Ухвала суду № 40829987, 09.10.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Збитковської Т.І, Єремейчука С.В, Баглика С.П.

секретаря судового засідання - Міщук Л.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013190150000366 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора Салайчука Т.І, обвинуваченого - ОСОБА_3, захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілої - ОСОБА_6

Згідно вироку Рівненського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2013 року ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 25 травня 2013 року в період часу з 2 год. 40 хв. до 3 год. 10 хв, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на подвір'ї КЗ "Дошкільний навчальний заклад № 2 "Мрія" Костопільської міської ради Рівненської області, що на вул. Коперніка 43 в м. Костопіль, під час конфлікту, який виник на грунті особистих неприязних стосунків між ним та ОСОБА_7, після нанесеного ОСОБА_7 удару ззаду каменем по голові умисно завдав останньому одного удару ножем в область правої половини спини та ударів по голові фрагментом облицювального каменю, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно - мозкової травми, що призвело до смерті ОСОБА_7

Дії обвинуваченого судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України з призначенням покарання - дев'ять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 81000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і 500 грн. витрат на правову допомогу та вирішено питання щодо речових доказів.

У поданих на вирок суду апеляційних скаргах:

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що досудове і судове слідство у даній справі проведено без повного і об"єктивного з"ясування всіх її фактичних обставин, у спрощеному порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, зміст якої він, страждаючи на дисгармонійний інфантилізм (відставання у психічному розвитку), не міг вірно розуміти, у зв"язку з чим просить скасувати вирок, як незаконний, повторно дослідивши всі обставини злочину і прийняти законне процесуальне рішення.

Захисники - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, доводять, що досудове і судове розслідування у даній справі проведено з порушенням норм кримінально - процесуального закону, а вирок суду, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, ухвалено без повного і об"єктивного з"ясування всіх її доказів.

Захисник ОСОБА_5 просить скасувати вирок та за відсутності вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України, виправдати ОСОБА_3 Захисник ОСОБА_4 - змінити вирок в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України та призначити йому мінімальне покарання передбачене санкцією даної статті.

Потерпіла ОСОБА_6 зазначає, що вирок суду першої інстанції не містить достатніх і переконливих доказів планування ОСОБА_3, психічний стан якого в повній мірі не досліджений, умисного вбивства її онука, у зв"язку з чим просить змінити вирок з перекваліфікацією дій останнього на ст. 116 КК України та призначенням мінімального покарання за цією нормою закону.

Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підтримання поданих апеляційних скарг, потерпілу ОСОБА_6, яка у прийнятті рішення покладається на розгляд колегії суддів, думку прокурора про залишення вироку без зміни, останнє слово ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Органи досудового слідства і суд першої інстанції правильно встановили фактичні обставини вчиненого злочину, однак дали йому неправильну юридичну оцінку.

Факт заподіяння ОСОБА_3 25 травня 2013 року в період часу з 2 год. 40 хв. до 3 год. 10 хв, на подвір'ї КЗ "Дошкільний навчальний заклад № 2 "Мрія" Костопільської міської ради Рівненської області, що на вул. Коперніка 43 в м. Костопіль, тілесних ушкоджень ОСОБА_7, від яких настала смерть потерпілого, в чому він щиро розкаюється, не заперечується в поданих апеляційних скаргах, і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 послідовно, як під час досудового слідства, будучи допитаним в якості підозрюваного та при проведенні слідчого експерименту ( т. 1 а. с. 208, 216), так і в судовому засіданні стверджував, що наміру вбивати ОСОБА_7 не мав, а завдав ОСОБА_7 тілесних ушкоджень після нанесення йому потерпілим удару ззаду каменем по голові, та подальшого глузування ОСОБА_7 з нього і негідними та нецензурними висловами на адресу його дівчини і рідних, що дуже його образило.

Зазначені показання обвинуваченого узгоджуються з висновком судово - медичної експертизи № 170 від 25 травня 2013 року ( т. 1 а. с. 29-30), згідно якого в правій тім"яній ділянці голови ОСОБА_3 наявна смугаста зсаджена на 0,2-0,3 см рана довжиною 1,2 см, краї якої зведено одним хірургічним швом в результаті оперативного втручання, і отримання якої не виключається від дії каменя.

Показання свідка ОСОБА_8 - подруги ОСОБА_3, наявні в матеріалах провадження ( т. 1 а. с. 132-134), з яких слідує, що ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями, і в стані алкогольного сп"яніння ставав агресивним, міг безпричинно образити, кинути в людину пляшкою, неодноразово чіплявся до неї, наговорював їй на ОСОБА_3, з яким вона зустрічалася, а ОСОБА_3 на неї, намагаючись таким чином їх посварити, про що неодноразово ОСОБА_3 їй наголошував, свідчать про дійсний стан та характер стосунків потерпілого і обвинуваченого, й підтверджують правдивість показань останнього.

Відповідно до висновку стаціонарної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 70 від 21.05.2014 року, проведеної експертною лікарською комісією Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, ОСОБА_3, який з дитинства має органічні ураження головного мозку з виставленням діагнозу - дисгармонійний інфантилізм (невідповідність психічного розвитку віку особи) на момент вчинення інкримінованого йому діяння перебував в стані часткової декомпенсації імпульсивного типу емоційно-нестійкого розладу особистості. Наявні у нього в цей період значне порушення контролю над імпульсивністю, масивні суб'єктивно значимі емоційні переживання та виражена акцентуація характеру по шизоїдному типу, мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, передбачення наслідків своїх діянь та здатність регулювати свою поведінку у даній ситуації, а тому в період інкримінованих йому дій, ОСОБА_3 не повною мірою був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Висновок експертної комісії є об'єктивним, належним чином вмотивованим і сумнівів у колегії суддів не викликає.

За роз"ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.

Наведене свідчить про те, що розмежування умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК України) від умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України), здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною стороною цих злочинів, зокрема, встановленням таких особливостей для злочину, передбаченого ст. 116 КК України, як те, що суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого; що суб'єктивна сторона складу цього злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його душевним хвилюванням, яке значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.

Аналіз наведених даних в їх сукупності, на думку колегії суддів, дає підстави вважати, що ситуація, яка передувала вчиненню злочину, і супроводжувалася заподіянням тілесного ушкодження, почуттями приниження гідності, образи і зневажливого ставлення до ОСОБА_3 сприяли накопиченню в обвинуваченого негативних емоційних переживань, що призвели до подальшої реалізації його емоційної розрядки та стану раптово виниклого сильного душевного хвилювання, викликаного як попередніми, так і вчиненими у той момент неправомірними діями ОСОБА_7, у якому його дії були раптовими, зумовленими безпосередньою реакцією на дії потерпілого, тобто, відбувались без розриву в часі між обставинами, які викликали у ОСОБА_3 стан вираженої емоційної напруги, і подальшим вбивством, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК України, як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, з призначенням винному покарання в межах санкції даної статті.

Враховуючи викладене, вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК України, підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисників обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Рівненського районного суду від 4 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст.116 КК України і призначити покарання у виді трьох років і шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази - одяг обвинуваченого ОСОБА_3 ( светр, штани, ремінь) повернути ОСОБА_3

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ засудженим протягом трьох місяців з дня вручення йому копії судового рішення, а іншими учасниками судового провадження в цей же строк з дня його проголошення.

С У Д Д І :

Збитковська Т.І. Єремейчук С.В. Баглик С.П.