Ухвала суду № 40831096, 08.10.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3733/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Базан Л.Т. Провадження № 11-кп/789/256/14 Доповідач - Подковський О.А.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Подковського О.А.

Суддів - Свачій І. М., Максимович Ю. А.,

з участю прокурора - Пащенка В.В.;

обвинуваченого - ОСОБА_2;

захисника-адвоката - ОСОБА_3;

потерпілої - ОСОБА_4;

при секретарі - Беській С.В.,

із застосуванням технічного комплексу «Оберіг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Пащенка В.В. та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 липня 2014 року, яким засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лисова-Лисіївка Калинівського району Вінницької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше несудимого,

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за яким призначено йому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.

Строк відбування призначеного судом ОСОБА_2 покарання рахується з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОВС та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області ОСОБА_5 в інтересах держави в особі фінансового управління ТМР про стягнення з ОСОБА_2 в користь місцевого бюджету в особі фінуправління ТМР - задоволено повністю - стягнуто із ОСОБА_2 2 874, 29 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в користь місцевого бюджету: р/р 31414544700002, код 23588119, МФО 838012, одержувач - ГУДКУ в Тернопільській області, призначення платежу «Інші надходження», 24060300 КБК.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_2 - задоволено частково - стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь потерпілої ОСОБА_4 6 322, 07 грн. на відшкодування завданої кримінальним правопорушення матеріальної, а також 50 000 грн. - моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення: судово автотехнічних експертиз №5-642/12 від 17 грудня 2012 року та №5-63/13 від 14 лютого 2013 року в сумі по 490,4 грн. за кожну та №5-77/13 від 26 лютого 2013 року в сумі 489, 44 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи №5-643/12 від 14 грудня 2012 року в сумі 490, 4 грн., в користь держави (УК у м.Тернополі /м.Тернопіль/ 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726), з відповідними призначеннями платежів.

Як зазначено у вироці, 06 грудня 2012 року близько 17 год. 55 хв. обвинувачений ОСОБА_2, як водій, керуючи технічно справним автомобілем «Опель Віваро 1, 9ДТІ», д.н.з. НОМЕР_1, з одним пасажиром рухався по вул. С.Будного м.Тернополя у напрямку від вул.Об'їзної до вул.Львівської зі швидкістю приблизно 40 км/год, під час чого був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги п.п. 1.5 ч.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, унаслідок чого навпроти території авторинку «Мотор», обвинувачений ОСОБА_2, як водій, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїжджу частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу зліва-направо по ходу руху керованого обвинуваченим вищевказаного автомобіля, відповідно до вимог п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог), 12.3 ПДР України, за яким, виявивши небезпеку для свого руху, тобто, зміну дорожньої обстановки - появу рухомого об'єкту, який наближається до смуги його руху, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а продовжив рух.

Внаслідок порушення вищевказаних пунктів ПДР України, обвинувачений ОСОБА_2 не забезпечив безпеку дорожнього руху та шляхом несвоєчасного застосування екстреного гальмування позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль «Опель Віваро 1, 9ДТІ», через що передньою правою його частиною скоїв наїзд на пішохода, а саме - на потерпілу ОСОБА_4, яка у результаті вищезазначеної ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому правих ребер 3-го по передній пахвовій анатомічній лінії (передня-бокова поверхня грудної клітки) та 7-го по лопатковій анатомічній лінії (задня поверхня грудної клітки), розриву лівої долі печінки по вісцеральній поверхні, синців та саден правих плеча і передпліччя, кистей і ніг, в тому числі на внутрішній поверхні правого стегна, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

По справі була подана апеляційна скарга прокурора, яка відкликана.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. При цьому зазначає, що слід дослідити висновок автотехнічного транспортно - трасологічного дослідження № 1242/1З-21 від 08.07.2013 року та висновок експертного дослідження № 844/13-21 від 11.11.2013 року та призначити автотехнічну експертизу, за участю експертів ХНДІСЕ та КНДІСЕ, проведення якої поручити КНДІСЕ.

Вважає, що висновок автотехнічного траспортно - трасологічного дослідження № 1242/1З-21, являється доказом, так як він виконувався судовим експертом 3-го класу, експертом автотехніком ОСОБА_7, який має вищу технічну освіту, освітньо кваліфікаційний рівень "Спеціаліст", експерт по спеціальності 10.1 - "Дослідження обставин дорожньо -транспортних пригод". 10.2 - "Дослідження технічного стану ТЗ". 10.4 - "Транспортно - трасологічне дослідження", стаж експертної роботи з 1990 року в зв'язку з цим суд повинен дати юридичну оцінку цьому висновку згідно ст. 94 КПК України.

Крім того зазначає, що суд також не взяв до уваги в якості доказів висновок експертного дослідження №844\13-21 від 11.11.2013 року, оскільки на його думку:

- експерт особисто визначив момент виникнення небезпеки для руху, без даних, про це у адвокатському запиті. Зазначає, що захист в адвокатському запиті ставив запитання: - "Коли, згідно методичних рекомендацій у галузі судової авто - технічної експертизи виникає небезпека для руху?", і вказав всі необхідні дані які були взяті з постанов слідчого про призначення автотехнічних експертиз та ксерокопії матеріалів ДТП;

- в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_8, який пояснив, що йому було предоставлено достатньо матеріалів для проведення експертизи і дачі відповідей на поставленні запитання. Також, експерт ОСОБА_8 суду пояснив, що він відповідно до ч.ч.2.3 п. 1.1.3 розділу II "Інженерно - транспортні експертизи Науково - методичних рекомендації з питань підготовки та призначення експертиз, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 року № 53\5", має право давати відповідь на запитання: - "Коли виникає небезпека для руху?", що і ним було зроблено;

- судом експерту ОСОБА_8 було представлено для ознайомлення висновок судово автотехнічної експертизи № 5-63/1З, чи відповідають вихідні данні які були зазначенні в експертизі, і вихідним даним які йому у запиті про проведення експертизи вказав адвокат. Експерт вказав, що вихідні дані однакові.

Заслухавши суддю-доповідача, при дачі пояснень, дебатах та в останньому слові обвинуваченого ОСОБА_2, та в дебатах і при дачі пояснень його захисника, які просять вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, та підтримали доводи поданих апеляцій, прокурора, потерпілої, які згідні з вироком суду, дослідивши матеріали та доводи апеляції, колегія вважає наступне.

Так, у відповідності до п.1.10 ПДР України «Небезпека для руху» - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.

Як слідує із пояснень ОСОБА_2, яким суд, на думку колегії, дав вірну юридичну оцінку, вбачається, що він, як водій, 06 грудня 2012 року близько 18 год. керував автомобілем «Опель Віваро 1,9ДТІ», д.н.з. НОМЕР_2, з одним пасажиром та рухався по вул. С.Будного м.Тернополя у напрямку від вул.Об'їзної до вул.Львівської зі швидкістю близько 40-50 км/год біля ринку «Мотор». В той час на вулиці було темно, ліхтарі зовнішнього освітлення увімкнутими не були, у його, обвинуваченого, транспортному засобі було увімкнуте ближнє світло фар, а проїжджа частина дороги була засніженою. За 50 м він, ОСОБА_2, побачив потерпілу, яка вільним кроком переходила проїзну частину дороги і тоді він помітив, що вона його побачила і десь, коли він був за 20-25 м, зупинилась, на що він, обвинувачений, подумав, що вона його пропускає, а тому продовжив рух керованим ним транспортним засобом, однак потерпіла почала знову йти, внаслідок чого сталося ДТП, тобто, він, ОСОБА_2, наїхав своїм транспортним засобом на потерпілу.

Вказаними поясненнями ОСОБА_2, який хоч і не визнав своєї вини, стверджується те, що Він порушив вимоги п.1.10 ПДР України, а саме, як слідує із його слів, побачивши пішохода за 50 м, яка переходила проїжджу частину дороги, тобто поява рухомого об'єкта, яка наближалася, а згодом перетинала смугу руху транспортного засобу, який загрожує безпеці дорожнього руху, однак не вжив жодних заходів до недопущення дорожньо-транспортної події, понадіявшись на те, що потерпіла його пропускає, в тому числі екстренне тормозіння, змешення швидкості, аж до повної зупинки, об'їзд, хоча мав таку можливість, про що свідчить:

- висновок судово-автотехнічної експертизи №5-642/12 від 17.12.2012 року (а.к.п. 100-110 Т.2), згідно якого робоча гальмівна система автомобіля «Опель Віваро 1,9ДТІ», д.н.з. НОМЕР_2, знаходиться в працездатному стані, технічних несправностей не виявлено;

- протокол огляду місця події (а.к.п. 16-29 Т.2) та додатки до нього;

- висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №5-643/12 від 14 грудня 2012 року, згідно яких вбачається, що первинний контакт тіла пішохода в даній ДТП проходив із передньою правою частиною автомобіля «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_1.

Як слідує із вказаних доказів, в тому числі із пояснень ОСОБА_2, жодних перешкод по вжиттю заходів для недопущення дорожньо-транспортної події у нього не було. При цьому, удар прийшовся в праву частину автомобіля.

Про це свідчить і протокол проведення слідчого експерименту зі схемою та таблицею ілюстрацій до нього від 08 лютого 2013 року за участю потерпілої ОСОБА_4, якому суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку, і з якого вбачається, що конкретна видимість пішохода з робочого місця водія автомобіля «Ореl-Vivaro» р.н. НОМЕР_3, а саме силуету пішохода, по якому можна чітко розрізнити, що це саме пішохід, наступає в точці № 4, і в цей момент відстань від передньої частини автомобіля «Ореl-Vivaro» р.н. НОМЕР_3 до місця наїзду на пішохода ОСОБА_4 складає - 66,4 м.

В подальшому аналогічні дії були проведенні при переміщенні автомобіля «Ореl-Vivaro» р.н. НОМЕР_3 між точками № 4.1, 3.1, 2.1, 1.1 (враховуючи, що його швидкість руху на час ДТП становила 40 км/год.), і пішохода між точками № 4-1. При такому переміщенні понятими, які знову почергово займали місце водія автомобіля «Ореl-Vivaro» р.н. НОМЕР_3 було констатовано, що в даному випадку з самої дальньої точки (№ 4.1) розташування автомобіля «Ореl-Vivaro» до місця наїзду наступає видимість пішохода, а саме силуету пішохода по якому можна чітко розрізнити, що це пішохід, який розпочинає перехід проїзної частини дороги та знаходиться на лівому краю проїзної частини дороги та узбіччя. Після такого переміщення понятими було констатовано, що конкретна видимість пішохода з робочого місця водія автомобіля «Ореl-Vivaro» р.н. НОМЕР_3, наступає в точці № 4.1, і в цей момент відстань від передньої частини автомобіля «Ореl-Vivaro» р.н. НОМЕР_3 до місця наїзду на пішохода ОСОБА_4 складає - 44,4 м.

Отже встановлено, що з робочого місця водія автомобіля «Ореl-Vivaro» пішохода можна побачити, коли даний автомобіль знаходиться на відстані - 66,4 метри від своєї передньої частини до місця наїзду на пішохода ОСОБА_4, тобто саме на такій відстані настає конкретна видимість пішохода з робочого місця водія автомобіля «Ореl-Vivaro», і автомобіль вказану відстань при швидкості 60 км/год., без застосування водієм гальмування долає за 4 секунди., а при швидкості його руху 40 км/год., без застосування водієм гальмування за 4 секунди автомобіль «Ореl-Vivaro» долає відстань 44,4 м., з якої також

можна чітко побачити пішохода.

При положеннях автомобіля «Ореl-Vivaro» та пішохода, в яких наставала конкретна видимість пішохода, була визначена видимість у напрямку руху з робочого місця водія автомобіля «Ореl-Vivaro» р.н. НОМЕР_3. Тоді, по дорозі в напрямку м. Зборів біля межі правого краю проїзної частини дороги та узбіччя був направлений один із учасників слідчої дії. Орієнтуючись на людину, водій-спостерігач мав можливість орієнтуватись на місце до якого проглядається границя проїзної частини дороги подавав звуковий сигнал для того, щоб зупинити рух людини. При вимірювані встановлено, що видимість в напрямку руху з робочого місця водія автомобіля «Ореl-Vivaro» на ближньому світлі фар при обох варіантах переміщення автомобіля враховуючи швидкості руху 60 чи 40 км/год., становить - 69 метрів.

Вказаним протоколом підтверджується пояснення ОСОБА_2 про те, що Він фактично не вживав жодних заходів до недопущення ДТП, оскільки понадіявся, що потерпіла його пропустить, хоча згідно п. 12.3 ПДР України Він повинен був переконатися, що проїзд є безпечним для нього, однак цього не зробив.

Крім того, вина ОСОБА_2 підтверджується іншими доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку.

Так, згідно із висновком судової автотехнічної експертизи №5-63/13 від 14 лютого 2013 року слідує, що в умовах дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, водій автомобіля «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_1, повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху»), 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. При заданому слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля «Опель Віваро» з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзд на останнього. Невідповідність дій водія автомобіля «Опель Віваро» технічним вимогам п.п.1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху»), 12.3 ПДР України призвело до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «Опель Віваро» зазначеним вимогам пунктів Правил. (т.2,а.м.к.п. 135-139) .

Вказаний висновок підтвердив експерт ОСОБА_9, який проводив експертизу. При цьому Він пояснив, що згідно п.7 даного висновку небезпека для руху водію автомобіля «Опель Віваро» ОСОБА_2 виникає з моменту настання конкретної видимості пішохода ОСОБА_4, яка розпочинає перехід проїзної частини дороги з лівого узбіччя. З моменту настання видимості пішохода з робочого місця водія автомобіля «Опель Віваро» пішохід ОСОБА_4 перпендикулярно по проїзній частині дороги подолала відстань до місця наїзду 7, 5 м за 4 с.

Згідно Інструкцій про призначення та проведення експертиз у вихідних даних вказано місце виникнення небезпеки, але якщо експерт не погоджується із наведеними даними, то він сам повинен розрахувати вказаний момент, тобто, момент виникнення небезпеки для водія і пояснити те, чому він не згідний із вихідними даними. В даному випадку він, експерт, погодився із даними, що були вказані йому слідчим для проведення експертного дослідження, а тому склав відповідний висновок.

При проведенні експертом експертного дослідження було використано такі інформаційні джерела, як «Дорожньо-транспортні пригоди. Критерії оцінювання дій водія», відповідно до якого, коли пішохід проходить проїзну частину дороги з ліва направо, а дорога має по одній смузі руху в одному напрямку, небезпека для руху виникає з моменту виходу пішохода на проїзну частину дороги, при цьому в повноваження експерта автотехніка не входить обов'язок оцінювання дій пішохода.

При проведенні експертного дослідження він, експерт, використовував постанову про призначення експертизи, в якій були вказані всі вихідні дані та інформаційні джерела, які перераховані у висновку, а також матеріали кримінального провадження в 1 томі. Так, у постанові про призначення експертизи не вказана загальна видимість пішохода, але він, експерт, ознайомлювався із матеріалами кримінального провадження, де в протоколі проведення слідчого експерименту від 08 лютого 2013 року вказано, що загальна видимість пішохода ОСОБА_4 складала 44, 4 м, тобто, відстань від передньої частини автомобіля «Опель Віваро» до місця наїзду на пішохода ОСОБА_4 складає 44, 4 м, а конкретна видимість пішохода, а саме його силуету, по якому можна розпізнати що це - пішохід складає 66, 4 м, при цьому він, експерт, брав до уваги відомості, що були внесені у постанові про призначення експертизи, де вказано, що потерпіла ОСОБА_4 подолала відстань 7,5 м за 4 с, а автомобіль ОСОБА_2 за 4 с подолав відстань 44, 4 м, при тому що у вихідних даних вказано, що пішохід ОСОБА_4 рухалась із швидкістю 1, 87 м/с. Відстань 66,4 м при швидкості руху автомобіля 40 км/год він проїжджає - за 6с. Небезпека для водія виникає з моменту, коли пішохід вступила на пішохідний перехід.

Так, він, експерт, враховував те, що водій, який рухався вул.С.Будного в напрямку м.Зборова, не мав можливості виявити дорожній знак, який свідчив про те, що там знаходиться нерегульований пішохідний перехід, оскільки дорожній знак був повернутий в бік м.Зборова, а також те, що дорожня розмітка була відсутня у зв'язку з погодними умовами. Коли водій проінформований про наявність знаку нерегульований пішохідний перехід, то він мав діяти у відповідності до п.18.1 ПДР України, а коли попереджувальний знак відсутній, то він, експерт, не використовував цього пункту ПДР, а лише вказав за пунктами 1.10, 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України.

Тому, колегія суддів вважає, що суд дав вірну юридичну оцінку висновку судової автотехнічної експертизи №5-63/13 від 14 лютого 2013 року, оскільки він є науково обґрунтованим та зробленим на підставі ретельного аналізу наданих на експертне дослідження матеріалів кримінального провадження, а також узгоджується з іншими зібраними в процесі провадження досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі з незмінними показаннями потерпілої ОСОБА_4, протоколом проведеного із останньою слідчого експерименту, що повністю об'єктивно узгоджується з протоколом огляду місця події та зафіксованим у ньому даними, а також частково і показаннями обвинуваченого, який визнав, що за 50 м побачив ОСОБА_4, коли був за 20-25 м від неї, подумав, що вона його пропускає, однак потерпіла почала знову йти і сталося ДТП.

Як слідує із висновку експертного дослідження за результатами автотехнічного дослідження обставин ДТП №844/13-21 від 11 листопада 2013 року, вказане дослідження проведено на підставі запиту захисника - адвоката ОСОБА_3, яке він самостійно подав в процесі судового розгляду до ТОВ «Експертно-юридична фірма «Соломон», надавши ксерокопії матеріалів ДТП на 15 арк., про що зазначено у висновку експертизи, з вказівкою, що це є вихідні дані.

За висновком вказаної експертизи в даній дорожній ситуації небезпека для руху водію автомобіля «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_2 виникає з моменту початку перетину пішоходом проїзної частини дороги шириною 4, 8 м з накатаним снігом, що відповідає схемі ДТП, яка є додатком до протоколу огляду місця події від 06 грудня 2012 року, але не пізніше входу пішохода у коридор небезпеки цього автомобіля, який складає згідно розрахунків - 1, 0 м. З визначеного моменту виникнення небезпеки для руху водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями зупинити керований ним автомобіль, при виконанні ним вимоги п. 12.3 ПДР України.

Експерт ОСОБА_10 вказаний висновок підтримав в повному обсязі та пояснив, що небезпека для руху виникає, коли пішохід рухається справа наліво, з моменту виходу пішохода на проїзну частину, тобто, на смугу руху автомобіля, а коли рух пішохода зліва на право, то небезпека виникає не пізніше «коридору небезпеки», за умови якщо смуга руху автомобілів, куди рухається автомобіль більша за 4 м, а якщо смуга руху менша, то тоді цей «коридор небезпеки» до уваги не береться, а береться тоді, коли пішохід вийшов на смугу руху автомобіля, тобто, конструктивно будь-який автомобіль під час прямого гальмування може відхилятись від свого напрямку руху, змінювати траєкторію руху. «Коридор небезпеки» визначається метром по обидві сторони бортів автомобіля.

В даній ситуації з копій матеріалів кримінального провадження вбачається, що пішохід перетинає проїзну частину зліва праворуч і небезпека для руху наступає з моменту її перетинання, тобто, гори снігу, а закінчується не пізніше ніж за 1 м від габаритів автомобіля. Якщо порахувати момент наїзду автомобілем на пішохода з моменту виникнення небезпеки, коли пішохід перетинала проїзну частину і проходила «коридор небезпеки», при швидкості автомобіля 40-50 км/год, при цій швидкості з врахуванням стану дороги, визначається повний зупиночний час і порівнюється ці дві величини. Якщо в момент виникнення небезпеки водій знаходиться далі ніж виникне небезпека, то в такому випадку водій буде мати можливість зупинити керований ним автомобіль, а якщо повний зупиночний шлях буде менший, то водій не буде мати такої можливості. Повний зупиночний шлях складається з двох частин: підготовка автомобіля до гальмування і саме гальмування і, оскільки фізіологічний стан водія не може бути фотоелементом, тобто, коли він побачить небезпеку, унаслідок чого не може одразу ж гальмувати, то певний відрізок шляху автомобіль стає некерованим і це не залежить від дій водія, а тому проходить певний час від того моменту, коли водій побачив небезпеку і коли він натиснув на гальма, а в цей же час автомобіль продовжує рух.

Перешкода для руху - це нерухомий об'єкт, або об'єкт який рухається в попутному напрямку, а небезпека для руху - це, коли транспортний засіб чи пішохід перетинає смугу руху, а тому водій має гальмувати, внаслідок чого він, експерт, прийшов до висновку, що водій в даному випадку не мав технічної можливості зупинися, а небезпека виникла з моменту вступу пішохода в зону небезпеки. Водій не міг своїми односторонніми діями запобігти ДТП, про що свідчать розрахунки.

При проведенні дослідження він, експерт, використовував копії протоколу огляду місця події, пояснення учасників ДТП, схему ДТП, протокол огляду транспортного засобу. Вказав, що момент виникнення небезпеки вираховувався ним, експертом. Протокол слідчого експерименту йому наданий був, але він його не враховував, оскільки видимість пішохода не може бути більшою від видимості водія, який рухається із увімкненим ближнім світлом фар, видимість яких складає не більше 40 м. Знаку пішохідний перехід там не було і водій не мав фізичної змоги бачити те, що там знаходиться нерегульований пішохідний перехід. Він, експерт, розраховував технічну можливість водія зупинити автомобіль, коли він об'єктивно не знав про наявність нерегульованого пішохідного переходу. В даному випадку пішохід створював небезпеку для водія, оскільки перевагу для руху має автомобіль. На його думку причиною ДТП було невиконання пішоходом Розділу 4 ПДР України.

Водночас, допитаний з приводу проведеної експертом ОСОБА_10 експертизи, експерт ОСОБА_9 пояснив те, що для проведення оцінки дій пішохода не потрібно спеціальних знань в галузі автотехніки, а це - виключно правове питання, яке виходить за межі компетенції експерта автотехніка. Йому, ОСОБА_9, відоме поняття «коридор небезпеки», але вказаний коридор визначається в тій ситуації, коли здійснюсться об'їзд перешкоди, а тому вказав, що в даному випадку вказане поняття не потрібне. Коли пішохід рухається в одному напрямку, то тут немає можливості вираховувати вказаний «коридор небезпеки», оскільки пішохід - це рухомий об'єкт, в той час, коли «коридор небезпеки» вираховується тоді, коли об'єкт нерухомий.

У відповідності до п.1.10 ПДР України «Перешкода для руху» - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу, що не враховано експертом ОСОБА_10 у вказаному вище висновку. Тому, колегія погоджується з твердженнями експерта ОСОБА_9 з цього приводу.

Крім того, і сам експерт ОСОБА_10 вказав, що досліджував не всі матеріали, а лише ксерокопії на 15 аркушах.

З дослідженого в апеляційній інстанції висновку автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи від 8.07.2013 року №1242/13-21 проведеної експертом ОСОБА_7 вбачається, що Він досліджував лише копію протоколу огляду та копію висновку експертизи на 10 аркушах, інших документів Він не досліджував. Тому, колегія вважає вказану експертизу такою, що не відповідає в повному обсязі матеріалам кримінального провадження.

В той же час, протокол огляду місця дорожньо транспортної події з додатками становить 13 аркушів (а.к.п. 16-29 Т.2), протокол слідчого експерименту з додатками із потерпілою ОСОБА_4 становить 10 аркушів (а.к.п. 47-57 Т.2), протокол слідчого експерименту з додатками із обвинуваченим ОСОБА_2 становить 7 аркушів (а.к.п. 64-71 Т.2), пояснення очевидців, протокол огляду транспортного засобу, про які згадує експерт ОСОБА_10, становлять значно більшу кількість аркушів, тобто не зрозуміло, що саме захисник давав експерту на вивчення. Крім того, і сам експерт в судовому засіданні визнав, що не брав до уваги протокол слідчого експерименту з потерпілою. В зв'язку з цим, суд вірно визнав вказані експертизи, надані захисником, неповними, такими що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

У відповідно до ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:

1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

В судовому засіданні в суді першої інстанції були допитані два експерти з приводу наведених вище експертиз. При цьому, їх допит усунув виявлені суперечності. Встановлено, що експертизи надані захисником не відповідають матеріалам кримінального провадження, в тому числі поясненням ОСОБА_2, протоколу огляду слідчого експерименту, огляду місця події, а також нормам ПДР України, а саме п.1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху») та 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди). Тому, виходячи зі змісту ст.332 КПК України, суд вірно відмовив у призначенні комісійної експертизи врахувавши при цьому також матеріали кримінального провадження наведені вище.

Твердження захисника про те, що слідчий невірно провів заміри дороги спростовується протоколом огляду, оглянутим в судовому засіданні апеляційної інстанції, із якого слідує, що усі учасники, в тому числі і обвинувачений, і спеціаліст НДЕКЦ, і поняті погодилися із проведеними замірами. Тому, колегія не приймає їх до уваги.

При призначені покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України суд вірно, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, об'єктивні обставини кримінального провадження, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні 1 малолітню дитину, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, яких судом не встановлено, а також, думку потерпілої, яка в судовому засіданні просила призначити обвинуваченому покарання, що пов'язане з позбавленням волі та позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки вказала, що обвинувачений зовсім не відшкодував заподіяну їй шкоду та не допомагав у лікуванні, та призначив ОСОБА_2 ближче до нижчої межі покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст.286 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Пащенка В.В. закрити, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 липня 2014 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.А. Подковський