Ухвала суду № 40836114, 30.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 804/3165/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 804/3165/14

за позовом Дочірнього підприємства "ІМЕКС" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "ІМЕКС" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002562203 від 28.10.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Імекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару за період з лютого 2012 року по серпень 2012 року та його подальшої реалізації за межами митної території України у лютому, березні, квітні, липні 2012 року, за результатами якої, складено акт від 11.10.2013 року № 633/04-65-22-03/24993721. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0002562203 від 28.10.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 948766,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що на позивача не поширюється дія пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині, яка відноситься до платників податків, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість та до складу витрат яких входять суми ПДВ, сплачені у складі ціни придбаних товарів, робіт, послуг, вартість яких, належить до витрат такого платника податку, про те, що при експорті товару при розрахунку ціни мало бути включено як додаткові витрати - 20 % ПДВ, які були сплачені ДП "Імекс" ТОВ "Видавництво "Весна" при поставці товарів, у зв'язку із чим, сума придбання позивачем товару з урахуванням ПДВ є більшою, ніж сума реалізації цього товару на експорт.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Імекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару за період з лютого 2012 року по серпень 2012 року та його подальшої реалізації за межами митної території України у лютому, березні, квітні, липні 2012 року. Перевіркою встановлені порушення: - п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 632510,80 грн. у тому числі: у лютому 2012р. на суму 81225,60 грн.; у березні 2012р. на суму 169222,91 грн.; у квітні 2012р. на суму 237671,88 грн.; у травні 2012 року на суму 186,30 грн.; у липні 2012 року на суму 144204,11 грн. За результатами перевірки складено Акт від 11.10.2013 року № 633/04-65-22-03/24993721, на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення № 0002562203 від 28.10.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 948766,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність визнається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами".

Приписами частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України наведено визначення господарської діяльності, під якою розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 1 ст. 142 Господарського кодексу України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку з постачання товарів, послуг. Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань, у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у відповідній чинній редакцій), визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відтак, лише в разі фактичного здійснення господарської операції, документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Згідно абз. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 розділу 5 "Податок на додану вартість", Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

За характером проведеної позивачем господарської операції, така операція здійснена в митному режимі експорту товару, зокрема, за договорами № 72 від 28.04.2011 року, № 82 від 27.05.2011 року, № 190 від 18.06.2012 року. Згідно вказаної норми Податкового кодексу України, експортні товари, є об'єктом оподаткування ПДВ, експортер має право на бюджетну відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам.

Так, нормою ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" дано визначення експорту (експорту товарів), під яким розуміється продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Також, ст.ст. 70, 82, ч. 1, ч. 2 ст. 83 Митного кодексу України від 13.03.2012 визначено, що з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими, в тому числі експорт (остаточне вивезення). Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого, українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

3) виконати вимоги щодо застосування, передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством, подати органу доходів і зборів дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Статтею 66 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, що вивозяться за межі митної території України, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.

Митна вартість товарів, що вивозяться за межі митної території України, визначається при поміщенні цих товарів уперше в митний режим з наступним фактичним переміщенням їх через митний кордон України. При зміні митного режиму під час знаходження товарів за межами митної території України, митною вартістю товарів, є митна вартість, визначена на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації при їх першому поміщенні в митний режим.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "ІМЕКС" ТОВ "Видавництво "Весна" на підставі укладеного договору поставки від 28.04.2011 № 64 з ТОВ "ДВВ груп" та специфікації № 9 від 09.02.2012 року було придбано тормозні колодки на загальну суму 406128,00 грн. без урахування ПДВ. ПДВ за вказаною операцією склало 81 225,60 грн. На виконання вказаної операції виписано податкову накладну від 09.02.2012р. № 25, та видаткову накладну від 09.02.2012 р. № ДВ-0000025.

Таким чином, враховуючи, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та позивач, є платником ПДВ, останній правомірно заявив про своє право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 804/3165/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко