Ухвала суду № 40836147, 30.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 804/319/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 804/319/14 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-109» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2013 р. №0003292205 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72324,31 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36162,16 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податковий орган провів перевірку позивача, однак висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування, оскільки господарські операції були реально здійснені.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що внаслідок порушень статей 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит по ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг), постачальником (виконавцем) яких виступає ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» та ТОВ «Мир-Інвест» по взаємовідносинах з яким встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, відсутність об'єкту оподаткування податком на прибуток та ПДВ, оформлення господарських операцій на підставі недостовірних облікових первинних документів з метою надання податкової вигоди, укладення правочинів без реального настання наслідків за період, що перевірявся відповідачем на загальну суму 72 324,31 грн.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Судом у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну позивача в особі Дочірнє підприємство «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» його правонаступником - Дочірнім підприємством «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-109».

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Дочірнє підприємство "Будівельне управління Стальмонтаж -109" Публічного акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" зареєстроване як юридична особа 22.08.2000 року виконавчим комітетом Нікопольською міською радою, як платник податків перебуває на обліку в Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість. У період з 24.05.2013 року по 30.05.2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Будівельне управління Стальмонтаж-109" Публічного акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Спецфундамент-Плюс" (реєстраційний номер облікової справи платника податків 33972540), ТОВ "Мир-Інвест" (реєстраційний номер облікової справи платника податків 34366756) за період 01.01.2012 року по 30.06.2012 року. За наслідками перевірки складено Акт від 05.06.2013 року № 1591/225/31102612 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено: порушення ст.ст. 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 72 324, 31 грн. На підставі висновків Акту перевірки Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 р. №0003292205, яким збільшено суму грошового зобов'язання Дочірнє підприємство "Будівельне управління "Стальмонтаж -109" Публічного акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 72 324,31 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 36 162,16 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" та ТОВ "Мир-Інвест".

Відповідно до акту перевірки під час перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизований систем податкового органу, система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, акт №1103/224/33972540 від 15.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із підприємствами, акт перевірки №57/22/34366756 від 08.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мир-Інвест" по взаємовідносинам з підприємствами, а також попередній акт перевірки позивача від12.06.2012 року за 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р..

Так, ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" (виконавець) та ДП "БУ "Стальмонтаж-109" ВАТ "ДСК" (замовник) уклали договори від 07.12.2011 №23, від 09.01.2012 року №2, від 05.02.2012 року №6, від 07.02.2012 року №3, від 24.02.12 № 5, від 24.02.2012 №4 на виконання будівельно-монтажних робіт. У зв'язку з придбанням робіт в період з 01.01.12 р. по 31.03.12 р. позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 85728,37 гривень на підставі наданих податкових накладних.

У відповідності з даними електронних реєстрів отриманих податкових накладних позивач у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року до складу податкового кредиту травня 2012 року включено ПДВ в сумі 7 130,83 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Мир-Інвест" на підставі податкової накладної від 31.05.2012 року.

У зв'язку з отриманими актами про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, податковим органом зроблено висновок про не підтвердження факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" та січень-лютий 2012 року та ТОВ "Мир-Інвест" за травень 2012 року, встановлено відсутність у таких продавців об'єкта оподаткування податку на прибуток та ПДВ.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників з урахуванням актів, які надійшли від Лівоборежної МДПІ м.Дніпропетровська, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів виконавців, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду надані первинні документа, а саме: договори підряду №2 від 09.01.2012 року, №3 від 07.02.2012 року, №4 від 24.02.2012 року, №5 від 24.02.2012 року, №6 від 05.02.2012 року, додаткові погодження між позивачем та ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс", довідки про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, за лютий 2012 року, за березень 2012 року, розрахунки загальновиробничих витрат, рахунки-фактури, податкові накладні, докази сплати отриманих послуг, також договір поставки №280512 від 28 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "Мир-Інвест", видаткова накладна, рахунок на сплату та банківські виписки.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, за договорами, що розглядались, було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 804/319/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко