Рішення № 40835678, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5019/1541/12 29.09.14

За позовомПриватного вищого навчального закладу «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філіїДо Третя особа, За участюМіністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Кабінет міністрів України Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону УкраїниПровизнання права власності Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. - головуючий

суддя Смирнова Ю.М.

суддя Удалова О.Г.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Дяденчук А.І. - дов. № 199/1330-12 від 29.10.2012 року;

від відповідача-1: Ольховець В.П. - дов. № 220/509/д від 29.10.2013 року; Ковтун А.М. - дов. № 91-22/427 від 15.04.2014 року;

від відповідача-2: Коробенюк О.В. - дов. № 31 від 08.01.2014 року;

від третьої особи: Заінчковський Д.А. - дов. № 9.1-22/418 від 15.04.2014 року;

прокурор: Жоган А.А. - посвідчення № 011888;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання співвласником приміщень, посилаючись на те, що на підставі договорів оренди нежилих приміщень, укладених 29 вересня 2000 року між Міноборони та Рівненським відокремленим підрозділом «Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу», правонаступником якого є позивач, (з урахуванням додаткових договорів до вказаних угод) останній є орендарем нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 41 в гарнізоні міста Рівного за адресою: місто Рівне, вулиця Шевченка, 67-А. Листом Головного квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України (правонаступником якого є Відділ) від 2 квітня 2001 року № 144/1/6/868 позивачу було надано дозвіл на проведення капітального ремонту зазначених приміщень за рахунок власних коштів на суму 107 000 грн. 00 коп. Водночас, вказані роботи були проведені позивачем на загальну суму 203 238 грн. 00 коп., що підтверджується аудиторським висновком фірми «Аналітик-ХХІ» від 5 вересня 2005 року.

Оскільки в результаті виконання цих робіт було створено нову річ (учбовий корпус), позивач, посилаючись на статтю 778 Цивільного кодексу України, просив суд визнати його співвласником вказаних приміщень загальною площею 762,8 кв.м. з часткою власності 84,4%. Згодом позивачем було збільшено розмір позовних вимог, у відповідності до якого позивач просив визнати приватний Вищий навчальний заклад «Європейський університет» співвласником переробленого нежитлового приміщення №1 (дитячого садочку) загальною площею 583,5кв.м. з часткою власності 87,7 % який знаходиться за адресою вул. Шевченка, 67-А у м. Рівне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.02.2014 р. у справі № 5019/1541/12 відмовлено в задоволені позову Приватного Вищого навчального закладу «Європейський університет» підрозділу Рівненської філії до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, за участю Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону України про визнання права власності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 р. задоволено апеляційну скаргу приватного Вищого навчального закладу "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії, рішення від 27.02.2014 р. №5019/1541/12 скасовано.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме - з порушенням правил виключної підсудності. Так, відповідно до ч.5 ст.16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади розглядаються господарським судом міста Києва. Відповідно до частини першої Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом президента України від 06 квітня 2011 року N 406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.20.8. Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (із змінами та доповненнями), статтею 16 ГПК встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна. Якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва.

Всупереч наведеній нормі ч. 5 ст. 16 ГПК України, господарським судом Рівненської області прийнято рішення по суті спору у даній справі, де відповідачем є центральний орган виконавчої влади Міністерства оборони України.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.20.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (зі змінами та доповненнями), у разі, коли непідсудність справи даному місцевому господарському суду виявлено під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення і останнє в зв'язку з цим скасовується, то матеріали справи підлягають поверненню до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови апеляційної чи касаційної інстанції.

У зв'язку з наведеним матеріали справи № 5019/1541/12 повернуто до господарського суду Рівненської області для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України.

Після повернення до суду першої інстанції справи № 5019/1541/12, у результаті здійсненні автоматичного розподілу, остання розподілена судді Бережнюк В.В.

Ухвалою суду від 12.06.2014 р. справу № 5019/1541/12 за позовом приватного Вищого навчального закладу «Європейської університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії до Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, за участю Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону України, надіслано до Господарському суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 25.06.2014 року, справу № 5019/1541/12 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 01.07.2014 року справу № 5019/1541/12 суддею Спичаком О.М. прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 28.07.2014 року.

Представник відповідача-1 через відділ діловодства 18.07.2014 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимоги відмовити у повному обсязі.

Також 18.07.2014 року представник відповідача-1 через відділ діловодства подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи, яке буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання 28.07.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, ухвалою суду від 28.07.2014 року розгляд справи відкладено на 18.08.2014 року.

Представник позивача в судове засідання 18.08.2014 року не з'явився, проте 20.07.2014 року через відділення поштового зв'язку надіслав на адресу Господарського суду міста Києва заяву про зміну предмету позову, яка надійшла до суду 31.07.2014 року.

У даному судовому засіданні представники відповідачів-1,2 надали усні пояснення, відповідно до яких проти заяви про зміну предмету позову заперечували.

Судом оголошено, що заява про зміну предмету позову буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Зважаючи на складність спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року задоволено раніше подане клопотання представника відповідача-1 про призначення колегіального розгляду справи та призначено колегіальний розгляд справи № 5019/1541/12.

Керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, суддя Спичак О.М. звернувся до в.о. Голови Господарського суду м. Києва із заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 5019/1541/12.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 18.08.2014 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою суду від 18.08.2014 року справу № 5019/1541/12 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 15.09.2014 року.

У зв'язку з тим, що суддя Босий В.П. знаходився у відпустці, а суддя Цюкало Ю.В. знаходився на навчанні, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 15.09.2014 року справу № 5019/1541/12 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), судді Смирнова Ю.М. та Удалова О.Г.

Ухвалою суду від 15.09.2014 року справу № 5019/1541/12 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 15.09.2014 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Прокурор 15.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові заперечення проти позовної заяви, відповідно до яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити

15.09.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для укладення мирової угоди, а в судовому засіданні 15.09.2014 року подав клопотання про залучення до участі у справі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Представник відповідача-1 та прокурор у даному судовому засіданні надали усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотань представника позивача про відкладення розгляду справи та про залучення до участі у справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, у якості третьої особи, заперечували.

Клопотання представника позивача про залучення до участі у справі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача судом розглянуто та відхилено, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки фізичної особи-підприємця ОСОБА_9.

Приватним Вищим навчальним закладом «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив суд:

- визнати, що Приватним Вищим навчальним закладом «Європейський університет» внаслідок проведених капітального ремонту, добудови, надбудови та реконструкції двоповерхової будівлі дитячого садка, що знаходиться в м. Рівне по вул. Шевченка, 67-А створено нову річ, а саме чотирьохповерхову будівлю з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу Рівненської філії приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» загальною площею 1 677 кв. м.

- припинити право власності держави в особі Міністерства оборони України на нежиле приміщення № 1 (дитячий садок) загальною площею 583,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 67а.

- визнати Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» співвласником (право спільної часткової власності) чотирьохповерхової будівлі з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу Рівненської філії приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" загальною площею 1677 кв. м. з часткою 79%, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 67а.

- визнати державу в особі Міністерства оборони України співвласником (право спільної часткової власності) чотирьохповерхової будівлі з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу Рівненської філії приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» загальною площею 1 677 кв.м. з часткою 21 %, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 67а.

Зазначена заява позивача судом була прийнята в частині пункту 3 (визнання Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" співвласником (право спільної часткової власності) чотирьохповерхової будівлі з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу Рівненської філії приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" загальною площею 1 677 кв. м. з часткою 79?, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 67а) з огляду на те, що предмет позовних вимог залишився незмінним, а змінено лише кількісний її показник - розмір частки у співвласності у нежитловому приміщенні, що є допустимим в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині суд не прийняв заяву про зміну предмету позову, оскільки позивачем фактично заявлені додаткові вимоги.

У зв'язку з поданням заяви про зміну предмету позову та неявки третьої особи, суд задовольнив клопотання представника позивача та відклав розгляд зазначеної справи до 29.09.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2014 р. подав клопотання про призначення додаткової судової експертизи. В обґрунтування поданого клопотання, позивачем зазначено про те, що експертом не було надано відповіді на питання що таке «нова річ», а також висновок судового експерта не містить відповіді на питання, що відбулося за результатами робіт позивача «поліпшення речі», створення «нової речі» чи «капітальний ремонт».

Прокурор у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи заперечує.

Представники відповідача-1,2 надали усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про призначення додаткової експертизи заперечують.

Представник третьої особи надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про призначення додаткової експертизи заперечив у повному обсязі.

Розглянувши клопотання представника позивача про призначення додаткової будівельно-технічної експертизи, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до пункту 15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Зважаючи на висновки експерта та факти, які в ньому встановлені, суд не вбачає підстав для призначення додаткової експертизи, з огляду на те, що останній містить ясні, повні та вичерпні відповіді на питання, які ставилися судом у зв'язку з проведенням експертизи.

В судовому засіданні 29.09.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 29 вересня 2000 року, на підставі заяви на ім'я Начальника головного КЕУ Міністерства оборони України та після відповідного погодження, між Міністерством оборони України і відокремленим підрозділом ВНЗ «Європейський університет» - Рівненською філією були укладені договори оренди нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 41 в гарнізоні м. Рівне за адресою вул. Шевченка, 67а, а саме №688 (№204/2000/ГоловКЕУ), №689 (№205/2000/ГоловКЕУ) та 690 (№204/2000/ГоловКЕУ).

На підставі вказаних договорів в оренду передавалися приміщення (будівлі) комплексу дитячого садка (власне дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, площею, відповідно 60,8 кв.м., 118,5 кв.м. та 583,5 кв. м (інвентарні №№ 1,2,4, загальна площа 762,8 кв.м.).

Відповідно до Розпорядження міського голови від 14.07.1998 року №1352-р на дитячий садок зі складом та кухнею за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівне Міністерства оборони України зареєстровано єдине право власності (свідоцтво про право власності на приміщення дитячого садка №21 видане 15.07.1998р. за реєстраційним номером 144-233 в реєстровій книзі №2 КП "РМБТІ). (т.2 а.с.93).

Метою оренди, згідно умов укладених договорів, є використання позивачем орендованих приміщень (будівель) для функціонування в них вищого навчального закладу.

Орендовані приміщення (будівлі) передані орендарю по актах прийому-передачі.

Строк дії вказаних договорів становив 5 років з моменту їх укладення, а саме по 01 вересня 2005 року.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові договори до договорів оренди № 688 (№204/2000/ГоловКЕУ), № 689 (№205/2000/ГоловКЕУ) та № 690 (№204/2000/ГоловКЕУ), в яких сторони продовжили строк оренди до 01.01.2007 року.

Умовами додаткових договорів №204/2д, №205/2д, №206/2д, а саме п. 10.4 було передбачено, що у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковим договором № 204, 205, 206/3д від 01.01.2011року пункт 10.1 розділу 10 викладено в такій редакції: цей договір укладено строком на два роки з 01.01.2010 року до 01.01.2012 року включно (т. 1 а.с.100).

Відповідно до п.10.7 чинність цього договору припиняється в наслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; - загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; - банкрутства орендаря; - у разі смерті орендаря (якщо Орендарем є фізична особа).

Судом встановлено, що позивачем, не надано суду доказів, які б свідчили про його намір укласти договір оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди.

Отже, дія договору оренди була припинена після закінчення строку, на який його було укладено, а саме 01.01.2012 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі п. 6.2 договорів, листом за № 112 від 14 березня 2001 року звернувся до Начальника головного КЕУ Міністерства оборони України, який укладав договори оренди від імені Міністерства оборони України, за погодженням провести за власний кошт реконструкцію (поліпшення) орендованого майна, визначивши обсяг робіт та їх кошторисну вартість (станом на час укладення кошторису) у розмірі 107 000,00 гривень. (т.1 а.с. 109).

Листом № 144/1/6/868 від 02 квітня 2001 року Начальником головного КЕУ Міністерства оборони України був наданий дозвіл на проведення капітального ремонту орендованих приміщень за рахунок власних коштів позивача (т.1 а.с. 110).

При цьому у вказаному листі не було обумовлено вартості капітального ремонту. Дозвіл на проведення зазначених робіт також було закріплено у додатковому договорі № 98д/2001/ГоловКЕУ до договорів 204, 205, 206/2000 ГоловКЕУ, погодженому та підписаному у травні-червні 2001 року, із правом позивача виконати роботи по капітальному ремонту за рахунок власних коштів у розмірі, що перевищує 24 % вартості орендованих приміщень.

За наслідками обстеження орендованих будівель, сторонами 06 червня 2001 року був складений та погоджений дефектний акт на виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності цих будівель.

За фактом виконання цих робіт позивачем на проведення капітального ремонту комплексу орендованих приміщень станом на 01 вересня 2005 року фактично було витрачено 203 238 (двісті три тисячі двісті тридцять вісім) грн., що підтверджено аудиторським висновком від 05.09.2005р., проведеним аудиторською фірмою «Аналітик-ХХІ» та «Актом контрольного обміру виконаних орендарем робіт з відновлення експлуатаційної надійності об'єкта - нежитлових приміщень, розташованих за адресою м. Рівне вул. Шевченка, 67а (в/м №41, інв. №№ 1,2,4)», погодженим та затвердженим повноважними представниками сторін. (т.1 а.с.143).

З аудиторського висновку про наслідки перевірки, щодо підтвердження фінансування, здійсненого невід'ємного поліпшення нежитлових приміщень по вул. Шевченка, 67а, в/м 41 в місті Рівне Рівненської філії приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» за період з 01.12.2011 року по 06.08.20012 року, складений ТОВ «Аудиторська компанія ЕЛІТ-АУДИТ» від 06.09.2012 року вбачається, що у період з 01.12.2011р. по 06.08.2012 року позивачем на поліпшення орендованої будівлі використано 2 325 600,00грн.(т.2, а.с. 108-118).

Пунктом 6.3 додаткового договору №206/2д від 01.01.2009р. визначено, що орендар має право: з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не надано суду письмового дозволу орендодавця про можливість проведення реконструкції, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна на суму 2 325 600,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7780-7784 від 27.12.2013 року, складеним Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання ухвали суду від 22.05.2013 року, визначено, що:

- внаслідок проведених позивачем капітального ремонту, добудови, надбудови та реконструкції двохповерхової будівлі дитячого садка, що знаходиться в м. Рівне по вул. Шевченка, 67а, створено нову річ, а саме: чотирьохповерхову будівлю з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу Рівненської філії приватного вищого навчального закладу «Європейський університет».

- при виконанні будівельно-монтажних робіт в орендованій будівлі дитячого садка позивачем (Орендарем) створена нова річ, а саме: учбовий корпус Рівненської філії приватного вищого навчального закладу «Європейський університет». Ознаки створеної речі: з двохповерхової будівлі дитячого садка і (загальною площею 583,5кв.м.) влаштовано чотирьохповерхову будівлю з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу університету (загальною площею ~ 1677,0кв.м.).

- вартість здійснених орендарем поліпшень, згідно наведених Аудиторських висновків, становить 2 528 838,0грн. (два мільйони п'ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять вісім гривень).

- ринкова вартість будівель комплексу дитячого садка (без врахування права користування землею), що знаходиться у м. Рівне по вул. Шевченка, 67а, станом на даний час, становить: 3 216 045,0грн.( три мільйони двісті шістнадцять тисяч сорок п'ять гривень) без ПДВ.

- частка проведених Орендарем поліпшень у: - відсотковому відношенні відповідно до орендованих будівель комплексу дитячого садка на даний час становить: 79%;

- вартісному відношенні відповідно до орендованих будівель комплексу дитячого садка на даний час становить 2 528 838,0грн.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що в результаті виконаних будівельних робіт були здійснені невід'ємні поліпшення та створено нову річ з орендованого об'єкту нерухомого майна (учбовий корпус), позивач посилаючись на частину 4 статті 778 Цивільного кодексу України просив суд визнати його співвласником частини чотирьохповерхової будівлі з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу Рівненської філії Приватного вищого навчального «Європейський університет» загальною площею 1 677,00 кв.м. з часткою 79 %, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 67-А.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі посилаючись на те, що дія договору оренди була припинена 01.01.2012 р., а у відповідності до вимог п. 10.1 договору у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити від орендованого майна є власністю орендодавця. Вартість проведених орендарем за дозволом орендодавця невідокремлених поліпшень орендованого майна орендодавцем не компенсуються і є державною власністю. Також відповідачами наголошувалось на тому, орендарем були здійснені поліпшення без надання на те згоди орендодавця.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє повністю в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення господарського суду Рівненської області № 5019/1541/12 від 27.02.2014 р. Рівненський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 23.08.2012 р. виходив із того, що вказане рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки останнє прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме - із порушенням правил виключної підсудності. Матеріали справи № 5019/1541/12 повернуто господарському суду Рівненської області для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України.

Виконуючи вказівки Рівненського апеляційного господарського суду, які містяться у постанові від 20.05.2014 р., ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.06.2014 р. справу № 5019/1541/12 за позовом приватного Вищого навчального закладу «Європейської університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії до Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, за участю Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону України, надіслано до Господарському суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2014 р. справу № 5019/1541/12 прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначено її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 статті 386 цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Умовами п.п. 1,2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно ч. 4 статті 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 778 Цивільного кодексу України встановлює можливість наймачу стати співвласником орендованого майна, лише за наявності одночасно трьох умов:

1) якщо були здійснені поліпшення орендованого майна;

2) ці поліпшення було здійснено за згодою наймодавця;

3) в результаті поліпшення створена нова річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівняні із попереднім об'єктом найму.

Разом з тим, суд зазначає, що такі поняття як «капітальний ремонт об'єкту оренди» та «поліпшення орендованого майна» повинні розмежовуватися, оскільки згідно ч. 4 ст. 778 ЦК України орендар може набути частку у праві власності на об'єкт оренди лише у випадку здійснення саме поліпшення орендованого майна, тобто, здійснення орендарем за час оренди заходів, які спрямовані на вдосконалення та покращання стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей.

Зазначене право у орендаря відсутнє, якщо останній згідно ч. 2 ст. 776 ЦК України за домовленістю сторін зобов'язаний здійснити за власний рахунок капітальний ремонт орендованого майна, тобто, комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта (лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30 квітня 2003 року № 7/7-401 "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів").

При цьому, основна відмінність капітального ремонту та поліпшення орендованого майна полягає в тому, що капітальний ремонт це комплекс ремонтно-будівельних робіт, без проведення якого приміщення неможливо використовувати за призначенням. В свою чергу, поліпшення орендованого майна передбачає не просто здійснення відновлення належного стану об'єкта (як при ремонті), а наявність витрат у зв'язку з модернізацією, модифікацією, дообладнанням цього об'єкта, що зумовлює збільшення майбутніх вигод, які отримуються від використання такого майна. Тобто, при ремонті відбувається відновлення стану об'єкту оренди, його корисливих властивостей, а при поліпшенні - зміна майна.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2013 р. по справі № 921/307/13-г/14.

Разом з тим, суд, дослідивши питання здійснення позивачем поліпшення орендованого майна з'ясував, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження надання орендодавцем орендарю згоди на здійснення поліпшення. При цьому позивачем на надано доказів протилежного.

Представники відповідачів зазначили, що Відділом була надана лише згода на проведення капітального ремонту, а згоди на проведення поліпшення в орендованих приміщеннях позивачу не надавались, а тому створення нової речі позивачем відбувалось без відповідного погодження.

Крім того, судом враховується, що вищезазначені поліпшення були зроблені позивачем після припинення дії договору оренди.

Судом при прийняті зазначеного рішення висновок судового експерта було враховано з вимогами зазначеними в ч. 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Висновок судового експерта оцінюється судом із врахуванням вимог ст.43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з тим, що позивач не довів та не надав суду належних доказів здійснення ним невід'ємних поліпшень та створення нової речі з орендованого об'єкту нерухомого майна, що є необхідною умовою для визнання права власності, то позовні вимоги про визнання позивача співвласником чотирьохповерхової будівлі з добудовою та мансардним поверхом учбового корпусу рівненської філії Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» з часткою 79 %, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.10.2014 року

Колегія суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий)

суддя Ю.М. Смирнова

суддя О.Г. Удалова