Ухвала суду № 40843020, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/1933/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року

у справі № 2а-14892/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення» (далі - ТОВ «Інтегровані мережеві рішення»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва; відповідач) про визнання такими, що суперечать чинному законодавству, та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000033500/3 від 06 жовтня 2010 року та № 0000043500/3 від 06 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що господарські зобов'язання між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Демопроммонтаж» вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Вказаний висновок судом зроблено з посиланням на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2009 року у справі № 1-200/09, якою встановлено факт створення контрагента позивача без мети реального здійснення господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000033500/3 від 06 жовтня 2010 року та № 0000043500/3 від 06 жовтня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Демопроммонтаж» за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 18/35-40/33635717від 19 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000033500/3 від 06 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 386 074,94 грн. (257 383,29 грн. - основний платіж, 128 691,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000043500/3 від 06 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 308 860,10 грн. (205 906,73 грн. - основний платіж, 102 953,37 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами на виконання підрядних робіт та купівлі-продажу товару, укладеними з ТОВ «Демопроммонтаж», з підстав їх нікчемності.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Демопроммонтаж» підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, податковими накладними, видатковою накладною, банківською випискою.

Придбані у контрагента роботи передано ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» оператору мобільного зв'язку «МТС» в рамках виконання договірних зобов'язань.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи, зокрема, від дотримання контрагентом вимог податкового законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

Проте, в постанові Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2009 року у справі № 1-200/09 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ТОВ «Демопроммонтаж» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період. Будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей у контрагента, узгодженість дій позивача з ТОВ «Демопроммонтаж» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Юрченко В.П.