Постанова № 40835476, 03.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3095/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н. А.,

представника позивача - Моцун О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання неправомірними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання неправомірними та скасування постанов від 10 липня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 10 липня 2014 року про розшук майна боржника.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду з винесеними постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 10 липня 2014 року, якою накладено арешт на транспортний засіб CHERRY TIGGO, д.н.з. НОМЕР_1 та постановою про розшук майна боржника від 10 липня 2014 року, оскільки, вказаний вище транспортний засіб з 21 липня 2012 року належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_3

Із вищевказаними постановами державного виконавця позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (ідентифікаційний код 13958710) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1761186,83 грн.; податку на прибуток у розмірі 3002156,66 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року по справі № 2а-1670/402/12 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспродукт" податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 933,60 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Полтавським окружним адміністративним судом 15 лютого 2013 року було видано виконавчий лист №2а- 1670/402/12.

25 квітня 2014 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 479 413 грн. 79 коп. у виконавчому провадженні № 37362930 /а. с. 110/.

19 травня 2014 року постановою про відкриття виконавчого провадження № 43348814 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ВП № 37362930 від 25 квітня 2014 року /а. с. 112/.

Постановою від 10 червня 2014 року виконавче провадження № 43348814 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 43644782 /а. с. 113/.

У зв'язку з тим, що постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 квітня 2014 року не було виконано в термін, наданий для самостійного виконання, 10 липня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Ткаченком Сергієм Володимировичем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №43348814, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно /а. с. 115/.

Постановою від 10 липня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Ткаченком Сергієм Володимировичем, на підставі відповіді Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, оголошено розшук транспортного засобу марки CHERRY TIGGO, д.н.з. НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3.

Із постановами старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Ткаченко С.В. від 10.07.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про розшук майна боржника позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. До таких, крім іншого, відносяться постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому частиною 3 вказаної статті визначені права державного виконавця, зокрема зазначено, що державний виконавець має право офіційно звернутися до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати йому безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також можуть бути використані для розшуку майна боржника.

Листом від 16 червня 2014 року № 6706 відповідач звернувся до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кременчук та Кременчуцького району з проханням надати інформацію про наявність майна, що зареєстровані за ТЗОВ "Сільгосппродукт".

10 липня 2014 року листом від 26 червня 2014 року № 5302/2878 Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кременчук та Кременчуцького району повідомив відповідача про наявність у ТЗОВ "Сільгосппродукт" транспортних засобів, а саме: CHERRY TIGGO (2008), д.н.з. НОМЕР_1, тип кузова - легковий універсал-В, № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_4 від 25 січня 2008 року.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" серед заходів примусового виконання рішень передбачено, зокрема, звернення стягнення на майно боржника.

Визначення майна, як об'єкта права, надано статтею 190 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої майном вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 Цивільного кодексу України).

Особа здійснює право власності на річ (майно) відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України). В той же час вказаною нормою не визначено конкретних доказів, якими особа повинна підтверджувати своє суб'єктивне право.

Насамперед, доказами, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно є правовстановлювальні документи. Перелік таких документів щодо рухомого майна наведено в постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" від 7 вересня 1998 року N 1388. Так, пунктом 16 вказаного Порядку визначено, що на зареєстровані у підрозділі Державтоінспекції транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію.

Однак, як вбачається з документів наданих позивачем, власником спірного транспортного засобу марки CHERRY TIGGO, д.н.з. НОМЕР_1, тип кузова - легковий універсал-В, № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 є ОСОБА_3, що підтверджується посвідченою копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, довідкою УДАІ УМВС України в Полтавській області від 22 серпня 2014 року № 11/9-6539, відповідно до яких ОСОБА_3 набула право власності на спірне майно з 21 липня 2012 року.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

З наведеного випливає, що державний виконавець під час примусового виконання рішення зобов'язаний вчиняти дії щодо розшуку та визначення майна боржника, і на виконання цього обов'язку має право звернення до органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

В той же час, обов'язковою передумовою для винесення постанови про розшук майна є встановлення державним виконавцем на підставі належних та допустимих документів факту належності певного майна на праві власності саме боржнику.

Як підтверджено матеріалами справи, 10.07.2014 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Ткаченко С.В. винесено постанову про оголошення розшуку транспортного засобу марки CHERRY TIGGO, д.н.з. НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 /а.с. 115/.

05 вересня 2014 року на запит суду надійшов лист від Управління ДАІ УМВС України у Полтавській області від 22 серпня 2014 року № 11/9-6359, з якого вбачається, що вищевказаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3 з 21 липня 2012 року /а. с. 72-73/.

Також, слід зазначити, що державним виконавцем 05 серпня 2014 року було отримано відповідь Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів від 30 липня 2014 року № 5702/3411, з якої слідує, що за ТЗОВ "Сільгосппродукт" транспортні засоби не зареєстровані /а. с. 120/.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За таких обставин, оскаржувана постанова від 10.07.2014 про розшук майна боржника є необґрунтованою, тобто такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Зважаючи на те, що постанова про розшук майна боржника є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання неправомірним та скасування вищевказаної постанови, натомість визнати її протиправною і скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною та скасування постанови від 10.07.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частиною 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна (частиною 4 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

З наведеного випливає, що винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є складовою частиною процедури звернення стягнення на майно боржника.

Суд зауважує, що із оскаржуваної постанови не можливо встановити, що державним виконавцем застосовано арешт саме на автомобіль марки CHERRY TIGGO ЗНГ, 2008 року випуску, № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3, який, як зазначено раніше, належить ОСОБА_3, тому суд приходить до висновку, що постанова про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження прийнята на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому позовні вимоги в частині оскарження цієї постанови є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

У відповідності до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання неправомірними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Ткаченка Сергія Володимировича про розшук майна боржника від 10 липня 2014 року у виконавчому провадженні ВП № 43348814, якою оголошено у розшук транспортний засіб марки CHERRY TIGGO, д.н.з. НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (ідентифікаційний код 13958710) судові витрати у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький