Рішення № 40824647, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12606/14 29.09.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД

Про стягнення 758 389,19 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Кирищук В.П. - представник (дов. № 91/2014/02/147-1 від 14.02.2014 р.)

Від відповідача Синиця М.В. - представник (дов. № б/н від 27.12.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 758 389,19 грн. (723 209, 60 грн. - основний борг, 27863,12 грн. - три відсотки річних та 7 316, 47 грн. - інфляційні збитки).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії у гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540575 від 01.09.2005 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 723 209, 60 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 27863,12 грн. - три відсотки річних та 7 316, 47 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/12660/14, та призначено справу до розгляду на 21.07.2014 р.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. оголошено перерву до 01.08.2014р.

01.08.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача одержано заяву №б/н від 30.07.2014р. про уточнення позовних вимог.

Згідно даної заяви позивач зазначає, що від відповідача частково надійшли кошти в погашення основного боргу за спожиту теплову енергію загальною сумою 290307,45 грн., в підтвердження чого позивач надав довідку про надходження коштів від відповідача.

За таких обставин, позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 290 307,45 грн. на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України, та стягнути з відповідача основний борг за спожиту теплову енергію у сумі 432902,15 грн., інфляційну складову боргу сумою 7316,47 грн., 3% річних сумою 27863,12 грн., а також 15167,78 витрат зі сплати судового збору.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 р. справу №910/12606/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД про стягнення 758 389,19 грн. передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою суду від 01.08.2014 р. справу № 910/12606/14 прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 08.09.2014 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. справу №910/12606/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД про стягнення 758 389,19 грн. передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою суду від 08.09.2014 р. справу № 910/12606/14 прийнято до провадження суддею Картавцева Ю.В, та призначено розгляд справи на 08.09.2014 р.

У судовому засіданні 08.09.2014р. оголошено перерву до 29.09.2014р.

17.09.2014р. через відділ діловодства суду представником позивача подано клопотання про долучення матеріалів. Зокрема, позивачем долучено до матеріалів справи довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Квартет ЛТД».

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 29.09.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2005 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Квартет ЛТД» (споживач) було укладено Договір № 540575 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного Договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п.п. 4.та 5. додатку № 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-5 по вул. Товарна 1 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до Договору, у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 по вул. Товарна 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2005 р. При цьому, за змістом п. 4.3. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача за період з 01.10.2011 р. по 01.04.2014 р. та довідку про надходження коштів за Договором за період з жовтня 2011 р. по серпень 2014 р.

Згідно даних позивача, станом на час подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем становила 723209,60 грн. Крім суми основної заборгованості позивач також просив суд стягнути з відповідача 27863,12 грн. - три відсотки річних та 7 316, 47 грн. - інфляційні збитки.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в частині основного боргу сумі 290307,45 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за Договором за червень 2014р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору №540575 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2005 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Договір №540575 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2005 р. за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, відповідач сплатив позивачу в процесі розгляду справи кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі основного боргу у розмірі 290307,45 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частину суми основної заборгованості в розмірі 290307,45 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/12606/14 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 290307,45 грн.

Також, як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію за Договором №540575, за квітень 2014р. - травень 2014р. та підтверджується поясненнями представників сторін, відповідачем в зазначений період сплачено суму основної заборгованості 432902,15 грн.

З огляду на зазначену вище правову позицію Вищого господарського суду України, та зважаючи на те, що даний позов подано до Господарського суду міста Києва 24.06.2014р., та той факт, що суму заборгованості за Договором №540575 в розмірі 432902,15 грн. позивачем сплачено до подання даного позову до суду, а саме в період з квітня 2014р. по травень 2014р., в цій частині позовних вимог, щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 432902,15 грн. слід відмовити.

За таких обставин, відповідачем в повному обсязі сплачено суму основної заборгованості за Договором №540575 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2005 р. за заявлений позивачем у позові період (01.10.2011 р. по 01.04.2014 р.).

Таким чином, станом на день розгляду справи, предметом позовних вимог є сума штрафних санкцій, а саме інфляційних збитків у розмірі 7316,47 грн. та 3% річних у розмірі 27863,12 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 7316,47 грн., 3 % річних - 27863,12 грн. та обчислюється з жовтня 2011 р. по квітень 2014 р. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7316,47 грн. в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 27863,12 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД (03127, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 53, корпус 1, ідентифікаційний код 13670073) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 27863 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 12 коп. 3% річних, 7316 (сім тисяч триста шістнадцять) грн. 47 коп. збитків від інфляції та 6509 (шість тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 74 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 290307 (двісті дев'яносто тисяч триста сім) грн. 45 коп. основного боргу припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 06.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева