Ухвала суду № 40842040, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/800/56839/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представника відповідача - Чернової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2012

у справі № 2а-0870/7599/11

за позовом Приватного підприємства «Паритет-Агро»

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Паритет-Агро» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 02.09.2011 № 0000121601.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, позов задоволено частково; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 2 501 124 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової перевірки ПП «Паритет-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, складено акт № 293/2301/33513212 від 12.08.2011, в якому зафіксовано порушення, зокрема, п. 4.9 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання на загальну суму 2 584 518 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 02.09.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000121601 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 584 518 грн. основного платежу.

Сума донарахованого грошового зобов'язання в розмірі 2 584 518 грн. складається з: 2 501 124 грн. податку на додану вартість за операціями з відчуження (реалізації) основних засобів (згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань») та 83 394 грн. по операціям з ТОВ «Діннаріс» та ТОВ «Агрооіл Груп».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції, що виникли з договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Діннаріс» неможливо визнати такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, ними обумовлених, оскільки вказані договори з додатками до них, акти приймання-передавання як від ТОВ «Агрооіл Групп», так і від ПП «Паритет-Агро» підписував ОСОБА_3, виступаючи в одній особі від імені вказаних суб'єктів господарювання. Крім того, позивач не мав у наявності усіх первинних документів, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Зокрема, позивачем не надано довіреностей на отримання товарів від ТОВ «Агрооіл Групп», досліджені судом копії перших (титульних) сторінок Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних по операціях, за результатами яких підприємством сформовано податковий кредит, не містять підписів осіб, які їх складали, даних про те, коли вони розпочаті/закінчені. За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0000121601 від 02.09.2011 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання у сумі 83 394 грн. є правомірним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню. Щодо висновків акту перевірки про вибуття основних фондів ПП «Паритет-Агро» за період І квартал 2009 року - ІІІ квартал 2010 року, та не нарахування позивачем податкових зобов'язань на суму реалізованих основних фондів, то вони є лише особистим судженням перевіряючих, так як причини, які потягнули за собою зменшення вартості основних фондів під час документальної перевірки Пологівською МДПІ не з'ясовані та не підтверджені належними доказами, тому податкове повідомлення-рішення № 0000121601 від 02.09.2011 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання у сумі 2 501 124 грн. є неправомірним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В даному випадку судами обох інстанцій не досліджено питання наявності у позивача первинних документів, які б свідчили про фактичне здійснення господарської операції, подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства позивача.

Також судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо руху (відчуження) основних засобів позивача у розрізі із відображенням такої дії в документах податкового обліку спірного періоду, зокрема, з податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (купівлі-продажу товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Проте, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний