Рішення № 40828650, 07.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 918/1188/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали"

про стягнення боргу в сумі 17 668 грн. 52 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" про стягнення заборгованості в сумі 24 668 грн. 52 коп., з яких 16 639 грн. 87 коп. - основний борг, 4 159 грн. 96 коп. - пеня, 1 663 грн. 98 коп. - штраф, 291 грн. 13 коп. - 3% річних, 1 913 грн. 58 коп. - інфляційні втрати. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу від 15.01.2014 р. в частині оплати вартості отриманого товару - вугілля.

24 вересня 2014 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої вказує, що 29.07.2014 р. відповідач сплатив - 1 500 грн. 00 коп., 22.08.2014 р. - 2 500 грн. 00 коп. та 16.09.2014 р. - 3 000 грн. 00 коп., тобто було частково погашено основний борг у загальній сумі 7 000 грн. 00 коп. Тому просить стягнути з ТзОВ Городоцький завод "Будматеріали" 17 668 грн. 52 коп., з яких 9 639 грн. 87 коп. - несплачений основний борг, 4 159 грн. 96 коп. - пеня, 1 663 грн. 98 коп. - штраф, 291 грн. 13 коп. - 3% річних, 1 913 грн. 58 коп. - інфляційні втрати. Дана заява відповідає вимогам ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог. Просить стягнути з відповідача 17 668 грн. 52 коп.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, вимог не заперечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції адресату (арк.с. 20,27).

Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач не був позбавлений права направити докази по справі поштовим зв'язком.

Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами. Крім того, ухвалами суду від 15.08.2014 р. та від 24.09.2014 р. не було визнано явку сторін в судове засідання обов'язковою.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 15 січня 2014 року між ПП ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (арк.с. 11). Згідно з п.1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і зобов'язується оплатити вугілля марок: ЖР, ДГР, надалі товар.

Відповідно до розділу 2 Договору Продавець проводить продаж товару на умовах передоплати по ціні 480 грн/тн, при умові розрахунків на протязі семи днів по ціні 520 грн/тн. Кількість та асортимент товару вказується в накладних Продавця.

Пунктами 4.2., 7.2., 7.3. Договору визначено, що у випадку невиконання умов цього Договору, винна сторона сплачує іншій стороні Договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості невиконаних зобов'язань. У випадку коли сторони домовились про оплату після поставки, за прострочення платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період поточного року. За невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% вартості товару, як компенсацію за недоотриману вигоду за понесені збитки при реалізації товару.

Покупець зобов'язується вчасно розраховуватися за товар (п.7.5. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.10.3. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

На виконання умов вказаного вище Договору відповідач придбав у позивача товар - вугілля марок: ДГР в кількості 32 тони на загальну суму 16 639 грн. 87 коп. Вказане підтверджується наявними у справі накладною №17 від 17 січня 2014 року та дорученням на отримання товарно-матеріальних цінностей №05 від 17 січня 2014 року (арк.с. 10, 12).

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконував, оплату не проводив.

Так, борг у сумі 16 639 грн. 87 коп. оплачений не був.

Керуючись пунктами 4.2., 7.2., 7.3. Договору купівлі-продажу та умовами ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті вартості товару, позивач нарахував відповідачу 4 159 грн. 96 коп. - пені та 1 663 грн. 98 коп. - штрафу (розрахунки на арк.с. 3-4).

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував 291 грн. 13 коп. - 3% річних та 1 913 грн. 58 коп. - інфляційних втрат (розрахунки на арк.с. 3-4).

29.07.2014 р. відповідач сплатив - 1 500 грн. 00 коп. за вугілля, 22.08.2014 р. - 2 500 грн. 00 коп. та 16.09.2014 р. - 3 000 грн. 00 коп. Отже, відповідач частково погасив основний борг, сплативши 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою (арк.с. 22). Несплаченими залишилися 9 639 грн. 87 коп.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, яку позивач заявив до стягнення, складає 17 668 грн. 52 коп. (9 639 грн. 87 коп. + 4 159 грн. 96 коп. + 1 663 грн. 98 коп. + 291 грн. 13 коп. + 1 913 грн. 58 коп. = 17 668 грн. 52 коп.).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Постанова Верховного Суд України від 27.04.2012 року № 3-24гс12).

Відтак, стягненню з відповідача підлягає пеня та штраф.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу сум пені суд здійснив власний обрахунок даної санкції та встановив, що за невчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості товару на суму боргу 16 639 грн. 87 коп., пеня за період з 17.01.2014 р. по 17.07.2014 р. становить - 1 335 грн. 75 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 4 159 грн. 96 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1335 грн. 75 коп.

Судом перевірено розрахунок розміру 10% штрафу, нарахованого за прострочення сплати відповідачем коштів за отримане вугілля, та визнано правильним у заявленій позивачем сумі 1 663 грн. 98 коп.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1., п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу сум 3% річних суд здійснив власний обрахунок даної санкції та встановив, що за невчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості товару, з врахуванням сплати частини боргу в сумі 1 500 грн. 29.07.2014 р. станом на день звернення до суду з даним позовом (11.08.2014 р.), 3% за період з 17.01.2014 р. по 28.07.2014 р. на суму боргу 16 639 грн. 87 коп. становить 263 грн. 96 коп., за період з 29.07.2014 р. по 11.08.2014 р. на суму боргу 15 139 грн. 87 коп. (16639,87-1500,00=15139,87) становить - 17 грн. 42 коп., а всього - 281 грн. 38 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 291 грн. 13 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 281 грн. 38 коп.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу сум інфляційних втрат суд здійснив власний обрахунок даної санкції та встановив, що за невчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості товару, з врахуванням сплати частини боргу в сумі 1 500 грн. 29.07.2014 р. станом на день звернення до суду з даним позовом (11.08.2014 р.), інфляційні втрати за період з 17.01.2014 р. по 11.08.2014 р. становлять - 1 963 грн. 50 коп. Позивачем заявлено до стягнення 1 913 грн. 58 коп.

Оскільки суд не може у даному випадку вийти за межі позовних вимог, тому задоволенню підлягає сума інфляційних втрат, у заявленому позивачем розмірі - 1 913 грн. 58 коп.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Отже, позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 9 639 грн. 87 коп. - основного боргу, 1335 грн. 75 коп. - пені, 1 663 грн. 98 коп. - штрафу, 281 грн. 38 коп. - 3% річних, 1913 грн. 58 коп. - інфляційних втрат, а всього 14 834 грн. 56 коп.

В іншій частині вимог позивача у розмірі 2 824 грн. 21 коп. - пені та 09 грн. 75 коп. - 3% річних в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" (35331, Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул..Барона Штейнгеля, 88, код ЄДРПОУ 32940386) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (29000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 9 639 грн. 87 коп. - основного боргу, 1335 грн. 75 коп. - пені, 1 663 грн. 98 коп. - штрафу, 281 грн. 38 коп. - 3% річних, 1913 грн. 58 коп. - інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 824 грн. 21 коп. - пені та 09 грн. 75 коп. - 3% річних.

Повне рішення складено "09" жовтня 2014 року

Суддя Бережнюк В.В.