Рішення № 40829536, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18412/14 06.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд"

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/02-р/к від 26.06.2014 р. у справі № 157-03/12.13

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Ягунов Ю.К. за довіреністю № б/н від 15.08.2014 р.

від відповідача: Якусевич А.М. за довіреністю № 488 від 13.01.2014 р., Руденко Т.В. за довіреністю № 6 від 28.02.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/02-р/к від 26.06.2014 р. у справі № 157-03/12.13.

Оскаржуваним рішенням визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" щодо поширення на упаковці чаю чорного гранульованого "Принцеса Гіта економі" інформації, що товариство є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ, без належних для цього підстав, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. Оскаржуваним рішенням на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Позивач стверджує, що він являється виробником Чаю та правомірно зазначає на упаковці Чаю інформацію про те, що "товариство є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ". Позивач вважає, що відповідач неправильно застосував норми матеріального права, що визначають поняття "виробник", а саме: ст. 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 1 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції". Наведені обставини, на думку позивача, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставами для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/02-р/к від 26.06.2014 р. у справі № 157-03/12.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/18412/14 та призначено її розгляд на 22.09.2014 р. на 10:30 год.

19.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що ТОВ "Ексімтрейд" (позивач) здійснює лише пакування/фасування Чаю в упаковки, а не виробництво Чаю, а відтак, інформація, що поширюється на етикетці Чаю про те, що ТОВ "Ексімтрейд" є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ, - є неправдивою. Тож, розмістивши на упаковці Чаю зазначену інформацію без належних для цього підстав, позивач вчинив порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. Таким чином, відповідач вважає оскаржуване рішення законним, обгрунтованим та таким, що повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., представники позивача та відповідача з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2014 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: заяви на підтвердження відсутності у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та про відсутність рішення цих органів з такого спору; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно юридичних осіб позивача та відповідача, розміщені на веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр". Клопотання позивача судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники відповідача в судовому засіданні 22.09.2014 р. подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, копій свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А 01 № 452903) та довідки АБ № 693871 з ЄДРПОУ стосовно відповідача, копій листа від 02.07.2014 р. № 26-03/2192 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники сторін в судовому засіданні 22.09.2014 р. надали усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 22.09.2014 року відповідно до ч. 3 ст.77 ГПК України суд оголосив перерву до 06.10.2014 р. об 11:50 год.

02.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення, відповідно до яких стверджується, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню. В наведених поясненнях зазначено, що відповідач, посилаючись в оскаржуваному рішенні на положення ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила", не взяв до уваги, що вимоги і положення вказаного стандарту є рекомендованими, а не обов'язковими, а тому позивач вважає, що вимога відповідача стосовно того, що позивач зобов'язаний вказувати на упаковці Чаю, що він є пакувальником, є неправомірною, оскільки вона суперечить положенням законів України. Позивач також вважає за можливе стверджувати, що відповідно до торгових звичаїв, що склались в Україні, виробником чаю вважається компанія, яка виготовила із чайної сировини (спеціально підготовленого в "чайних країнах" чайного листя) кінцевий для споживання продукт - чай.

В судове засідання, призначене на 06.10.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представники відповідача в судовому засіданні 06.10.2014 р. подали письмові пояснення по справі, в яких, зокрема, надали письмові відповіді на питання представника позивача, які були задані представнику відповідача в судовому засіданні 22.09.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2014 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні 06.10.2014 р. надали усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просили суд відмовити позивачу в позові.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (відповідач, Відділення) у ході здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, в торговельній мережі міста Києва виявлено реалізацію чаю чорного гранульованого "Принцеса Гіта економі" (надалі - Чай) виробництва ТОВ "Ексімтрейд".

На упаковці Чаю зазначено:

"Чай чорний байховий вирощений та виготовлений у Китаї.

Підприємство - виробник ТОВ "Ексімтрейд"

Місце виробництва: м. Київ...".

Відділення звернулося до ТОВ "Ексімтрейд" (позивач, Товариство) з вимогою про надання інформації від 28.08.2013 р. № 26-03/3366, у відповідь на яку позивач зазначив, що Товариство здійснює фасування Чаю для роздрібного продажу під торговельною маркою «ПРИНЦЕСА ГІТА». Чай, що фасується вирощений та виготовлений (згідно технології виробництва чорного гранульованого чаю) в Китаї (лист від 04.09.2013 р. № 04-2200).

У зв'язку з тим, що ТОВ "Ексімтрейд" здійснює лише пакування/фасування Чаю упаковки, а не виробництво Чаю, адміністративною колегією Відділення на підставі статті 46 Закону України "Про захист економічні конкуренції" ТОВ "Ексімтрейд" були надані обов'язкові для розгляду рекомендації від 10.09.2013 р. № 34/03-рк (надалі - Рекомендації) не поширювати інформацію, що вводить в оману, про виробника і місце виробництва чаю чорного гранульованого "Принцеса Гіта економі" під час його реалізації.

Однак, ТОВ "Ексімтрейд" положень Рекомендацій не виконало.

Розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 06.12.2013 р. № 217/03-р розпочато розгляд справи № 157-03/12.13 за ознаками вчинення ТОВ "Ексімтрейд" порушення, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману про виробника та місце виробництва Чаю.

26.06.2014 р. адміністративна колегія Відділення прийняла рішення № 60/02-р/к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 157-03/12.13, яким постановила:

"1. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (м. Київ, ідентифікаційний код 30307990) щодо поширення на упаковці чаю чорного гранульованого "Принцеса Гіга економі" інформації, що товариство є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ, без належних для цього підстав, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

2. За вчинене порушення накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (м. Київ, ідентифікаційний код 30307990) штраф у розмірі 68 000( шістдесят вісім тисяч гривень) грн.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (м. Київ, ідентифікаційний код 30307990) припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, зазначене в пункті 1 цього рішення у двомісячний строк з дня одержання рішення шляхом припинення поширення на упаковці Чаю інформації, що вводить в оману, про виробника та місце виробництва під час його фасування" (надалі - Рішення).

Позивач вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 59 "Про захист економічної конкуренції" наявні підстави для визнання наведеного Рішення недійсним, оскільки висновки, викладені в оскаржуваному Рішенні, не відповідають обставинам справи, а також, в оскаржуваному Рішенні відповідач неправильно застосував норми матеріального права, що визначають поняття "виробник", а саме: ст. 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 1 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції".

При цьому позивач стверджує, що виробляє Чай на підставі Дозволу на виробництво № 09.03/1138В від 07.03.2007 р. та відповідно до ТУ.У 15.8-30307990-002:2005 "Чаї трав'яні та байхові з добавками рослинної сировини" (зміни № 1, № 2), Технологічної інструкції по виробництву чаю, чаю з додаванням рослинної сировини, чаю трав'яного, затвердженої Генеральним директором ТОВ "Ексімтрейд" В.Д.Сазоновою 01.02.2012 р. Якість Чаю підтверджується Сертифікатом відповідності № UA1.003.Х008109-13 від 23.07.2013 р., а за виробництвом Чаю здійснюється щоквартальний технічний нагляд відповідно до ліцензійної угоди № 17-03409/13 від 23.07.2013 р., укладеної між ДП "Укрметртестстандарт" (орган сертифікації продукції та систем якості) та позивачем (ліцензіатом).

Позивач вказує, що положення ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила", які взяв до уваги позивач в оскаржуваному рішенні є рекомендованими, а не обов'язковими, а тому вважає, що вимога відповідача стосовно того, що позивач зобов'язаний вказувати на упаковці Чаю, що він є пакувальником, є неправомірною, оскільки вона суперечить положенням законів України. Крім того, відповідно до торгових звичаїв, що склались в Україні, виробником чаю вважається компанія, яка виготовила із чайної сировини (спеціально підготовленого в "чайних країнах" чайного листя) кінцевий для споживання продукт - чай.

Відповідач проти вимог позову заперечує, оскільки вважає оскаржуване Рішення законним, обгрунтованим та таким, що повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для визнання Рішення недійсним відсутні. Відповідач стверджує, що позивач здійснює лише пакування/фасування Чаю в упаковки, а не виробництво Чаю, а відтак, інформація, що поширюється на етикетці Чаю про те, що ТОВ "Ексімтрейд" є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ, - є неправдивою. Тож, розмістивши на упаковці Чаю зазначену інформацію без належних для цього підстав, позивач вчинив порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/02-р/к від 26.06.2014 р. у справі № 157-03/12.13 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", в якому зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики. До таких завдань стаття 3 названого Закону відносить участь Антимонопольного комітету України у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищеназваного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

По матеріалам справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/02-р/к від 26.06.2014 р. у справі № 157-03/12.13 в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) винесла оскаржуване Рішення за ознаками порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (позивачем) законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Згідно зі статтею 10 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах, зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Згідно частини другої вищенаведеної статті, інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору.

Предметом спору в даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.

При цьому суд врахував при розгляді даної справи зміст пунктів 4, 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/418/2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)", згідно яких, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним, а також підтвердити або спростувати відповідні висновки АМК в оскарженому рішенні органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням наведеного, судом було перевірено повноту дослідження та обґрунтованість висновку оскаржуваного Рішення, зокрема, про те, що "ТОВ "Ексімтрейд", розмістивши на упаковці Чаю інформацію, що Товариство є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ, без належних для цього підстав, вчинило порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про виробника Чаю, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання".

Позивач стверджує, що в оскаржуваному Рішенні відповідач неправильно застосував норми матеріального права, що визначають поняття "виробник".

Суд не може погодитись з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

В оскаржуваному Рішенні відповідач застосував положення статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно яких виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.

Положення статей 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", на які посилається позивач у позовній заяві, містять наступні визначення терміну "виробник":

- виробник - фізична або юридична особа (її філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, представництва), що здійснює господарську діяльність з виробництва харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки та допоміжних засобів і матеріалів для виробництва з метою введення їх в обіг, а також обіг (ст. 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів").

- виробник - виробник готової продукції, сировини або комплектувального виробу, складової частини продукції та будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника (ст. 1 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції").

Разом з тим, згідно з пунктом 4.1. Державного стандарту України 2960-94 "Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення" (надалі - ДСТУ), виробництво - це сукупність організованих у систему виробничих процесів створення з предметів праці за допомогою засобів праці продукції певного призначення.

Відповідно до пункту 6.1. ДСТУ 2960-94 виробничий процес - це систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із заданою програмою.

Оскільки спірне позначення про те, що Товариство є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ, розміщене на упаковці Чаю, то суд також взяв до уваги положення Державного стандарту України 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила" (надалі - ДСТУ 4518:2008), який поширюється на споживче маркування харчових продуктів вітчизняного та закордонного виробництва, що розфасовані у споживчу тару, які реалізують на території України через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладами ресторанного господарства (у тому числі в дошкільних закладах, школах, лікувальних, лікувально-профілактичних установах та інше), що безпосередньо пов'язані з обслуговуванням споживачів. ДСТУ 4518:2008 встановлює загальні правила та поняття щодо необхідної інформації про харчові продукти, яку треба наносити на споживчу тару. Вимоги цього стандарту треба враховувати підприємствам торгівлі під час розфасовування продуктів з метою їх подальшого продажу споживачам. Цей стандарт придатний для використання під час виробництва, зберігання, реалізації, ідентифікації харчових продуктів.

У п.п. 4.5.2.3 ДСТУ 4518:2008 визначено, що якщо виробник продукту не є одночасно і пакувальником, і експортером (імпортером), то, окрім виробника і його адреси, повинні бути зазначені пакувальник, експортер (імпортер) та їхня адреса.

В оскаржуваному Рішенні відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Ексімтрейд" здійснює лише пакування/фасування Чаю в упаковки, а не виробництво Чаю.

Такий висновок відповідача не спростовується наявними в матеріалах справи доказами, поданими позивачем на підтвердження того, що він є саме виробником Чаю. Так, жодний з поданих позивачем доказів (ТУ.У 15.8-30307990-002:2005 "Чаї трав'яні та байхові з добавками рослинної сировини" (зміни № 1, № 2), Технологічна інструкції по виробництву чаю, чаю з додаванням рослинної сировини, чаю трав'яного, затверджена Генеральним директором ТОВ "Ексімтрейд" В.Д.Сазоновою 01.02.2012 р., Сертифікатом відповідності № UA1.003.Х008109-13 від 23.07.2013 р., ліцензійна угода № 17-03409/13 від 23.07.2013 р., укладеної між ДП "Укрметртестстандарт" (орган сертифікації продукції та систем якості) та позивачем (ліцензіатом)) не доводить, що позивач здійснює саме виробництво чаю, яке за загальновідомою інформацією включає в себе процеси зав'ялювання, скручування, окиснення (ферментацію), висушування та пакування. До того ж, за змістом наданих суду пояснень, позивач фактично не заперечує, що він не здійснює виробництво чайної сировини, яка завозиться із "чайних країн", де зібране чайне листя просушується, ферментується, тощо, а вже з цієї сировини в Україні, в т.ч. позивачем, виготовляється кінцевий продукт для споживання - чай. Разом з тим, суд не може погодитись з доводами позивача про те, що за торговими звичаями, які склалися в Україні, виробником чаю вважається компанія, яка виготовила із чайної сировини кінцевий для споживання продукт - чай. При цьому суд виходив зі змісту приписів частини 2 статті 7 Цивільного кодексу України, відповідно до яких звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства (ст. 4 Цивільного кодексу України), у цивільних відносинах не застосовується. Тож за умови врегулювання спірних понять вищенаведеними актами цивільного законодавства, підстави для застосування в спірних відносинах наведених позивачем торгових звичаїв відсутні.

Таким чином, оскільки Товариство здійснює лише фасування Чаю, воно не може бути позначене на упаковці Чаю під реквізитом "Виробник", а тільки як "Пакувальник". Такий висновок узгоджується зі змістом листа Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем - стандартизації, сертифікації та якості" від 14.10.2013 р. № 2-10/2.4-13-7557, наданого на запит Відділення від 03.10.2013 р. № 26-03/3798.

Отже, ТОВ "Ексімтрейд" без належних для цього підстав розмістило на упаковці Чаю інформацію про те, що воно є виробником Чаю.

Відповідно до пункту 5 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 № 487, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 р. за № 183/18921, із змінами (надалі - Технічний регламент), маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні вводити в оману споживача стосовно, зокрема, характеристик харчового продукту, його природи, ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, часових характеристик придатності зберігання), походження, способу виробництва чи одержання.

Відповідно до пункту 6 Технічного регламенту, вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт. У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Суд погоджується із зазначенням відповідача в оскаржуваному Рішенні про те, що на ринку України сегмент чайної продукції представлений в широкому асортименті від різних виробників. В умовах високої конкуренції неправдива інформація про Чай, розміщена на його упаковці, може привертати увагу потенційних споживачів та стимулювати їх до придбання саме продукції Товариства, що, в свою чергу, може призвести до отримання неправомірних переваг у конкуренції.

Враховуючи наведене, суд вважає підставним висновок відповідача в оскаржуваному Рішенні про те, що ТОВ "Ексімтрейд", розмістивши на упаковці Чаю інформацію, що Товариство є виробником Чаю, а місце виробництва Чаю - місто Київ, без належних для цього підстав, вчинило порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про виробника Чаю, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку вищенаведених обставин та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. за № 90/299 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 р. № 169-р (із змінами)), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 157-03/12.13, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано обставини справи.

Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 157-03/12.13, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 910/18412/14.

Як визначено частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на наведене, підстави для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/02-р/к від 26.06.2014 р. у справі № 157-03/12.13 відсутні, а тому вимоги позивача про визнання недійсним даного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10. 2014 р.

Суддя Гумега О.В.