №12 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,10 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,00 кв.м.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

На підставі ч. 7 ст. 179 ГКУ господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Основною з підстав для недійсності оскаржуваних договорів позивачем визначається укладення їх під впливом помилки.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

За змістом узагальнення Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року, воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Колегія суддів вважає, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Не має правового значення помилка, допущена при розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Вважаємо, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач зазначає, що при укладенні спірних договорів він розраховував на належне виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині надання забезпечення повернення кредиту в повному обсязі згідно п. 3.2 такого договору, що у випадку задоволення вимог кредитора підприємством надало б останньому можливість набути права вимоги за укладеними в забезпечення такого кредиту правочинами поруки, застави та іпотеки, а тому зазначені правочини здійснено під впливом помилки.

Однак, зазначене спростовується матеріалами справи, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.03.2014 року №18346744 вбачається, що засновниками Підприємства є дві фізичні особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а згідно загальновідомої інформації, наявної в т.ч. в всесвітній системі взаємосполучених комп'ютерних мереж "Інтернет" ОСОБА_3 є власником Тресту та на момент укладення оскаржуваних договорів перебував на посаді Генерального директора товариства. Тобто, керівництво як позивача, так і відповідача-2 здійснювалося однієї і тієї ж особою - ОСОБА_3

Крім того, за змістом п. 3.2 Кредитного договору (в редакції зазначеній у додатковій угоді) зобов'язання позичальника щодо надання Банку забезпечення виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту мало бути виконано протягом двох місяців з дати підписання Кредитного договору. Тобто - до 15.08.2010 року, а тому на момент укладення між підприємством та Банком Іпотечних договорів 2, 3 (03.11.2010 року та 28.01.2011 року) позивач не був позбавлений права пересвідчиться у виконанні Трестом зобов'язання щодо надання забезпечення повернення кредиту, строк виконання якого настав.

Отже, посилання позивача на невиконання Трестом положень п. 3.2 Кредитного договору щодо надання Банку забезпечення повернення кредиту та укладання в забезпечення кредиту договорів поруки, застави та іпотеки не може бути підставою для визнання таких правочинів недійсними, оскільки колегія суддів не вважає, що ці договори були укладені під впливом помилки.

Апеляційний господарський суд проаналізувавши спірні договори, встановив, що вони відповідають нормам чинного законодавства, укладені з дотриманням норм статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання їх недійсним, оскільки договори відповідають вимогам закону.

Іншою позовною вимогою було визнати право власності на приміщення зазначені у договорах поруки, однак зазначена вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, судом встановлено відсутність підстав для визнання спірних правочинів недійсними, на підставі яких майно було передано в іпотеку банку, то зазначене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення похідних позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на спірне майно.

Як було зазначено вище, між ВАТ «Банк Кіпру та ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», укладено кредитний договір від 15.06.2010 року № 14-257/2010.

Відповідно до умов договору, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 10 000 000,00 доларів США для завершення будівництва проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва) з 15.06.2010 року по 14.06.2013 року зі сплатою Libor (1 місяць) + 12,5 %.

Пунктом 3.2. кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди від 28.01.2011 року до кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 року) передбачено також забезпечення повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення забезпечення: першої черги на нерухомість: м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд.19, корп. 1; м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 10-б; М.Київ, вул. Прирічна, 13; м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд.15, корп. 1(літера А), нежилі приміщення з № 1 по № 24 (групи приміщень № 13); м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд.15, корп. 1 (літера А), нежилі приміщення з № 1 по № 23 (групи приміщень № 14); м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.26А, (літера А), нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 62), з № 1 по № 29 (групи приміщень № 60) та поруки ПП «ТМ «Престиж».

З метою забезпечення виконання кредитного договору між ВАТ «Банк Кіпру» (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець), який виступив майновим поручителем по зобов'язанням ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» (позичальник), було укладено іпотечний договір від 06.07.2010 року, за умовами якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають з вказаного вище кредитного договору.

Згідно п.1.2. зазначеного іпотечного договору, в іпотеку передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

- нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень №13), з № 1 по № 28 (групи приміщень №16) - магазин непродовольчих товарів у загальною площею 861,60 кв. м., які розташовані в м. Києві, Оболонська набережна № 19, корп.1;

- квартири №№ 1 - 12 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві.

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 року, між ПАТ «Банк Кіпру» (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець), який виступив майновим поручителем по зобов'язанням ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» (позичальник), було також укладено іпотечний договір від 03.11.2010 року, за умовами якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 року.

Згідно п.1.2. зазначеного іпотечного договору, в іпотеку передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

- будівля дитячого садка (літ.А) загальною площею 1986,20 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.10 б.

Також, на виконання умов кредитного договору від 15.06.2010 року № 14-257/2010 між ПАТ «Банк Кіпру» (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець), який виступив майновим поручителем по зобов'язанням ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» (позичальник), було укладено ще один іпотечний договір від 28.01.2011 р., за умовами якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 року.

Згідно п.1.2. зазначеного іпотечного договору, в іпотеку передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

- нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 62), з № 1 по № 29 (групи приміщень № 60) (в літ. А), - відділення банку, загальною площею 777,20 кв. м., розташовані ні за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, будинок 26 а;

- нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 14) - офіс № 1 А, загальною площею 171,70 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, б. 15, корпус 1;

- нежилі приміщення з № 1 по № 24 (групи приміщень № 13) - перукарня (в літ.А), загальною площею 309.40 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1.

Листом № 0904-09/7385 від 19.06.2013 року про порушення кредитного договору та іпотечних договорів та вимога про усунення порушень, позивача та ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» було повідомлено про прострочену заборгованість та надавався строк для її усунення (30 днів з моменту отримання вимоги). В іншому випадку, ПАТ «Банк Кіпру» буде вимушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Оскільки ПрАТ «Трест Київміськбуд - 1» (позичальник) та позивач (іпотекодавець) порушили та не виконали положення кредитного договору, це призвело до утворення простроченої заборгованості, тому ПАТ «Банк Кіпру» був вимушений розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом отримання права власності на нього.

11.09.2013 року до органів Державної реєстраційної служби України ПАТ «Банк Кіпру» було подано всі необхідні і належним чином оформлені документи, з метою отримання державної реєстрації прав та їх обтяжень на вище зазначені об'єкти нерухомого майна.

03.10.2013 року Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на об'єкти вище перерахованого нерухомого майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що банк є законним власником зазначених об'єктів нерухомого майна.

Крім того, в підтвердження того, що банк є законним власником спірного майна до матеріалів справи додано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року, якою було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 року у справі № 826/18847/13-а за позовом приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" до Головного управління юстиції в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Даною постановою в задоволенні наведеного позову було відмовлено, тобто, суди не знайшли правових підстав для визнання неправомірними дій державних реєстраторів щодо проведення реєстрації за Банком права власності на спірне майно.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року у справі № 910/9836/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.06.2014 року) по справі № 910/9836/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року у справі № 910/9836/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9836/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов