Ухвала суду № 40842145, 22.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2014 р. м. Київ К/800/50163/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013

у справі № 820/4868/13-а

за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми податкового боргу в розмірі 134 955,25 грн., у т.ч. пеня 16 021 грн. з податку на додану вартість на користь Державного бюджету України та 126 933,65 грн., у т.ч. пеня 8 609,12 грн. по податку з доходів фізичних осіб на користь місцевого бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 позов задоволено; стягнуто з відповідача суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 134 955,25 грн. (у т.ч. пеня 16 021 грн.) на користь Державного бюджету України та суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 126 933,65 грн. (у т.ч. пеня 8 609,12 грн.) на користь місцевого бюджету України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, складено акт № 3371/17-221/НОМЕР_1 від 29.12.2012, в якому зафіксовано порушення: ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 4 квартал 2010 року у сумі 10 872,22 грн., за 2011 рік в сумі 83 018,34 грн.; пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки книги обліку доходів та витрат, документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів; пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 12.1 п. 12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429, п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 103 557,40 грн.; неподання декларації про отримані доходи за 4 квартал 2010 року, чим порушено п. 4 ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000131721 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 118 934,25 грн., в т.ч.: 103 557,40 грн. основного платежу та 15 376,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000141721 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 118 326,96 грн., у т.ч.: 93 845,56 грн. основного платежу та 24 481,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки відповідачем не були сплачені в добровільному порядку суми податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, податковим органом було прийнято податкову вимогу № 109-19 від 25.03.2013, яка направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, проте не була отримана, про що податковим органом складено відповідний акт від 26.03.2013 № 51/19.1-41.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості перед бюджетом відповідачем добровільно не сплачена.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивач не виконав всі приписи ПК України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «е» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 цього Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 58.3 ст. 58 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо процедури стягнення податкового боргу з фізичної особи, то на відміну від загального правила, передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Оскільки, в судовому порядку встановлено, що відповідачем не сплачено суму узгоджених грошових зобов'язань в добровільному порядку, тому позивачем обґрунтовано заявлено дані позовні вимоги до суду.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 - скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко