Постанова № 40829212, 07.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2014 р. № 820/15115/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Марченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.06.2014 року № 1165-15 про визначення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в сумі 6330, 33 грн. по АДРЕСА_2

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, тим, що вона, як фізична особа-підприємець, використовуючи у власній господарській діяльності належну їй на праві власності нежитлову будівлю, літ. "А-1" загальною площею 285, 6 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2 не повинна сплачувати земельний податок, на якій розміщене вказане нежитлове приміщення, оскільки вона є платником єдиного податку і земельну ділянку під станцією технічного обслуговування використовує у власній господарській діяльності, а тому на неї не розповсюджуються правила Податкового кодексу України про сплату, а навпаки - звільнена від сплати земельного податку.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених у позові підстав та мотивів, просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до суду надав письмові заперечення в яких проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні з посиланням на статті 270, 286, 287 Податкового кодексу України, які регулюють питання об'єкта оподаткування, коло платників та порядок декларування земельного податку до яких, на його думку відноситься й позивач. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив у повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні з підстав, вказаних у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 21.08.2001 року про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію серії В00 № 941916 та є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01.01.2012 р. з видами діяльності позивача: обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з топографо - геодезичної зйомки нежитлової будівлі та прилеглої території по АДРЕСА_2 від 16.10.2012 року та розрахунку, кадастровий номер земельної ділянки - 6310136900:01:008:0000, цільове призначення - нежитлова будівля, функціональне використання - землі комерційного використання (землі підприємств, що здійснюють індивідуальні послуги, власник (користувач) - ОСОБА_1 На зазначеній земельній ділянці розташоване нежитлове одноповерхове нежитлове приміщення літ. «А-1», загальною площею 285, 6 кв.м., яке належить позивачці на праві власності згідно рішення апеляційного суду Харківської області № 22-ц-791/08 р. від 06.03.2008 року про що свідчить також копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19361792 від 01.08.2008 р. та в якому розташована станція технічного обслуговування автомобілів, що підтверджується копією картки обліку об'єкту торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та з виробництва і переробки продуктів харчування № Б03-122 від 17.10.2012 року департаменту підприємництва та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради та книги обліку доходів ОСОБА_1

Позивач отримав податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.06.2014 року № 1165-15, яким з посиланням на пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 286. 5 ст. 286 розділу ХІII Податкового кодексу України відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 6330, 33 грн.

Суд зазначає, що питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК), а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати земельного податку та орендної плати, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства - Податковим кодексом України.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 120 ЗК до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача споруди переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Згідно із пп.269.1.1 ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підрозділом 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПК України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених ПК України, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

У відповідності до п.269.2. ст.269 ПК України, особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (Глава 1 розділу XIV набирала чинності з 1 січня 2012 року, крім підпункту 1 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 та пункту 293.2 статті 293 відповідно до пункту 1 розділу II Закону України від 4 листопада 2011 року N 4014-VI).

Отже, з 04.11.2011 року особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначено ст. 297 розділу XIV ПК України.

Положеннями п. 297.1. ст. 297 ПК України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, як, серед іншого, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що за приписами п. 297.1 ст. 297 ПК України фізична особа звільняється від сплати земельного податку, якщо вона є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку для ведення підприємницької (господарської) діяльності.

Враховуючи те що позивач, який є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, використовує належну йому на праві власності нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_2 літ. "А" для ведення власної підприємницької (господарської) діяльності, нарахування йому податкового зобов'язання по земельному податку за правилами п. 286.5 ст. 286 Податкового Кодексу України та відповідно, видання податкового повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку ст. 58 Податкового Кодексу України є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0013751730 від 30.04.2013 року, відповідач діяв поза межами повноважень, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним такого рішення є обґрунтованим.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 року № 1165-15 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.06.2014 року № 1165-15 про визначення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в сумі 6330, 33 грн. (шість тисяч триста тридцять гривень тридцять три копійки).

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, м. Харків, вул. Червоношкільна наб., 16, код 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.