Ухвала суду № 40842227, 24.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/16103/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 по справі №2-а-11826/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аікотех, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аікотех, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010 №0000021900/0 та від 21.09.2010 №0000021900/1.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова 18.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Київському районі міста Харкова проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аікотех, ЛТД».

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариства з обмеженою відповідальністю «Аікотех, ЛТД» з контрагентами та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за квітень-червень 2010 року на суму 2127649,37грн.

Податкова інспекція виключила із податкового кредиту наступні суми ПДВ сплачених по господарським операціям: з Приватним підприємством «Донтехкомплект» (1168336,71грн.), оскільки декларації контрагента за відповідні періоди не визнані як податкова звітність; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зроби сам Україна» (148,68грн.), оскільки у декларації контрагента зобов'язання не задекларовані; з з Товариством з обмеженою відповідальністю» Роверлайн Моторс» (536171,86грн.), оскільки декларація контрагента за квітень не визнана як податкова звітність, а за травень декларація не надана; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп естейт ЛТД» (45294,37грн.) оскільки декларація контрагента за травень не визнана як податкова звітність; з Товариством з обмеженою відповідальністю (363767,63грн.), оскільки декларація контрагента за червень не визнана як податкова звітність; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдингс» (11666,67грн.), оскільки декларація контрагента за травень не надана; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпласт Плюс» (1362,50 грн.), оскільки декларація контрагента за травень не визнана як податкова звітність.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Київському районі міста Харкова складено акт від 25.08.2010 №5046/15-509/22719217 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 №0000021900/0 на суму 2969331,80грн., в тому числі донарахування податку на додану вартість в сумі 2126749,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 842582,80грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарга позивача була залишена без задоволення, Державною податковою інспекцією в Київському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010 №0000021900/1.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданим позивачем договорами, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, актами виконаних робіт, всі постачальники, щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит, зареєстровані в податкових органах, мають статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не анульовані.

В той же час, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного декларування та сплати ними податкових зобов'язань до бюджету.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 №0000021900/0 та від 21.09.2010 №0000021900/1 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 по справі №2-а-11826/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв