Ухвала суду № 40842383, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/37770/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011

у справі №2а-9256/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Медпромпроект"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про визнання нечинними першої та другої податкових вимог, податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, позов задоволено.

Скасовано першу податкову вимогу від 03.04.2009 №1/967 та другу податкову вимогу №2/1450 від 14.05.2009 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0025401520/0 від 29.10.2009, №0025411520/0 від 29.10.2009 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва. Скасовано першу податкову вимогу від 06.11.2009 №1/3147 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у задоволені позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 17.02.2009 подано до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва податкову декларацію № 9025 з податку на додану вартість, в якій ним самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 30228 грн. Дана сума сплачена двома платежами: платіжним дорученням № 4 від 10.02.2009 через Київську філію КБ «Західінкомбанк» в розмірі 22000 грн. та 20.02.2009 через ВАТ «Український професійний банк» в розмірі 8228 грн..

Київська філія КБ «Західінкомбанк» 13.02.2009 повідомила позивача про невиконання розрахункового документа (платіжного доручення № 4 від 10.02.09) та не перерахувала до бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 22000 грн. з вини банку, в звязку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, однак зазначила, що платіжні доручення платника взяті банком на облік на позабалансовому рахунку «Розрахункові документи, що не сплачені з вини банку».

Довідкою № 27 від 12.10.2009 банк повідомив, що з 13.02.2009 постановою правління Національного Банку України № 68 від 12.02.2009 для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.03.2009 № 25080 поданої ВАТ «Медпромпроект», сума податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2009 року склала 21911 грн.

Позивачем платіжним дорученням № 114 від 23.03.2009 сплачено до бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 21911 грн.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва сформована та надіслана поштою (отримана позивачем 14.04.2009) перша податкова вимога від 03.04.2009 № 1/967, в якій зазначено суму податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 21144,73 грн.

Друга податкова вимога від 14.05.2009 № 2/1450 прийнята відповідачем в зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу перед бюджетом по сплаті самостійно визначеної у податковій декларації з ПДВ № 57520 від 15.04.2009 з урахуванням пені в сумі 119,42 грн., яка виникла у звязку з простроченням сплати податкового боргу.

Позивач оскаржив вказані податкові вимоги в адміністративному порядку.

Відповідно до Рішення ДПІ від 29.09.2009 № 19407/10/25-014 «Про внесення змін до Рішення про результати розгляду первинної скарги» друга податкова вимога від 14.05.2009 була скасована в частині нарахованої пені у розмірі 119,42 грн.

Податковим органом проведено 16.10.2009 перевірку своєчасності подання позивачем платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №6273-15/00481718, яким зроблено висновок про несвоєчасну сплату ПДВ за лютий, березень, травень, червень, липень 2009 року . Що стало підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №0025411520/0, №0025401520/0, яким донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 7761,8 грн. та 2913,56 грн.

Підставою для висновків податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями за 2009 рік стало самостійне зарахування відповідачем сплачених позивачем поточних платежів на погашення податкового боргу попередніх періодів, який виник внаслідок неперахування коштів банком, згідно поданого позивачем платіжного доручення №4.

Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Положення п. 22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» кореспондуються з приписами пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку вказаний Закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося не зарахування чи неповне зарахування податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Тобто, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених у справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун