Постанова № 40846192, 16.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа№ 910/8186/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.09.2014 року по справі № 910/8186/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.06.2014 року) по справі № 910/8186/14 (суддя Чинчин О.В.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ

ДИСТРИБ'ЮШН"

до дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО"

про стягнення 400 180,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" про стягнення 400 180,77 грн., з яких: 351 501,49 грн. - сума основної заборгованості з урахуванням збільшення вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долару США, 34 252,07 грн. - пеня, 7 510,76 грн. - 3% річних та 6 916,45 грн. - інфляційні нарахування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" - задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" 400 180,77 грн., з яких: 351 501,49 грн. - сума основної заборгованості з урахуванням збільшення вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долару США, 34 252,07 грн. - пеня, 7 510,76 грн. - 3% річних та 6 916,45 грн. - інфляційні нарахування. Стягнуто з дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" 8 003,62 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, дочірнє підприємство "КМ ТЕХНО", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, позов задовольнити частково та стягнути з відповідача 209 589,32 грн. основного боргу.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 року по справі № 910/8186/14 прийнято апеляційну скаргу дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" до провадження і призначено перегляд рішення зазначеною колегією на 16.09.2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі № 910/8186/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року скасувати повністю та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 209 589,32 грн. основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2014 року по справі № 910/8186/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" (позивач, постачальник) та дочірнім підприємством "КМ ТЕХНО" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № С_05-12/208 (а.с. 14-19).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця мережеве, серверне, технологічне та комп'ютерне обладнання, комплектуючі та аксесуари відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунків-фактур.

Номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказуються у рахунках-фактурах, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару, які є невід'ємними частинами договору (пункт 1.2. договору).

У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 60 календарних днів з дня погодження сторонами замовлення на окрему партію товару, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару. Погодженням сторонами замовлення на окрему партію товару є виставлення постачальником покупцю рахунку-фактури. Днем поставки товару є дата передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п. 2.2 цього договору, та підписання представниками сторін видаткової накладної на товар (п. 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору, право власності на товар і ризик випадкової загибелі або псування товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки.

Відповідно до накладної № 90070495 від 16.11.2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 279 589,32 грн. (а.с. 19).

Ціна договору складається з суми вартості товарів, поставлених за всіма підписаними сторонами видатковими накладними (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони домовились, що вартість товару, вказана у видаткових накладних під час поставки товару на умовах відстрочення оплати, може змінюватися у разі зміни курсу долару США відповідно до положень, викладених у цьому розділі даного договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з довідки, виданої ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕТСИЦІЇ", 30.01.2013 року відповідачем сплачено товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" 70 000,00 грн. за поставлений товар за договором поставки № С_05-12/208 (а.с. 22).

Між сторонами складено акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013 року по 15.06.2013 року, у якому зазначено, що відповідач заборгував позивачу по договору поставки № С_05-12/208 у сумі 209 589,32 грн.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку зміни курсу долару США на день оплати в порівнянні з курсом долару США на день підписання відповідної видаткової накладної на 3 або більше відсотків, ціна кожної одиниці поставленого товару покупцю і неоплаченого ним товару, встановлена у відповідній видатковій накладній, змінюється пропорційно такій зміні курсу долару США (при цьому для визначення коефіцієнту зміни курсу долару США необхідно курс долару США на день оплати розподілити на курс долару США на день підписання видаткової накладної). У тому випадку, якщо з платіжних документів або з інших документів/даних сторін неможливо визначити які саме з поставлених товарів є неоплаченими, тоді всі товари, вказані у видатковій накладній, вважається неоплаченими рівною мірою. При цьому належна до платежу з урахуванням зміни курсу долара США сама розраховується виходячи з неоплаченої суми по всій видатковій накладній/накладних.

11.04.2014 року курс США становить 13,40 за 1 долар США., курс на момент підписання накладної 16.11.2012 року становив 7,99 грн. за 1 долар США (а.с. 24-25). Тобто зростання курсу відбулось майже на 40 %, а відповідно до умов п. 3.3 договору для зміни вартості товару курс повинен збільшитись на 3 і більше відбутків. Таким чином вартість товару збільшилась до 351 501,49 грн.

Оскільки, покупцем не було здійснено повного розрахунку за поставлений товар, то продавець звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" про стягнення 400 180,77 грн., з яких: 351 501,49 грн. - сума основної заборгованості з урахуванням збільшення вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долару США, 34 252,07 грн. - пеня, 7 510,76 грн. - 3% річних та 6 916,45 грн. - інфляційні нарахування.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 351 501,49 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 916,45 грн. та 3 % річних у розмірі 7 510,76 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 7 510,76 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 6 916,45 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 34 252,07 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення оплати за весь період прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та зменшення суми основної заборгованості, колегія апеляційного суду, перевіривши нарахування розміру пені позивачем, прийшла до висновку про правомірність прийнятого місцевим судом рішення щодо часткового задоволення вимоги позивача щодо стягнення пені з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у розмірі 34 252,07 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі № 910/8186/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року по справі № 910/8186/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі № 910/8186/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8186/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв