Рішення № 40824583, 02.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/686/14 02.10.14

За позовом Адвокатського об'єднання «Соломон»

До Публічного акціонерного товариства «Банк Перший»

Про визнання недійсним договору оренди

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Клєц С.С. представник за довіреністю № б/н від 15.11.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське об'єднання «Соломон» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» (далі - відповідач) про визнання недійсним Договору оренди приміщення № б/н від 15.04.13., укладений між позивачем та відповідачем з дати укладення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.14. у справі № 910/686/14 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.14.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 14.07.14. рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.14. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.14. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-23/606 від 23.07.14. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/686/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.14. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.09.14.

В судовому засіданні 11.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 02.10.14.

При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.14. за клопотанням позивача на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 02.10.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/686/14.

В судовому засіданні 02.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.13. між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (далі - Орендодавець) та Адвокатським об'єднанням "Соломон" (далі - Орендар) укладено Договір оренди приміщення (далі - Договір), за змістом п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 257 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2 Договору приміщення належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.01.08., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1495. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 04.02.08., реєстраційний номер 19796144.

Приміщення, згідно п. 2.1 Договору, передається Орендарю з метою використання його для розміщення офісу.

Як передбачено п. 4.1 Договору, строк оренди приміщення встановлюється до 14.04.16. включно. Обчислення строку оренди починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується датою, визначеною сторонами в акті приймання-передачі приміщення (з оренди).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що передача приміщення в оренду за цим Договором оформлюється актом приймання-передачі приміщення, який підписується Орендарем та Орендодавцем протягом 5-ти календарних днів з дня набрання чинності Договором.

На виконання умов Договору 15.04. 13. відповідачем передано, а позивачем прийнято в користування відповідне приміщення, факт чого сторонами не заперечується.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом цих норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна зі сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію з дня опублікування 02.06.1992 (згідно з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2270 XII) зі змінами, внесених згідно із Законами України від 23.12.1997 № 768197-ВР, від 21.04.2011 № 3269-VI), цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 23.12.1997 № 768/97-ВР, зі змінами, внесених згідно із Законом України від 29.06.2004 № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що положеннями ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено вичерпний перелік видів діяльності, яким може займатись банківська установа. Оскільки передачу нерухомого майна в орендне користування іншим особам до такого переліку не включено, відповідач, за твердженням позивача, не мав достатнього обсягу повноважень на укладення спірного Договору, а сам Договір є таким, що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а за змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

При цьому, в силу статусу відповідача як банківської установи види діяльності, якими може займатись відповідач, законодавчо обмежені.

Так, відповідно до ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Статтею 261 Господарського кодексу України встановлено, що до сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу).

Відповідно до статті 263 Господарського кодексу України, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про страхування" , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Отже, що вид діяльності - передання майна в оренду - не належить до сфери матеріального виробництва та не є ані торговельною, ані страховою діяльністю, а тому встановлені Законом України "Про банки і банківську діяльність" на такий вид діяльності не поширюється.

Об'єктом оренди за спірним Договором є нежиле приміщення загальною площею 257 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на вказане нежиле приміщення підтверджується наявними в матеріалах справи Договором купівлі-продажу від 25.01.08. між ОСОБА_3 (продавцем) та Відкритим акціонерним товариством „Універсальний БАНК РОЗВИТКУ ТА ПАРТНЕРСТВА" (покупцем) нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1; акт приймання-передачі від 25.01.08. вказаного нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 25.01.08.; витяг № 5345425 від 25.01.08. з Державного реєстру договору купівлі-продажу від 25.01.08.; витяг № 17606727 від 04.02.08. про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомості".

При цьому, відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 14.07.14. у справі № 910/686/14 вказано, що судом має бути досліджений пункт 1.4 статуту Публічного акціонерного товариства „Банк Перший", досліджено повноваження Барибіна С.М. на підписання від імені Публічного акціонерного товариства „ Банк Перший" Договору оренди нежитлового приміщення від 15.04.13., та перевірено статус юридичної особи - Публічного акціонерного товариства „ Банк Перший".

Таким чином, на виконання приписів ГПК України та вказівок ВГСУ України, під час нового розгляду справи, судом встановлено наступне.

26.01.94. Національним Банком України за реєстраційним номером 229 було зареєстровано Акціонерний Сімферопольський банк «Аксі-Банк» у формі Закритого акціонерного товариства.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства Акціонерний Сімферопольський банк «Аксі-Банк» був перетворений у Відкрите акціонерне товариство (протокол № 1 від 05.01.95.).

13.07.01. Національним банком України (рішення від 13.07.01. № 99114) на підставі рішення Загальних зборів акціонерів (протокол № 2 від 26.05.01.) Відкритого акціонерного товариства Акціонерний Сімферопольський банк «Аксі-Банк» зареєстровано зміни до його статуту, пов'язані зі зміною його назви на Відкрите акціонерне товариство «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», яке виступило правонаступником усіх прав та зобов'язань Акціонерного Сімферопольського банку.

На підставі рішення Загальних зборів учасників (протокол № 3 від 16.05.08.) Національним банком України 11.11.08. погоджено нову редакцію статуту, пов'язану зі зміною назви з Відкритого акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» на Відкрите акціонерне товариство «БГ Банк», яке правонаступником усіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства».

Далі, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів (протокол № 2 від 10.03.11.) було змінено найменування Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк» на Публічне акціонерне товариство «Банк Перший», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк».

Таким чином, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Банк Перший» є правонаступником усіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», який в свою чергу є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства».

Як відзначалося судом, право власності на нежиле приміщення загальною площею 257 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи Договором купівлі-продажу від 25.01.08. між ОСОБА_3 (продавцем) та Відкритим акціонерним товариством „Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" (покупцем) нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1; акт приймання-передачі від 25.01.08. вказаного нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 25.01.08.; витяг № 5345425 від 25.01.08. з Державного реєстру договору купівлі-продажу від 25.01.08.; витяг № 17606727 від 04.02.08. про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомості".

З огляду на викладене вище, нежиле приміщення загальною площею 257 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить Публічному акціонерному товариству "Банк Перший" на праві власності.

Відповідно до частини 1 статті 57 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Згідно зі статтею 154 Цивільного кодексу України, установчим документом акціонерного товариства є статут.

Частинами першою та другою статті 4 Закону України „Про господарські товариства" встановлено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

При цьому, в матеріалах справи наявні в повному обсязі статут Публічного акціонерного товариства „Банк Перший", що затверджений Загальними зборами акціонерів (протокол № 1 від 25.04.14.) та статут Публічного акціонерного товариства „Банк Перший" (в редакції, затвердженій Загальними зборами акціонерів (протокол від 06.04.12.), тобто в редакції, чинній станом на день укладення спірного Договору оренди приміщення від 15.04.13.

Вказані статути досліджено судом, встановлено, що вони містять всі відомості, як те вимагається Законом від установчих документів господарського товариства.

При цьому, у відповідності до даних інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру (http://www.irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день прийняття рішення в даній справі статус відомостей про юридичну особу - Публічне акціонерне товариство „Банк Перший" (ідентифікаційний код 320995) - «підтверджені». Таким чином, на виконання вказівок що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 14.07.14. у справі № 910/686/14 судом перевірено статус юридичної особи.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.13. № 11 «Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.13. № 11 «Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За правилами статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Договір оренди нежитлового приміщення від 15.04.13. підписано від імені Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» тимчасово виконуючим обов'язки Голови правління Барибіним С.М.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 11 від 01.03.13. засідання спостережної ради Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» ухвалено призначити Барибіна Сергія Миколайовича тимчасово виконуючим обов'язки Голови правління відповідача з 02.03.13.

Крім того, наказом № 01/060-02 ос від 01.03.13. з 02.03.13. тимчасове виконання обов'язків Голови правління Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» покладено на Барибіна Сергія Миколайовича з наданням йому права підпису, як тимчасово виконуючому обов'язки Голови правління.

Тобто станом на день підписання Договору від 15.04.13. Барибін С.М. дійсно був тимчасово виконуючим обов'язки Голови правління відповідача.

При цьому, у відповідності до п.п. 14 п. 13.12. розділу 13 статуту відповідача (в редакції, чинній станом на день укладення оспорюваного Договору), до компетенції правління належить, зокрема, в межах затвердженого Спостережною радою ліміту повноважень укладання договорів (угод), які мають наслідком виникнення у відповідача прав та/або обов'язків, зменшення та/або збільшення вартості активів (майна, майнових прав) відповідача.

При цьому, укладення оспорюваного Договору підпадає під встановлений Спостережною радою Орендодавця ліміт повноважень Правління відповідача, що визначений п.п. 54 п. 12.22 розділу 12 статуту відповідача (в редакції, чинній станом на день укладення оспорюваного Договору).

Отже, тимчасово виконуючий обов'язки Голови правління відповідача Барибін С.М. мав повноваження на вчинення від імені Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» таких дій, як підписання Договору оренди нежитлового приміщення від 15.04.13.

Отже, оскільки належними доказами не доведено, що укладений між сторонами Договір зі сторони відповідача підписано неуповноваженою особою, - немає підстав вважати його таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства та враховуючи, що відповідач є власником нежилого приміщення загальною площею 257 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, останній має право розпоряджатись таким майном на власний розсуд, в тому числі передавати відповідне майно в орендне користування третім особам.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, встановлено перелік саме банківських послуг, які банк має право надавати за умови отримання банківської ліцензії. Тобто зазначеною статтею встановлено перелік видів банківської діяльності, здійснення яких потребує отримання відповідної ліцензії. Здійснення інших видів господарської діяльності банком (в тому числі передання належного на праві власності майна в оренду) можливо за умови дотримання встановлених ст. 48 Закону обмежень.

Зазначене спростовує доводи позивача, що перелік видів діяльності, які може здійснювати банк обмежується виключно видами діяльності, наведеними у ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та про неможливість банку передання майна в оренду.

Отже, та обставина, що по-перше, відповідач є власником переданого за спірним Договором майна (що свідчить про наявність в останнього достатнього обсягу дієздатності на укладення правочину щодо передання такого майна в оренду), по-друге, встановлені Законом України "Про банки і банківську діяльність" обмеження видів діяльності, яку може здійснювати банк, на діяльність щодо передання майна в оренду не поширюються, по-третє, те, що Договір від імені відповідача підписано уповноваженою особою, спростовує доводи відповідача про наявність підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами Договору оренди приміщення № б/н від 15.04.13.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем не вказано та не конкретизовано, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із укладенням спірного Договору, в тому числі, враховуючи його виконання з боку як позивача так і відповідача.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

При цьому, обставини, на які посилається позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним, не свідчать про наявність підстав та умов для визнання укладеного між сторонами договору недійсним, оскільки є припущенням та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко