Ухвала суду № 40830673, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/6102/14 Головуючий у 1-й інстанції: Косач І.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні, нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, згідно зі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на дату настання інвалідності ІІІ групи 11 липня 2013 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»; зобов'язання призначити, нарахувати і виплатити згідно зі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності» одноразову грошову винагороду, належну позивачу на дату настання інвалідності ІІІ групи - 11 липня 2013 року.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2003 року позивача звільнено з посади капітана запасу Збройних сил України, згідно з наказом командира Військової частини № А4114.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0111449 від 11 липня 2013 року, позивачу встановлена третя група інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України із заявою про виплату грошової допомоги у зв'язку із заподіянням інвалідності.

Листом № 1349 від 28 травня 2014 року Чернігівський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України повідомив позивача, що згідно з протоколом № 2 від 22 травня 2014 року засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день його звільнення діяла ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи у призначенні, нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, згідно зі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на дату настання інвалідності ІІІ групи 11 липня 2013 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», діяв з порушенням наведених законодавчих норм, оскільки належними та допустимими доказами у справі підтверджено, що на момент звернення позивача до військового комісаріату та після встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності наведеними законодавчими нормами була передбачена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 27-місячного грошового забезпечення в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо відмови у призначенні, нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.