Постанова № 40824143, 02.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 жовтня 2014 р. № 820/15970/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання незаконними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту - відповідач -1, УСЗН Зміївської РДА), Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач - 2, комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області (далі по тексту - третя особа, УПФУ в Зміївському районі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації по відмові у призначенні ОСОБА_1 статусу „Дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 01-40/06/3482 від 27.05.2014 р.;

- зобов'язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення „Дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС";

- визнати незаконним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 09-61/2945 від 16.05.2014 року по відмові у призначенні ОСОБА_1 статусу „Член сім'ї загиблого ветерана війни" згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов'язати управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області видати ОСОБА_1 посвідчення «Член сім'ї загиблого».

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_2, з яким позивач певний час перебувала у зареєстрованому шлюбі з 24.11.1984 до 20 липня 1999 року, однак постійно жили разом однією сім'єю і після розірвання шлюбу до самої його смерті, ОСОБА_1 знаходилася на його утриманні. Дані обставини встановлені судовими рішеннями та є, на її думку, підставами для отримання статусу та відповідних посвідчень від відповідачів, які своїми рішеннями незаконно відмовили їй в наданні статусу дружини померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та члена сім'ї загиблого, а також видачі відповідних посвідчень.

Позивач та його представник подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області письмових заперечень до суду не направило, надіслало заяву про розгляд справи без участі представника.

Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації надіслав до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані рішення є вмотивованими та законними, оскільки на момент смерті сімейний союз позивача та померлого ОСОБА_2 не був зареєстрованим, а тому відсутні підстави для надання відповідного статусу та посвідчень.

Третя особа - управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області письмових заперечень до суду не надало, до суду надіслало клопотання про слухання справи без участі уповноваженого представника.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Тому суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні без представників сторін на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено при судовому розгляді справи ІНФОРМАЦІЯ_5 року в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області у віці 50 років помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28 серпня 2013 року виконавчим комітетом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області (актовий запис про смерть № 138).

ОСОБА_2 мав статус ліквідатора ЧАЕС І категорії, був інвалідом III групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи мій чоловік отримав посилену дозу іонізуючого випромінювання, внаслідок чого став інвалідом ЧАЕС. Згідно з експертним висновком №11440, виданим 03.07.2008 року Харківською регіональною міжвідомчою експертною комісією на засіданні № 540 від 02.07.2008 р., відповідно до якого у заявника виявлено захворювання, пов'язане з наслідком аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок цього заявник і був визнаний інвалідом III групи. Відтак він віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказаний факт також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 та вкладкою до нього НОМЕР_4, довідками про інвалідність.

З ОСОБА_2 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі до 20 липня 1999 року та мають дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2

06.03.2014 року позивачу було видане посвідчення „Член сім'ї загиблого" серії НОМЕР_5.

У травні 2014 року позивач отримала листа № 09-61/2945 від 16.05.2014 року управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області в якому міститься рішення про помилковість встановлення позивачу статусу члена сім'ї померлого ветерана відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та про повернення посвідчення „Член сім'ї загиблого" серії НОМЕР_5 від 06.03.2014 р., яке вмотивоване тим, що оскільки станом на момент смерті ОСОБА_5 позивач з померлим були офіційно розлучені, то в них відсутні підстави для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Листом за № 01-40/06/3482 від 27.05.2014 року «Про рішення комісії» позивача було повідомлено, що на засіданні комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що діє при обласній державній адміністрації, розглядалася особова справа позивача і відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 „Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та документів особової справи обласною комісією прийнято рішення (протокол від 23.05.2014 № 48) про відмову ОСОБА_1 у видачі посвідчення дружини померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". При цьому, у зазначеному листі відсутня мотивація такої відмови.

18.02.2014 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі №621/33/-14-ц, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт, а саме факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у період з 1999 року по час смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01 серпня 2014 року, яке набрало законної сили, було встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1, як дружина, перебувала на утриманні у померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області ОСОБА_2 на момент його смерті.

У частині 5 статті 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Так у п. 39-41 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року визначено, що право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, що стаття 6, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, - залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа під час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей померлих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 „Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого видається посвідчення дружини померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Водночас, цей же Кодекс передбачає випадок, коли за відсутності шлюбу обов'язки з утримання все ж виникають. Так, частиною першою статті 91 передбачено, що у випадку, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.

З аналізу положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 „Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що їх метою є захист членів сім'ї померлої особи.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

За правилами частин другої та третьої цієї ж статті непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Суд зазначає, що встановлення судовим рішенням факту сумісного проживання однією сім'єю та знаходження на утриманні надає позивачу право на отримання відповідного статусу та посвідчень.

Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідачами не доведено правомірність своїх дій під час прийняття відповідних оскаржуваних рішень.

Відповідно до абзаців 2 та 3 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (абз. 10 ч. 2 ст. 162 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання рішень відповідачів як таких, що вчинені з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані ними, а відтак підлягають задоволенню. В такому випадку для гарантування дотримання та повного захисту прав позивача суд має зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зобовязаня видатм відповідні посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України фактично понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання незаконними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі

Скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації по відмові у наданні ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 01-40/06/3482 від 27.05.2014 р.

Зобов'язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення „Дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Визнати незаконним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 09-61/2945 від 16.05.2014 року по відмові у наданні ОСОБА_1 статусу та повернення посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язати управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області видати ОСОБА_1 посвідчення «Член сім'ї загиблого».

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок № 31217206784011) на користь ОСОБА_1 (63460, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 73, 08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.