Постанова № 40832168, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 року Справа № 904/6623/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. – доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі №904/6623/14

за позовом Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", вул. Серпова, 3, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Актабанк", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, б. 53

про зобов'язання виконати платіжні доручення відповідно до умов договору та тарифів, що діяли станом на 08.08.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі №904/6623/14 (суддя: Панна С.П.) повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Апелянт вважає зазначену ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема, порушено приписи статті 55 Господарського процесуального кодексу України та безпідставно застосовано пункт 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у справі №904/6623/14 прийнято та призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є..

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28.

Судова колегія розглядає справу за наявними матеріалами справи (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 07.10.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Актабанк" про зобов'язання виконати платіжні доручення: №8 від 08.08.2014 року на суму 155000,00 грн.; №9 від 08.08.2014 року на суму 78175,00 грн.; №10 від 08.08.2014 року на суму 25251,00 грн.; №11 від 08.08.2014 року на суму 150 000,00 грн.; №13 від 08.08.2014 року на суму 250 000,00 грн.; №14 від 08.08.2014 року на суму 125 000,00 грн.; №15 від 08.08.2014 року на суму 200 000,00 грн., на загальну суму 983 426,00 грн., відповідно до умов договору від 15.04.2014 року за №В10-2001/Т і тарифів, що діяли станом на 08.08.2014 року.

15.04.20104 року між Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк" було укладено договір №В10-2001/Т на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку.

За договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина 1 статті 1066 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Підставою для звернення до суду з позовом є порушення Відповідачем умов Договору щодо обслуговування рахунку та здійснення операцій за рахунком.

Спір виник у зв’язку з тим, що Відповідач не надавав послуги з обслуговування рахунку та здійснення операцій на рахунку, а не спір про право власності на кошти, які знаходяться на рахунку.

Вимоги Позивача полягають в зобов’язанні Відповідача виконати умови Договору в натурі, що є вимогами немайнового характеру.

Законом України «Про судовий збір» визначено порядок і розміри ставок судового збору, що підлягає сплаті за подання до суду позовних заяв та інших процесуальних документів.

Ціна позову визначається відповідно до статі 55 Господарського процесуального кодексу України:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

В пунктах 2.2, 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що статтею 55 Господарського процесуального кодексу передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Зокрема, господарським судам слід враховувати, що:

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 Господарського процесуального кодексу такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 Господарського процесуального кодексу); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу.

Вимоги Позивача до Відповідача щодо виконання доручень є вимогами з приводу виконання умов Договору, а не вимогами про стягнення грошових коштів на користь Позивача, відтак є вимогами саме немайнового характеру.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі №904/6623/14 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі №904/6623/14 скасувати.

Справу №904/6623/14 передати до господарського суду Дніпропетровської області на розгляд по суті.

Розподіл суми судового збору, пов’язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснити господарському суду Дніпропетровської області за результатами розгляду ним скарги Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі №904/6623/14.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.10.2014 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко