Ухвала суду № 40837426, 07.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 70309/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сапіги В.П., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000492303 від 15.06.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 7805,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року позов задоволено повністю та скасовано податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000492303 від 15.06.2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між позивачем та ВАТ «Індуктор» 12.03.2008 року укладено договір № 1/03-08, предметом якого є оренда позивачем приміщення, що по вул. Максимовича, 15 в м. Івано-Франківську. 25.08.2010 року між позивачем та ВАТ «Індуктор» укладено додаток до вказаного договору, відповідно до якого, починаючи з 25.08.2010 року, орендна плата відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки вноситься позивачем на розрахунковий рахунок філії ВАТ «Індуктор»заводу «Оснастка».

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок філії Заводу «Оснастка» ВАТ «Індуктор» за надані послуги ВАТ «Індуктор», здійснено у повній відповідності до договору оренди №1/03-08 від 12.03.2008 року, а дане не позбавляє позивача права на включення до відшкодування сплачених сум податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів», на підставі податкової накладної, виданої ВАТ «Індуктор», неправомірно перераховано суму оплати отриманих послуг у вигляді орендної плати за нежитлове приміщення та оплати використаної електроенергії за лютий 2011 року в загальній сумі 98090,46 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 16348, 41 грн. Однак, сума в розмірі 66622,51 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 11103,75 грн., позивачем перераховано на банківський рахунок філії ВАТ «Індуктор» Завод «Оснастка» як оплату за використану електроенергії на підставі акту надання послуг від 28.02.2011 року.

Апелянт стверджує, що дана філія ВАТ «Індуктор» Завод «Оснастка» не є платником податку на додану вартість та не має статусу юридичної особи, тому відповідач вважає, що порушено порядок сплати податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 7805,00 грн., оскільки дана сума податку не підтверджена проведеною податковою перевіркою, внаслідок чого правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 року про зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що заявлено до відшкодування з Державного бюджету України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 12.11.2007 року та перебуває на податковому обліку ДПІ в м. Івано-Франківську.

У період з 30.05.2011 року по 06.06.2011 року працівниками Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №4116/23-3-35516783 від 06.06.2011 року, з якого видно, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 200.1. 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 7805,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492303 від 15.06.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 7805,00 грн.

Як слідує із матеріалів справи, між ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» та ВАТ «Індуктор» укладено договір оренди №1/03-08 від 12.03.2008 року. У відповідності до умов вказаного договору позивач зобов'язувався здійснити оплату за надані послуги з оренди. Відповідно до пункту 3.2. вказаного договору орендна плата позивачем вноситься щомісячно шляхом її безготівкового перерахування на поточний рахунок ВАТ «Індуктор». Крім цього, позивачем здійснюється оплата комунальних послуг, а саме: послуг з надання електроенергії й теплоенергії, водопостачання, каналізації, вентиляції, газу, вивозу побутових відходів, оплата за які проводиться позивачем на підставі виданих рахунків протягом п'яти днів з моменту їх отримання шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок ВАТ «Індуктор»(п. 3.5 договору). Також, у вказаному договорі сторони домовились про те, що позивач має право здійснювати авансові платежі за будь-який період для оплати оренди приміщення та комунальних платежів.

25 серпня 2010 року між сторонами договору укладено додаток до договору оренди №1/03-08 від 12 березня 2008 року, яким сторонами договору визначено, що починаючи з 25.08.2010 року орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки вноситься позивачем на розрахунковий рахунок філії ВАТ «Індуктор» заводу «Оснастка».

Встановлено, що на виконання умов договору від 12.03.2008 року, ВАТ «Індуктор» 28.02.2011 року надав позивачу акт надання послуг №68, згідно з яким позивач зобов'язаний оплатити 98 090,46 грн., в тому числі 16 348,41 грн. податку на додану вартість. 28.02.2011 року ВАТ «Індуктор» видано податкову накладну №19 на суму 98 090,46 грн., в тому числі 16 348,41 грн. податку на додану вартість.

Разом з тим, позивачем, згідно пред'явлених до оплати рахунків ВАТ «Індуктор» за період з 03.02.2011 року по 11.02.2011 року, на розрахунковий рахунок філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» здійснено передоплату за використану електроенергію, дощові стоки за лютий 2011 року в загальній сумі 46832,14 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 7805,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №75 від 03.02.2011 року, №80 від 04.02.2011 року, №96 від 07.02.2011 року, №97 від 11.02.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що завод «Оснастка» є структурним підрозділом створеним на основі статуту ВАТ «Індуктор», без статусу юридичної особи.

ВАТ «Індуктор» є платником податку на додану вартість, відповідно до вимог ст.180 Податкового кодексу України, а тому зарахування позивачем сум податку на додану вартість в сумі 7805,00 грн. до складу податкового кредиту на підставі виданої ВАТ «Індуктор» податкової накладної є таким, що відповідає чинному податковому законодавству.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України - право на внесення сум податку до податкового кредиту виникає у позивача у разі здійснення операцій з придбання послуг, а саме: придбання послуг з оренди приміщення та інших комунальних послуг через ВАТ «Індуктор».

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

В силу п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.3 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг (п.200.4 ст.200 Кодексу).

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апеляційний суд дійшов до висноку, що судом першої інстанці правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000492303 від 15.06.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 7805,00 грн., оскільки позивачем за отримані послуги електропостачання, сплачено постачальнику ВАТ «Індуктор» платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» що є структурним підрозділом без статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року у справі №2а-2054/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді В.П. Сапіга

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.10.2014 року.