Ухвала суду № 40845323, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10677/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій і скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Гресь Т.О. щодо винесення постанови від 05 травня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24982,94 грн. та визнання протиправною і скасування зазначеної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року у задоволені позову - відмовлено.

На вказану постанову представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 23 грудня 2011 року, керуючись положеннями статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та з огляду на те, що у відділі на виконанні перебуває декілька виконавчих проваджень, старшим державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою виконавче провадження №28998917 з примусового виконання виконавчого листа №2-2-3717-1, виданого 04 квітня 2011 року Солом'янським районним судом міста Києва, приєднано до зведеного виконавчого провадження №30892276.

29 квітня 2014 року до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від ПАТ «Комерційний банк «Надра» надійшла заява про повернення виконавчого листа №2-2-3717-1 від 04 квітня 2011 року без виконання.

За результатами вивчення зазначеної заяви, 06 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

У той же час, у зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку рішення суду у наданий для такого виконання строк, а саме до 21 червня 2013 року, 05 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою постановлено стягнути з ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 24982,90 грн.

Крім того, згідно свідоцтв про зміну імені, позивач спочатку змінив прізвище на ОСОБА_2, а потім змінив прізвище та ім'я на ОСОБА_2.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, частиною 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №2-2-3717-1, виданого Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на користь ВАТ КБ «Надра» боргу в сумі 249829,04 грн., винесена державним виконавцем ще 30 вересня 2011 року.

У подальшому, 23 грудня 2011 року зазначене виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження №30892276, в рамках якого державним виконавцем вчинялись дії щодо примусового виконання документів, об'єднаних у зведене виконавче провадження, зокрема, виконавчого листа №2-2-3717-1, а саме складались вимог, направлялись запити щодо розшуку та встановлення переліку майна, що належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення, що підтверджується копіями відповідних документів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 2 названої правової норми також закріплено виключний перелік виконавчих документів, під час виконання яких виконавчий збір не стягується, а саме: про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За таких обставин, а також враховуючи приписи частини 1 статті 6 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, якою закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 05 травня 2014 року незаконною та її скасування.

Крім того, саме невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку в строк до 21 червня 2013 року (згідно з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 травня 2014 року) й стало підставою для винесення оскаржуваної постанови, у той час як постановою про відкриття виконавчого провадження від 30 вересня 2011 року щодо виконання виконавчого листа №2-2-3717-1, виданого 04 квітня 2011 року Солом'янським районним судом міста Києва, було визначено строк для добровільного виконання до 06 жовтня 2011 року.

Отже, наведене свідчить про надання позивачу достатнього проміжку часу для вчинення дій щодо виконання судового рішення у добровільному порядку, а відсутність доказів на підтвердження вчинення таких дій або повідомлення державного виконавця про неможливість їх вчинення з клопотанням про відкладення провадження виконавчих дій, є підставою для постановлення рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта на несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки позивачем не зазначено коли саме така постанова була ним отримана та не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій щодо добровільного виконання судового рішення після отримання такої постанови.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій та рішення відповідача, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 10.10.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.