Ухвала суду № 40842052, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/800/45917/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2010

у справі № 2а-4695/09/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрале»

до 1. Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області,

2. Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрале» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про визнання протиправною бездіяльності Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області щодо ненадання висновку про відшкодування заявлених сум податку на додану вартість; зобов'язання Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, правонаступником якої є Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області, надати Головному управлінню Державного казначейства України в Закарпатській області висновок на бюджетне відшкодування ТОВ «Фрале» сум податку на додану вартість в розмірі 129 591 грн.; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Закарпатській області на користь ТОВ «Фрале» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 129 591 грн. на розрахунковий рахунок підприємства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області щодо ненадання висновку про відшкодування заявлених сум податку на додану вартість; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в позові та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Закарпатській області на користь ТОВ «Фрале» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 114 036 грн. на розрахунковий рахунок підприємства; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фрале» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося за жовтень 2007 року - вересень 2008 року, складено акт № 2934/23-4/35335687 від 29.12.2008, яким підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року у сумі 53 834 грн. та зазначено, що суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в розмірі 75 463 грн. неможливо підтвердити, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

07.05.2009 позивач звернувся до Ужгородської МДПІ у Закарпатській області, Державної податкової адміністрації у Закарпатської області та Державної податкової адміністрації України з листом про надання інформації та вжиття заходів для підтвердження в повному обсязі заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року, за результатами розгляду якого податковим органом повідомлено, що при підтвердженні заявлених сум податку на додану вартість ТОВ «Фрале» дотримано норми чинного законодавства України.

Листом Державної податкової адміністрації у Закарпатській області повідомлено, що залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість, заявленої ТОВ «Фрале» на розрахунковий рахунок по декларації за жовтень 2008 року, згідно реєстру про відшкодування станом на 03.06.2009 складає 129 591 грн., 114 036 грн. - сума підтверджена актом документальної перевірки, включена до реєстру про відшкодування податку на додану вартість та згідно встановленого регламенту направлена до Державної податкової адміністрації України. На даний час погодження від Державної податкової адміністрації України на проведення відшкодування такої суми податку на додану вартість по ТОВ «Фрале» не отримано. Відшкодування зазначеної суми податку на додану вартість підприємству буде проведено після отримання погодження від Державної податкової адміністрації України. Сума податку на додану вартість в розмірі 15 555 грн. не підтверджена, проводяться зустрічні перевірки по ланцюгу постачання до виробника.

Державна податкова адміністрація України листом повідомила позивача про те, що станом на 01.09.2009 залишок задекларованого до відшкодування податку на додану вартість складає 137 800 грн. та те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється підприємствам після підтвердження матеріалами документальних перевірок заявлених до відшкодування сум (включаючи матеріали зустрічних перевірок за ланцюгом поставлених товарів до виробника), а тому у разі додержання вказаних підприємством законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування та підтвердження документальними (зустрічними) перевірками заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість рішення про повернення податку на додану вартість може бути прийнято за результатами таких перевірок.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, оскільки господарські зобов'язання виконані у повному обсязі, що підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку; позовна вимога про стягнення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість дублює вимогу про зобов'язання надати висновок про бюджетне відшкодування, а тому в задоволенні останньої слід відмовити.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та постановляючи нове в частині апеляційний адміністративний суд виходив з того, що за наслідками перевірки позивача не було виявлено невідповідностей сум бюджетного відшкодування в частині 114 036 грн., яка була заявлена у податковій декларації і не було доведено неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в зазначеному розмірі в ході судового розгляду справи, а сам відповідач у відповіді на звернення позивача повідомив останнього, що дана сума підтверджена актом документальної перевірки, включена до реєстру про відшкодування податку на додану вартість та згідно встановленого регламенту направлена до Державної податкової адміністрації України, однак на даний час погодження від Державної податкової адміністрації України на проведення відшкодування такої суми податку на додану вартість по ТОВ «Фрале» не отримано; судом першої інстанції не відображено в резолютивній частині висновку щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивача сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Оскаржувані рішення не відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 69, 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, їх неправильній юридичній оцінці, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»:

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8. ст. 1);

- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7);

- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7);

- суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7).

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету та проведення зустрічних перевірок контрагентів платника по ланцюгу постачання до виробника. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість контрагентам в ціні придбаних товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний