Ухвала суду № 40843011, 09.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року м. Київ К/9991/23094/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року

у справі № 2а-4296/10/1670

за позовом Приватного підприємства «Стандарт Агро»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Стандарт Агро» (далі - ПП «Стандарт Агро»; позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач), в якому просило скасувати акт перевірки № 2360/23-209/33014000 від 28 травня 2010 року, а також податкові повідомлення-рішення № 0000402301/0/1785 від 10 червня 2010 року, № 0000412301/0/1786 від 10 червня 2010 року, № 0000402301/1/2612 від 17 серпня 2010 року та № 0000412301/1/2613 від 17 серпня 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000402301/0/1785 від 10 червня 2010 року, № 0000412301/0/1786 від 10 червня 2010 року, № 0000402301/1/2612 від 17 серпня 2010 року та № 0000412301/1/2613 від 17 серпня 2010 року. В частині позовних вимог щодо скасування акту № 2360/23-209/33014000 від 28 травня 2010 року про результати планової виїзної перевірки ПП «Стандарт Агро» провадження закрито. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Стандарт Агро» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Стандарт Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2360/23-209/33014000 від 28 травня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402301/0/1785 від 10 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 30 518,70 грн. (22 348,00 грн. - основний платіж, 8 170,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000412301/0/1786 від 10 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 530,50 грн. (27 687,00 грн. - основний платіж, 13 843,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу підприємства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000402301/1/2612 від 17 серпня 2010 року та № 0000412301/1/2613 від 17 серпня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Стандарт Агро» підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання транспортних послуг з перевезення сільськогосподарських культур у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Інкомтрейд», транспортно-експедиторських послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестпринт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктор-Трейд», маркетингових послуг у Приватного підприємства «Агро-Віар», а також крупи гречаної у Приватного підприємства Виробничо-торгівельної фірми «Бон Апеті» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував про ненадання позивачем під час проведення перевірки документів, які підтверджують сформовані ним дані податкового обліку, неперебування постачальників ПП «Стандарт Агро» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також неподання ними або подання з нульовими показниками податкової звітності.

Також, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області дійшла висновку про порушення підприємством підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок протиправного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Устиміською дослідною станцією рослинництва Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Української академії аграрних наук, Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор», Відкритим акціонерним товариством «Полтавське хлібоприймальне підприємство», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро», в яких відсутні печатки контрагентів та підписи осіб, які склали податкові накладні.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, фактичне здійснення спірних господарських операцій підтверджується належним чином складеними товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, накладною, податковими накладними, актами звірок взаєморозрахунків, банківськими виписками, платіжними дорученнями.

При цьому відповідачем не заперечується, що понесені ПП «Стандарт Агро» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Крім того, в матеріалах даної адміністративної справи наявні належним чином оформлені податкові накладні, виписані на адресу позивача Устиміською дослідною станцією рослинництва Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН, ТОВ «Глобинський елеватор», ВАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Інтер-Агро», які містять як печатки підприємств, так і підписи осіб, які їх склали.

А відтак, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від перебування постачальників за юридичною адресою або від дотримання ними вимог податкового законодавства, висновок судових інстанцій про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.