Ухвала суду № 40830672, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7018/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аконіт-ДС» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аконіт-ДС» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Аконіт-ДС» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200718/2 від 25 листопада 2013 року; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00671 від 25 листопада 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 лютого 2009 року між Приватним підприємством «Аконіт-ДС» (покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Северсталь-Метиз», Росія (продавець) укладено контракт № 190429, за змістом якого продавець зобовязується продати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, стандарти, асортимент, кількість, ціна, вантажоодержувач, строки поставки якого вказані у специфікаціях, які є додатками до цього контракту та є його невід'ємною частиною.

З метою митного оформлення товару, що надійшов відповідно до укладеного договору, позивачем подано митну декларацію № 100260000/2013/115434 від 14 листопада 2013 року.

Митна вартість визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивач на підтвердження митної вартості товару додав до митної декларації: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну (СМR), документ, що підтверджує вартість перевезення товару, рахунок-фактуру (інвойс) № 11/0310441061/0122/К від 11 листопада 2013 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 14 квітня 2011 року, 19 жовтня 2011 року, 21 лютого 2012 року, 25 квітня 2012 року, 26 квітня 2012 року, 25 березня 2013 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 0310441061 від 08 листопада 2013 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів № 190429 від 25 лютого 2009 року, договір (контракт) про перевезення, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 11 листопада 2013 року, резервна позиція № 915 від 26 липня 2001 року, сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 30380084383026578 від 11 листопада 2013 року, довідку по страхуванню № 131113/1 від 13 листопада 2013 року, платіжне доручення № 112 від 08 листопада 2013 року, копію митної декларації країни відправлення № 10210220/111113/0012622 від 11 листопада 2013 року, митну декларацію № 100260000/2013/115434 від 14 листопада 2013 року.

Митний орган зазначив, що при здійсненні аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів, виявлено, що вони містять розбіжності, а також надані документи містять не усі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Позивачу запропоновано надати додаткові документи, проте позивачем додаткові документи подано не в повному обсязі.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митним органом, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00671 від 25 листопада 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200718/2 від 25 листопада 2013 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з п. 1.14 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується довідкою перевізника ПП «МКС-Логістік» про транспортні витрати, ним не було затрачено коштів на завантаження товару та вказано, що затрати на завантаження становлять 0,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась відповідно до правил FCA, передбачених Інкотермс (редакція 2000 року). Поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 «а», нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6 нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.

Покупець зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.

З урахуванням того, що завантаження товару відбувалося безпосередньо на складі продавця, обов'язок завантаження товару покладено на продавця, у зв'язку з чим перевізник не несе ніяких затрат на завантаження, тому й у довідці про транспортні витрати від 12 листопада 2013 року вказав нульові затрати на завантаження товару.

Крім того, позивачем до митного органу разом із декларацією подано платіжне доручення № 112 від 08 листопада 2013 року, в якому зазначається сума платежу: 656 000 російських рублів та призначення платежу: передплата за метал та посилання на контракт № 190429 від 25 лютого 2009 року. Інші відомості в графі «призначення платежу» відсутні.

Згідно з п. 6.3 укладеного контракту, на підтвердження здійснення платежу покупець (позивач) зобов'язаний негайно пред'явити продавцю (Відкрите акціонерне товариство «Северсталь-Метиз» (Росія) факсимільним зв'язком копію платіжного доручення зі штампом банка та з відміткою дати валютування, номером контракту, специфікації, в плату якої виконано платіж.

Колегія суддів зазначає, що у платіжному дорученні, поданому позивачем, відсутні відомості щодо специфікації, по якій здійснювався платіж, що не дає можливості ідентифікувати, за який саме товар позивачем сплачено кошти.

Отже, пов'язати надане платіжне доручення із пред'явленою позивачем специфікацією та певною партією товару не вбачається за можливе.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування пов'язаності наданого платіжного доручення № 112 від 08 листопада 2013 року із специфікацією № 0310441061 від 08 листопада 2013 року позивачем подано копію заяви про купівлю іноземної валюти № 114 від 11 листопада 2013 року, що містить посилання як на контракт, так і на специфікацію, проте така заява митному органу не подавалась.

Зі змісту заяви про купівлю іноземної валюти № 114 від 11 листопада 2013 року вбачається, що позивач зобов'язується використати придбану іноземну валюту протягом 10 банківських днів. Якщо іноземна валюта, придбана згідно із цією заявою, не буде перерахована позивачем за призначенням протягом десяти робочих днів після дня зарахування на поточний рахунок позивача, банку доручається продати цю банківську валюту на Міжбанківському валютному ринку України.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів використання вказаної валюти як плати за специфікацією № 0310441061 від 08 листопада 2013 року позивачем не подано, що не дає змоги переконатися у фактичному використанні придбаних коштів.

Крім того, у платіжному дорученні № 112 від 08 листопада 2013 року відсутні посилання на заяву № 114 від 11 листопада 2013 року, що не підтверджує їх пов'язаність.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки документи, надані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Методи 2-а та 2-б не застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Методи 2-в та 2-г не застосовані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу.

Згідно з ч. 1 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200718/2 від 25 листопада 2013 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00671 від 25 листопада 2013 року, з урахуванням наведених законодавчих норм та наявних матеріалів справи, а також того, що надані позивачем додаткові документи не обґрунтовують у повній мірі необхідність застосування основного методу визначення митної вартості товарів та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200718/2 від 25 листопада 2013 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00671 від 25 листопада 2013 року, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та наявними матеріалами справи.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аконіт-ДС» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.