Рішення № 40831667, 01.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6018/14 Головуючий І інстанції - Глібко О.В.

Справа № 644/13/13-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія: відшкодування шкоди РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Довгаль А.П., Коваленко І.П.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі його представника - ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ПрАТ «Страхова компанія «Перша» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєного злочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, СК "Перша" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок скоєного злочину.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 посилалася на те, що 20 березня 2011 pоку, вона перебувала в якості пасажира в автомобілі ВАЗ-21121 д.н НОМЕР_5, за кермом якого був ОСОБА_8 В районі буд. 123 по вул. Роганській в м. Харкові відбулося зіткнення з автомобілем КАМАЗ-5410 д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, який знаходився в стані наркотичного сп'яніння і не мав посвідчення водія на управління транспортним засобом. При проведенні лівого повороту вказаний автомобіль не пропустив автомобіль ВАЗ, який рухався прямо, що і явилося причиною зіткнення автомобілів. В результаті ДТП ОСОБА_8 отримав несумісні з життям тілесні ушкодження, від яких помер на місці. Позивачка ОСОБА_5 отримала тілесні пошкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми з очагами контузії мозолистого тіла і білої речовини, подвійний перелом нижньої щелепи в області правого суглобного відростку та правого кута, рана підборіддя, садно обличчя, закриту травму грудей, забиття серця та правої легені, розрив брезжейки тонкої кишки, закритий перелом діафізу лівого стегна кістки.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. З ст. 286 КК України і на теперішній час відбуває покарання. Автомобіль КАМАЗ д.н. НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 з правом керування ОСОБА_3 В день ДТП ОСОБА_3 незаконно передав управління транспортним засобом ОСОБА_6

З урахуванням уточнень просила стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 190000 грн. Стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10000 грн. Також просила стягнути на її користь з ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 22581 грн.

Відповідач ОСОБА_6 проти позову не заперечував, направивши суду відповідну заяву.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 190000 грн., з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Стягнуто на користь держави судовий збір з ОСОБА_3 у сумі 1900 грн., з ОСОБА_6 - 229,40 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з нього моральної шкоди в сумі 190000 грн. та на користь держави судового збору у сумі 1900 грн. - скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в позові в цій частині. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що посилання суду на його винні дії щодо передачі керування автомобілем сторонній особі є помилковим.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з наявності такої шкоди, принципу розумності та справедливості, проте суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави суд визначив невірно.

Встановлено, що ОСОБА_6 20.03.2011 року, керуючи автомобілем-тягачем КАМАЗ-5410 д.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_7, із зношеним малюнком протектора і пошкодженнями шин, з автоцистерною ОДАЗ-9370 д.н. НОМЕР_4, що належить ПФ "Галс", під впливом наркотичних засобів, без посвідчення водія і талона до нього (маючи на руках тимчасовий талон на право управління транспортним засобом, строк дії якого закінчився 06.12.2010 року), рухався в м. Харкові по вул. Роганській з боку вул. Миру у напрямку учбового господарства "Комуніст". Біля будинку №123, перед поворотом наліво, водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.п.1.5; 10.1;16.13 Правил дорожнього руху, не переконався в безпеці зміни напрямку руху керованого ним автомобіля, повертаючи ліворуч, не пропустив автомобіль ВАЗ-21121 д.н. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_8, що рухався прямо і допустив з ним зіткнення. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_8 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що стали причиною його смерті на місці ДТП. Пасажиру ОСОБА_5 завдано тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26.08.2011 року ОСОБА_6 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. З ст. 286 КК України і на теперішній час відбуває покарання.

Власником автомобіля КАМАЗ-5120 д.н. НОМЕР_3 є ОСОБА_7 Право керування даним автомобілем має ОСОБА_3, про що є запис в свідоцтві про реєстрацію автотранспортного засобу. ОСОБА_3 користувався даним автомобілем, як підприємець за договором з ПФ "Галс" та здійснював на вказаному автомобілі міжміські перевезення по доставці питної води "Роганська" ( а.с. 20 ).

Згідно ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В п. 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Таким чином за шкоду, завдану ОСОБА_5 джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем КАМАЗ-5410 д.н. НОМЕР_3 має відповідати ОСОБА_3, який на відповідній правовій основі використовував цей автомобіль.

Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до правил ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_5 в результаті ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, продовжує лікуватись та правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який є необхідним і достатнім.

В цій частині судове рішення відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Проте не можна погодитись з висновками суду в частині визначення розміру судового збору, який має бути стягнутий з ОСОБА_3 на користь держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним судове рішення в частині стягнення судового збору на користь держави з ОСОБА_3 змінити, зменшивши його розмір з 1900 грн. до 229,40 грн.

Рішення суду в частині стягнення коштів з ОСОБА_6 та відмови в задоволенні позову про стягнення коштів з ОСОБА_7 сторонами не оскаржувалося, судовою колегією не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 червня 2013 року - змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_3 на користь держави судового збору з 1900 грн. до 229,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді