Ухвала суду № 40843015, 09.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року м. Київ К/9991/32655/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року

у справі № 2а-1272/09/2670

за позовом Акціонерного банку «Діамант»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року, позов Акціонерного банку «Діамант» (далі - АБ «Діамант»; відповідач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001594320/3 від 26 січня 2009 року та № 0001234320/3 від 26 січня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АБ «Діамант» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку АБ «Діамант» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2007 року за результатами якої складено акт № 322/43-20/23362711 від 29 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001044320/0 від 10 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 16 107,42 грн. (10 738,28 грн. - основний платіж, 5 369,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001594320/3 від 26 січня 2009 року, яким банку визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 13 381,89 грн. (8 921,26 грн. - основний платіж, 4 460,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001234320/3 від 26 січня 2009 року, яким банку визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 340,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення АБ «Діамант» статей 14, 15 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII), підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на ненарахування та несплату земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 198, а також неподання відповідних розрахунків до податкового органу на 2006 та 2007 роки.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону № 2535-XII визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із статтею 15 Закону № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Таким чином, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками є особи, яким такі земельні ділянки передаються у постійне користування або у власність відповідно до норм ЗК України, а саме - підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками, а також об'єднання власників будинків.

В свою чергу, власники квартир (приміщень) у багатоквартирних житлових будинках не належать до кола платників земельного податку за земельні ділянки під такими будинками, а фактично відшкодовують сплачені суми земельного податку підприємствам, установам і організаціям, що здійснюють управління цими будинками, та об'єднанням власників будинків у складі сум за утримання будинків та прибудинкової території.

Як встановлено судами, позивачем в розглядуваній ситуації придбано нежитлові приміщення в багатоквартирному житловому будинку, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для визначення АБ «Діамант» сум податкового зобов'язання із земельного податку оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.