Ухвала суду № 40842444, 10.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/13349/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавська О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року позивач звернулася з даним позовом до суду, в якому просила:

- визнати незаконними дії відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку позивачу компенсацій та щорічної допомоги на здоровлення положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз встановлених Конституцією і Законами України вимог і норм, визначено розміри вказаних компенсаційних виплат для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до того, ще й значно менші, ніж передбачено статтею 48 Закону № 796 для відповідної категорії громадян;

- визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати ним Позивачу неотриманих та недоотриманих сум компенсацій та щорічної допомоги на оздоровлення, передбачених статтею 48 Закону № 796, протиправною;

- зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату позивачу суми одноразової компенсації, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996 року, № 563 від 25 березня 1999 року, № 2638 від 11 липня 2001 року та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 45 (сорока п'яти) мінімальних заробітних плат, з урахування виплаченої суми одноразової компенсації;

- зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату позивачу суму одноразової компенсації за втрату годувальника, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996 року, № 563 від 25 березня 1999 року, № 2638 від 11 липня 2001 року та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 60 (шістдесяти) мінімальних заробітних плат;

- зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату Позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996 року, № 563 від 25 березня 1999 року, № 2638 від 11 липня 2001 року та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат, за період з 01 квітня 2001 року і до моменту розгляду даної справи, з урахуванням виплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення;

- зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі не нижчому 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996 року, № 563 від 25 березня 1999 року, № 2638 від 11 липня 2001 року та пов'язаними із ним Законами;

- стягнути з відповідача у порядку негайного виконання, передбаченого статтею 256 КАС України, на користь позивача суму боргу за компенсаційними виплатами, що виник за весь період порушення та невиконання Відповідачем вимог Конституції та Законів України щодо визначення, нарахування та перерахунку соціальних гарантій Позивача, передбачених статтею 48 Закону № 796;

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за період з 01.04.2001 року по 10.02.2014 року залишено без розгляду.

В іншій частині вимог було відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про залишення адміністративного позову в частині без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Предметом даного спору є оскарження дій відповідача щодо виплати позивачу соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.04.2001 року.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що даний позов було подано до суду в серпні 2014 року, з вимогами, зокрема, про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення як особі, яка отримала інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірах, що не відповідають вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.04.2001 року.

З відповіді управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с. 7) судом встановлено, що за 2001 -2004 роки позивачу нараховано щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 26, 70 грн., за 2005-2013 роки - 120 грн., тобто в розмірах, встановлених постановами КМ України.

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що про порушення свого права на отримання вказаних видів допомоги у розмірах, визначених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач дізналася при отриманні допомоги. Таким чином, строк на звернення з даним позовом до суду в частині вимог про отримання допомоги на оздоровлення та компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 01.04.2001 року, позивачем пропущено.

Перевіряючи поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного.

Необхідною умовою для поновлення строку на звернення до суду є поважність причин його пропуску.

Колегія суддів зазначає, що в Україні законодавчо закріплені й діють інститут надання правової допомоги (у тому числі безоплатної), та інститут процесуального представництва інтересів особи. Крім того, усі закони, підзаконні нормативно-правові акти, судові рішення, є доступними для ознайомлення усіма громадянами, і можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання цієї людини.

Допомога на оздоровлення є періодичним платежем, яку позивач отримувала щороку, у зв'язку з чим мала можливість дізнатися про порушення свої прав при отриманні допомоги.

Посилання позивача на строк позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, а також на приписи Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства в редакції, на момент звернення позивача до суду, встановлено шість місяців.

Таким чином, строки звернення до суду визначаються за правилами статті 99 КАС України.

Виходячи з вимог ст. 99, ст. 100 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги поза межами строку звернення до суду підлягають залишенню без розгляду у зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску позивачем цього строку, що вірно було встановлено судом першої інстанції стосовно вимог адміністративного позову за період з 01.04.2001 року по 10.02.2014 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 108, 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.